2.2. Сучасний світовий ринок послуг

Поруч із світовим ринком товарів, капіталів, робочої сили існує світовий ринок послуг, він тісно взаємодіє з іншими. Пропозиція по­слуг на світовому ринку досить різноманітна, тому він розпадається на окремі вужчі ринки. Швидкий розвиток і розширення ринку послуг у другій половині XX ст. були викликані цілою низкою факторів.

Досягнення багатьма країнами світу високого життєво­го рівня населення. Як свідчить практика індустріально розвинутих країн, із зростанням життєвого рівня населення і рівня пропозиції то­варів у першу чергу зростає попит на послуги.

Глобалізація бізнесу та розвиток транснаціональних корпорацій призвели до зростання попиту на послуги у сфері розподілу товарів: транспортні, фрахтові, страхові, банківські, послуги зв'язку.

Вплив науково-технічного прогресу виявився в ускладненні виробництва та самих товарів, що призвело до зростання попиту на виробничі (монтаж, інжиніринг, лізинг) та післяпродажні послуги (кре­дит, ремонт).

Зростання конкуренції призвело до зростання попиту на по­слуги з просування товару, маркетингові дослідження, управлінський

консалтинг.

На відміну від традиційної торгівлі товарами міжнародна торгів­ля послугами має свої особливості:

1. Міжнародна торгівля послугами потребує присутності за кор­доном безпосередніх виробництв послуг, тобто створення філіалу або відділення, враховуючи нездатність послуг до складування та пере­везення.

2. Сфера послуг має значно більший державний захист від іно­земної конкуренції порівняно із сферою матеріального виробництва. Більше того, транспорт і зв'язок, фінанси і страхування, наука, освіта, культура багатьох країн традиційно знаходяться в повній або частковій власності держави або строго нею контролюються. Імпорт послугу знач­ному масштабі, як вважають уряди багатьох країн, несуть загрозу їхньо­му добробуту, незалежності та безпеці. Внаслідок цього міжнародна торгівля послугами має більше перешкод, ніж торгівля товарами.

3. Не всі види послуг придатні для експорту, бо мають територі­ально обмежені функції (комунальні, побутові послуги). Однак швид­кий розвиток міжнародного туризму сприяє залученню іноземців до роздрібної торгівлі, готельного бізнесу, сфери культури.

2.2.1. Регулювання міжнародної торгівлі послугами

Існують три рівні регулювання міжнародного ринку послуг:

• національний (охоплює територію окремої країни);

• двобічний (у межах території двох сусідніх країн);

• багатосторонній, у вигляді спеціалізованих міжнародних конвенцій та угод (Всесвітня туристична організація, організація міжна­родної цивільної авіації) та угод в рамках міжнародних організацій широкого профілю (ГАТТ, ЮНКТАД).

26

27

Міжнародну торгівлю послугами регламентовано Генеральною угодою з торгівлі послугами (ГАТТ). Під послугою в ГАТТ маються на увазі будь-яка комерційна діяльність, яка надається за конкурентних умов, та наведені чотири способи продажу послуг між країнами:

• транскордонна торгівля послугами, тобто з території однієї країни на територію іншої (транспорт, зв'язок);

• на території однієї країни споживачу іншої країни (за­кордонний туризм);

• шляхом комерційної присутності іноземного постачаль­ника на території іншої країни (створення фірми);

• фізичними особами однієї країни на території іншої (буді­вельні роботи).

Методи державного регулювання окремих способів продажу по­слуг розрізняються між собою. У випадку транскордонної торгівлі вони такі ж, як і для товарів — митно-тарифні та нетарифні. У випадку ко­мерційної присутності — ліцензування. При наданні послуг фізични­ми особами — невизнання дипломів і кваліфікаційних сертифікатів.

До загальних правил торгівлі послугами, які зазначені в ГАТТ, належать:

1. Режим найбільшої сприятливості, який означає, що будь-яка країна після приєднання до ГАТТ не може надавати постачальни­ку послуг гірші умови доступу на національний ринок, ніж ті, які були надані постачальнику з третьої країни.

2. Режим гласності, тобто всі закони та нормативні акти, які стосуються торгівлі послугами, повинні бути оприлюднені заздалегідь.

3. Створення в країні спеціального органу для надання іншим країнам всієї інформації про діючі правила торгівлі та зміну їх у перс­пективі.

4. Підписання угод про взаємовизнання освітніх стандартів, ліцензій і сертифікатів на професійну діяльність.

5. Застосування системи врегулювання суперечок, яку прийнято ЗТО при виникненні непорозумінь.

Аналіз зобов'язань багатьох країн про допущення іноземних по­стачальників послуг свідчить про обмеженість зобов'язань більшості країн з лібералізації доступу на свої ринки. Найвищий рівень зобов'я­зань притаманний ринкам туристських і будівельних послуг, найниж­чий — ринкам освіти й охорони здоров'я.