3. Приватних підприємств.

Відповідно до ст. 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання- юридичної особи.

Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається Господарським кодексом України та іншими законами.

Особливості створення та діяльності приватного підприємства:

1) засновниками цього підприємства можуть бути такі категорії осіб:

- одна фізична особа;

- дві або більше фізичних осіб;

- одна юридична особа- суб’єкт господарювання;

2) це підприємство створюється і діє як унітарне (якщо у його статутному фонді не визначається частка засновника), або як корпоративне (якщо у його статутному фонді визначається частка (частки) засновника (засновників));

3) при створенні цього підприємства, його засновником (засновниками) формується статутний фонд, мінімальний розмір якого законом не встановлено;

4) у статутному фонді цього підприємства не визначається частка його засновника (якщо воно є унітарним), або ж визначається частка (частки) засновника (засновників) (якщо воно є корпоративним);

5) це підприємство не є власником закріпленого за ним майна, а діє на праві господарського відання (якщо воно є унітарним), або ж стає власником переданого йому майна (якщо воно є корпоративним);

6) управління діяльністю цим підприємством може здійснюватися безпосередньо засновником (засновниками), або утвореними ним (ними) органами управління (директор, тощо);

7) це підприємство може діяти на основі особистої праці засновника (засновників), чи з використанням найманої праці;

8) це підприємство за своїми зобов’язаннями несе повну відповідальність переданим йому майном, а його засновник (засновники) не несе відповідальності за зобов’язаннями підприємства, крім випадків, передбачених законом або установчими документами.

5. Виробничі кооперативи: поняття, види, особливості створення та діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію» (далі – Закон) кооператив — це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Кооператив є юридичною особою.

Основні види кооперативів також встановлюються Законом України «Про кооперацію», згідно зі ст. 6 якого відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Виробничим кооперативом визнається добровільне об’єднання фізичних осіб на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об’єднанні майнових (пайових) внесків, у часті в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.

Особливості створення та діяльності виробничих кооперативів:

1) засновниками цих підприємств можуть бути лише фізичні особи, при чому, їх кількість повинна складати не менше трьох осіб;

2) ці підприємства створюються і діють виключно як корпоративні підприємства;

3) при створені цих підприємств формується статутний фонд (пайовий фонд), мінімальний розмір якого законом не встановлено, він визначається самими засновниками;

4) у статутному (пайовому) фонді цих підприємств визначаються частки (паї) їх засновників (членів);

5) ці підприємства є власниками належного їм майна (засновники або члени, які внесли свої вклади у статутний (пайовий) фонд цих підприємств, перестають бути власниками зроблених ними вкладів, а набувають корпоративні права у виробничих кооперативах);

6) для управління діяльністю цими підприємствами утворюються органи управління (вищий орган управління, виконавчий та контрольно-наглядові органи);

7) участь в управлінні діяльністю цих підприємств не залежить від розміру часток (паїв) їх членів у статутному (пайовому) фонді, а базується на засаді рівності, що означає: кожен член виробничого кооперативу має у його вищому органі управління один голос;

8) взаємовідносини між цими підприємствами та їх членами базуються на засадах членства, це означає, що їх члени зобов’язані брати особисту трудову участь у діяльності виробничого кооперативу (брати участь в управлінні діяльністю виробничого кооперативу є правом їх членів, а не обов’язком);

9) розмір доходу (кооперативних виплат та виплат на паї) членів цих підприємств залежить не лише від величини їх часток (паїв) у статутному (пайовому) фонді, але й від їх трудової участі у діяльності кооперативу;

10) ці підприємства за своїми зобов’язаннями несуть повну відповідальність усім належним їм майном, а їх члени за зобов’язаннями виробничого кооперативу несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність своїм майном у розмірі, не меншому їх пайового внеску, якщо більший розмір відповідальності не передбачено законом або статутом виробничого кооперативу.