4.2. Комунальних унітарних підприємств;

Комунальне унітарне підприємство − це підприємство, яке утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Комунальні унітарні підприємства за метою створення поділяються на два види:

1) комунальні комерційні підприємства, які створюються для зайняття підприємницькою діяльністю;

2) комунальні некомерційні підприємства, які створюються для заняття некомерційним господарюванням.

Особливості створення та діяльності комунальних унітарних підприємств:

1) єдиним засновником цього підприємства є територіальна громада в особі відповідної місцевої ради, яка є органом, до сфери управління якого входить підприємство;

2) це підприємство створюється і діє виключно як унітарне;

3) при створенні цього підприємства, відповідною місцевою радою формується статутний фонд, мінімальний розмір якого встановлюється місцевою радою;

4) у статутному фонді цього підприємства не визначається частка його засновника;

5) це підприємство не є власником закріпленого за ним майна, а діє на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство), або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство);

6) відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами комунальної власності будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності цим органам;

7) це підприємство зобов’язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому порядку місцеві замовлення;

8) це підприємство для закупівель товарів, робіт і послуг застосовує процедури закупівель, визначені Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” від 22.02.2000 року;

9) це підприємство розпоряджається закріпленим за ним комунальним майном у межах, визначених відповідною місцевою радою;

10) це підприємство зобов’язане направляти грошові кошти (частину прибутку) територіальній громаді як власнику, які зараховуються до відповідного місцевого бюджету, і розмір яких затверджується місцевою радою;

11) органом управління цього підприємства є керівник (директор), який призначається відповідним місцевим головою, і є підзвітним йому та виконавчому органові місцевого самоврядування;

12) це підприємство за своїми зобов’язаннями несе повну відповідальність закріпленим за ним майном, а його засновник не несе відповідальності за зобов’язаннями підприємства, крім випадків, передбачених законом.

3. Підприємств об’єднань громадян, релігійних організацій та споживчої кооперації;

Відповідно до ч.1 ст. 93 Господарського кодексу України підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).

Підприємства колективної власності можуть діяти в таких організаційно-правових формах:

1. виробничі кооперативи;

2. підприємства об’єднань громадян;

3. підприємства релігійних організацій;

4. підприємства споживчої кооперації.

Окрім Господарського кодексу України, правові засади створення та діяльності підприємств колективної власності визначаються спеціальними законами: Законом України „Про кооперацію” від 10 липня 2003 року, Законом України „Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 року, Законом України „Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991 року та Законом України „Про споживчу кооперацію” від 10 квітня 1992 року.

Перелічені організаційно-правові форми підприємств колективної власності наділені властивими для них особливостями створення та діяльності.

Підприємством об’єднання громадян, релігійної організації є унітарне підприємство, засноване на власності об’єднання громадян (громадської організації, політичної партії) або власності релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань.

Підприємства об’єднань громадян та релігійних організацій мають спільні особливості створення та діяльності.

Особливості створення та діяльності підприємства об’єднання громадян та релігійної організації:

1) єдиним засновником цього підприємства є зареєстроване в якості юридичної особи об’єднання громадян (громадська організація, політична партія), або релігійна організація;

2) це підприємство створюється і діє виключно як унітарне;

3) при створенні цього підприємства, його засновником формується статутний фонд, мінімальний розмір якого законом не встановлено;

4) у статутному фонді цього підприємства не визначається частка його засновника;

5) це підприємство не є власником закріпленого за ним майна, а діє на праві господарського відання;

6) це підприємство розпоряджається закріпленим за ним майном у межах, визначених відповідним об’єднанням громадян чи релігійною організацією;

7) для управління діяльністю цим підприємством утворюються органи управління (вищий орган управління, виконавчий орган, тощо);

8) це підприємство має спеціальну правоздатність, оскільки види господарської діяльності, якими воно може займатися, повинні відповідати статутним завданням відповідного об’єднання громадян чи релігійної організації;

9) це підприємство за своїми зобов’язаннями несе повну відповідальність закріпленим за ним майном, а його засновник не несе відповідальності за зобов’язаннями підприємства, крім випадків, передбачених законом або установчими документами.

Підприємствами споживчої кооперації визнаються унітарні або корпоративні підприємства, утворені споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об’єднанням) споживчих товариств відповідно до вимог Господарського кодексу України та інших законодавчих актів з метою здійснення статутних цілей цих товариств, спілок (об’єднань).

Особливості створення та діяльності підприємства споживчої кооперації:

1) засновниками цього підприємства можуть бути одне або більше споживчих товариств, а також спілка (об’єднання) споживчих товариств;

2) це підприємство створюється і діє як унітарне (у разі його утворення одним засновником), або як корпоративне (у разі його утворення двома або більше засновниками);

3) при створенні цього підприємства, його засновником формується статутний фонд, мінімальний розмір якого законом не встановлено;

4) у статутному фонді цього підприємства не визначається частка його засновника (якщо воно є унітарним), або ж визначаються частки засновників (якщо воно є корпоративним);

5) це підприємство не є власником закріпленого за ним майна, а діє на праві господарського відання (якщо воно є унітарним), або ж стає власником переданого йому майна (якщо воно є корпоративним);

6) для управління діяльністю цим підприємством утворюються органи управління (вищий орган управління, виконавчий орган, тощо);

7) це підприємство має спеціальну правоздатність, оскільки види господарської діяльності, якими воно може займатися, повинні відповідати статутним завданням відповідних споживчих товариств чи їх спілок (об’єднань);

8) це підприємство за своїми зобов’язаннями несе повну відповідальність переданим йому майном, а його засновник (засновники) не несе відповідальності за зобов’язаннями підприємства, крім випадків, передбачених законом або установчими документами.