1.4. Фармакологічна несумісність в лікарських формах

Фармакологічна несумісність – це таке поєднання лікарських речовин, яке в одних випадках призводить до зниження або повної втрати лікувального ефекту, в інших – до посилення його до токсичної або проявлення небажаної побічної дії.[8,135].

Фармакологічна дія проявляється у вигляді:

• сенергізму – одночасна дія в одному напрямку двох або декількох лікарських засобів, яка забезпечує більш виражений, ніж кожний окремо, лікувальний ефект. Сенергізм проявляється в двох формах: підсумовування (коли загальний ефект дорівнює сумі ефектів) і потенціювання (коли загальний ефект перевищує суму ефектів).

• антагонізму – протилежна дія на організм.

Частіше спостерігаються явища антагонізму. Прикладом терапевтичної раціональної комбінації ЛР, які діють антагоністично на організм, є мікстура Павлова. До її складу входять кофеїн-бензоат натрію, який збуджує кору головного мозку, і натрію бромід, що пригнічує ЦНС.

Антагоністами також є: лобелін і морфін – лобелін збуджує дихальні центри, а морфін їх пригнічує; стрихнін збуджує руховий відділ нервової системи, а хлоралгідрат – пригнічує й паралізує його.[6,150].

Враховуючи вищенаведене, стає очевидним, що іноді несумісні поєднання, які здаються такими на перший погляд, є цілком логічними і суттєве важливе значення в медичній практиці.

Види антагонізму: прямий, непрямий, односторонній, двосторонній, конкурентний, частковий.

Прямий антагонізм – односистемний, бо при цьому протилежна дія ЛР реалізується в межах однієї і тієї ж системи. Наприклад, застосування атропіну сульфату при отруєнні мухоморами – грибна отрута мускарин збуджує М-холінорецептори, атропін діє навпаки, блокуючи їх.

Непрямий – ЛР діють на різні фармакорецептори і діють при цьому цілеспрямовано. Наприклад, поєднання кураре зі стрихніном для купірування судом при гострому отруєнні стрихніном. Судомна реакція, викликана збудженням однієї системи знімається за рахунок пригнічення іншої.[12,270].

Прямий одно- і двосторонній антагонізм відбиває результат протилежних впливі різних речовин на одні й ті ж рецептори. Односторонній – застосування однєї ЛР виключає можливість наступної дії іншої. Наприклад, аміназин повністю усуває ефекти норадреналіну та адреналіну. Додаткове введення цих речовин на фоні попереднього введення аміназину не буде супроводжуватися підвищенням артеріального тиску, тим самим підтверджується одностороння фармакологічна несумісність вказаних речовин. Двосторонній – ефект послаблюється незалежно від черговості приймання ЛП. Особливо яскраво це виражено на прикладі речовин, які збуджують і пригнічують ЦНС, при отруєнні снодійними застосовують для лікування кофеїн, коразол, фенамін. В умовах попереднього приймання засобів, які збуджують, ефект послаблюється, що підтверджує двосторонність антагонізму вказаних засобів.[4,137].

Конкурентний антагонізм демонструє різний ступінь спорідненості різних речовин з дними й тими ж рецепторами. Проявляється в тому випадку, якщо в організмі одночасно знаходяться дві сполуки, близькі за хімічною природою і просторовою структурою, внаслідок чого обидві речовини можуть зв’язуватися з одним і тим же рецептором клітини. У такій конкурентній боротьбі перемагає речовина, яка або має велику хімічну спорідненість з рецепторами, або знаходиться в організмі в великій концентрації. Наприклад, з метою комплексного лікування запальних захворювань лікар призначає антибіотики для ін’єкцій і сульфаніламідні препарати. Для розчинення антибіотиків застосовується розчин новокаїну (похідна параамінобензойної кислоти). В результаті цього зменшується бактеріостатична дія сульфаніламідів, бо її механізм пов’язаний з конкурентним антагонізмом з параамінобензойною кислотою. Вона включається в структуру фолієвої кислоти, яку синтезують багато мікроорганізмів.[11,155].

Частковий – коли одна з речовин знімає не всі, а тільки окремі ефекти. Це позитивний момент медичної практики для зниження побічних ефектів деяких ЛП. Наприклад, при лікуванні шоку широко застосовується морфіну гідрохлорид, який, знімаючи явища перезбудження ЦНС, пригнічує також і дихальний центр, що дуже небажано. Одночасне введення атропіну сульфату попереджує пригнічення дихального центру, не знижуючи протишокового впливу морфіну на головний мозок.

Причини фармакологічних несумісностей залежить не тільки від неправильного поєднання ЛЗ, які входять до складу ЛП, а також залежать від хімічного середовища ШКТ, куди потрапляє ЛП, прийнятий “per os”.

Наприклад, натрію гідрокарбонат широко призначається при підвищеній кислотності шлунка, але не враховується, те що вуглекислота, яка утворюється при цьому, подразнює слизову шлунка і ще більше підвищує кислотність.