6. Фермерське господарство: поняття та його місце серед інших суб’єктів підприємництва.

До інших видів підприємств, окрім приватного, у Главі 11 Господарського кодексу України віднесені:

1. фермерське господарство;

2. орендне підприємство;

3. підприємство з іноземними інвестиціями;

4. іноземне підприємство.

Разом з тим, орендне підприємство, підприємство з іноземними інвестиціями та іноземне підприємство не є самостійними організаційно-правовими формами підприємств, а можуть створюватися і діяти в різних організаційно-правових формах, передбачених законом.

Натомість, фермерське господарство вважається самостійною організаційно-правовою формою підприємств. Його діяльність регламентується Господарським кодексом України та Законом України „Про фермерське господарство” від 19 червня 2003 року.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону. Фермерське господарство (далі – ФГ) як суб’єкт господарювання найповніше відображає товарно – підприємницькі засади аграрного господарювання на землях сільськогосподарського призначення є юридичною особою, яка здійснює діяльність відповідно до Земельного кодексу України( в частині права власності на землю і землевикористання), відповідно до Закону України від 19 червня 2003 р. «Про фермерське господарство» (далі – Закон) та статуту.

ФГ базується на сімейно – родинних відносинах. Відповідно до ст. Закону членами такого господарства можуть бути: подружжя, батьки, діти, які досягли 14 – річного віку, інші члени сім’ї та родичі. ФГ є його засновник або інша визначена в статуті особа, яка пройшла конкурсний відбір на право його створення у районній (міській) професійній комісії з питань створення фермерських господарств. Допускається залучення до роботи у ФГ також і найманих працівників, які працюють за трудовим договором (контрактом) і не є членами господарства.

Землі ФГ, які є основою створення ведення господарства згідно ст. 12 Закону можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Законом не встановлено мінімального розміру земельних ділянок ФГ, а максимальний згідно п. 13 Перехідних положень Земельного кодексу України загальною площею до 100 гектарів на праві власності, хоча ця площа може бути збільшена у разі спадкування земельних ділянок за законом. Розмір земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди не обмежується.

Державна реєстрація ФГ проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районних адміністраціях за місцезнаходженням земельної ділянки або місцем проживання його голови

Особливості створення та діяльності фермерського господарства:

1) засновниками цього підприємства можуть бути такі категорії осіб:

- один громадянин України;

- двоє або більше громадян України, які є родичами або членами однієї сім’ї, відповідно до закону;

2) до моменту державної реєстрації цього підприємства його засновник (засновники) повинні набути у власність або в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства;

3) це підприємство створюється і діє виключно як корпоративне;

4) при створенні цього підприємства, його засновником (засновниками) формується статутний фонд (статутний капітал), мінімальний розмір якого законом не встановлено;

5) у статутному фонді цього підприємства визначається частка (частки) його засновника (засновників);

6) це підприємство є власником належного йому майна;

7) управління діяльністю цим підприємством може здійснюватися безпосередньо засновником (засновниками), або утвореними ним (ними) органами управління (Голова фермерського господарства, тощо);

8) взаємовідносини між цим підприємством та його членами базуються на засадах членства, це означає, що його члени зобов’язані брати особисту трудову участь у діяльності фермерського господарства (брати участь в управлінні діяльністю фермерського господарства є правом його членів, а не обов’язком);

9) членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту господарства; не можуть бути членами фермерського господарства особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом);

10) це підприємство за своїми зобов’язаннями несе повну відповідальність переданим йому майном, а його засновник (засновники) не несе відповідальності за зобов’язаннями господарства, крім випадків, передбачених законом або установчими документами.