1.3. Хімічна несумісність в лікарських формах

В основі хімічної несумісності лежать різної інтенсивності непередбачені хімічні реакції одночасно прописаних лікарських речовин, в результаті яких утворюються речовини неактивні або малоактивні, а часто і отруйні.[11,140].

Класифікувати хімічні несумісності можна двояко:

1. За візуальними ознаками реакцій, що відбуваються: утворення осаду, зміна кольору, зміна запаху лікарських препаратів і виділення газів, зміни, що відбуваються без виділення зовнішніх проявів.

2. За типом хімічної реакції:

• окисно-відновні;

• обмінного розкладу;

• гідролізу;

• витіснення;

• нейтралізації.

Утворення осадів. Дана група несумісностей є найчастішою і виявляється в рідких лікарських формах.[8,135].

Причини утворення осадів:

• осадження алкалоїдів, азотистих основ, серцевих глікозидів, дубильних речовин, похідних барбітурової кислоти, сульфаніламідних препаратів, сполук важких металів, антибіотиків;

• витіснення слабких кислот із солей сильнішими основами, реакції окислення-відновлення, нейтралізації, обміну.

1. Осади основ алкалоїдів утворюються при змішуванні солей алкалоїдів з лугами і лужно реагуючими речовинами (вапняна вода, розчин аміаку, нашатирно-анісові краплі, а також натрієві солі сульфаніламідних препаратів, еуфілін, гексаметилентетрамін, барбітал-натрій, натрію і кальцію гліцерофосфат).[12,254].

Солі папаверину, стрихніну, атропіну, скополаміну, наркотину, апоморфіну особливо чутливі до лужного середовища.

Не осаджуються лугами основи кодеїну, кофеїну, пілокарпіну, цитизону, термопсису, бо вони розчиняються у воді. Крім того, не слід кодеїн (сильну основу) поєднувати з діоніном, папаверином, етилморфіном та іншими більш слабкими основами алкалоїдів.

2. Осади танатів та перйодидів алкалоїдів і глікозидів утворюються при поєднанні солей органічних основ, серцевих глікозидів з дубильними речовинами, важкими металами, загальними осадовими реактивами (йод в розчині калію йодиду).

3. Солі азотовмісних основ (новокаїн, совкаїн, дикаїн, текодин, димедрол, промедол, дибазол, прозерин, тіфен, спазмолітин та ін.) при поєднанні з лугами і лужно реагуючими речовинами утворюють осади.

4. Осади утворюються при поєднанні солей слабких кислот (бензойної, саліцилової, парааміносаліцилової та ін.) з сильними кислотами (хлористоводневою, аскорбіновою та ін.).

Солі саліцилової кислоти (натрію саліцилат, фізостигміну саліцилат), а також парааміносаліцилової кислоти (солі натрію і кальцію) розкладаються під впливом сильних кислот, виділяючи саліцилову або парааміносаліцилову кислоту.

5. Нові хімічні сполуки, яких не передбачив лікар, у вигляді осадів можуть утворитися в результаті небажаних реакцій нейтралізації, що проходять в ЛФ, внаслідок чого ЛП втрачає свої лікувальні властивості.

Реакції гідролізу органічних сполук звичайно відбуваються при взаємодії води з простими і складними ефірами, а також з амідами кислот, в результаті чого утворюються неактивні або малоактивні сполуки. До цієї групи речовин належать: серцеві глікозиди, деякі солі алкалоїдів (атропіну сульфат, пілокарпіну гідрохлорид, фізостигміну саліцилат, платифіліну гідротартрат та ін.) і їх синтетичні замінники: новокаїн, дикаїн, тіфен; антибіотики (бензилпеніциліни, левоміцетин, тетраміцин), вітаміни, що містять амідні групи (рибофлавін, фолієва кислота); ефіри карбамінової (фізостигмін, карбахолін, прозерин), фосфорної (гліцерофосфати, лецитин, ціанокобаламін), азотистої і азотної кислот (амілнітрит, нітрогліцерин), саліцилової і бензойної кислот (метилсаліцилат, фенілсаліцилат, кислота ацетилсаліцилова); ефірні масла, гормональні препарати та ін. Гідролізуватися можуть похідні барбітурової кислоти (барбітал, фенобарбітал), пуринові основи (кофеїн, теобромін, теофілін), сульфаніламіди (стрептоцид, сульфадимезин, фталазол) в кислому середовищі, утворюючи осади вільних амідів кислот.[11,145].

Серцеві глікозиди надзвичайно чутливі до гідролітичної дії кислот, лугів, лужно реагуючих речовин і ферментів. Гідроліз приводить до часткової або повної інактивації.

Окисно-відновні процеси відбуваються в лікарській формі в тому разі, якщо до їх складу вводять речовини з вираженими окисними (срібла нітрат, калію перманганат, перекис водню, натрію нітрит) і відновними властивостями(сірка, танін, рослинні порошки та екстракти, органічні кислоти). В окремих випадках ці прописи можуть бути в лікарських формах, що містять феноли (фенол, резорцин), речовини з фенольними групами (адреналіну гідрохлорид, натрію саліцилат, натрію аміносаліцилат), фізостигміну саліцилат, танін, морфін, дикумарин, пентоксил, новарсенол), деякі вітаміни, антибіотики, новокаїн та ін. Іноді ці процеси відбуваються настільки активно, що можуть спричинити опіки, травми та інші пошкодження, і супроводяться зміною кольору лікарських засобів, а іноді вони проходять без змін зовнішніх ознак лікарської форми. Найчастіше окислення-відновлення спостерігається в рідких лікарських формах, рідше — в мазях, порошках і пілюлях.

Резорцин несумісний з препаратами ртуті, пергідролю. При поєднанні резорцину з амідохлоридом також спостерігається потемніння мазі.

Виділення газоподібних продуктів може проходити при поєднанні сильних кислот з солями слабких летких основ (аміни, гексаметилентетрамін, солі амонію). Рідше виділення газів проходить одночасно з окисно-відновними процесами.[11,130].

Проте не треба вважати всяку взаємодію між лікарськими речовинами небажаною. Зустрічаються прописи, в яких передбачається взаємодія між інгредієнтами, яка приводить до посилення терапевтичного ефекту, наприклад, в проти гнійничковій мазі за прописом Дар'е.

Несумісність лікарських речовин у ряді випадків є відносною, тому що небажана взаємодія між ними може протікати тільки за певних умов. Використовуючи раціональні технологічні прийоми, можна попередити несумісність.