1. Больовий синдром характерної локалізації

2. Шум тертя перикарда

3. зміни на ЕКГ.

Ексудативний перикардит

1. Скарги:

• Біль: відчуття тяжкості в ділянці серця або тупий біль

• Задишка при фізичному навантаженні

• Сухий кашель

• Симптоми загального характеру обумовлені «фоновим» захворюванням

2. Зміни з боку серцево-судинної системи, які виявляються при об'єктивному обстеженні:

• набухання шийних вен;

• міжреберні проміжки над областю серця згладжуються;

• верхівковий поштовх не визначаються;

• розширення меж відносної серцевої тупості у всі боки;

• тони серця глухі і поєднуються з шумом тертя перикарда, зберігається найчастіше в положенні сидячи;

• парадоксальний пульс;

• набряки

3. ЕКГ: підйом сегмента ST і інверсія зубця Т в більшості відведень, зниження вольтажу комплексу QRS, електрична альтернація, змінені зубець Р та інтервал PR, передсердні аритмії.

4. Рентгенологічне дослідження: розширення тіні серця (наближається до трикутної форми), що поєднується з «чистими» легеневими полями, зменшення пульсації по зовнішньому контуру серцевої тіні.

5. Ехо-КГ: виявляють перикардіальний випіт.

6. Ангіокардіографія.

7. Радіонуклідні методи

8. Перикардіальний парацентез:

Показання до проведення:

• симптоми тампонади серця

• підозра на наявність гною в порожнині перикарда

• підозра на пухлинне ураження перикарда

Таким чином, ексудативний перикардит діагностують на підставі наступних ознак:

1. зміщення меж серця з різким ослабленням пульсації його контуру

2. відсутність верхівкового поштовху

3. глухість серцевих тонів, іноді в поєднанні з шумом тертя перикарда

4. парадоксальний пульс

5. підвищення венозного тиску

6. зміни на ЕКГ, ехокардіографічні ознаки наявності рідини в порожнині перикарда.

Лікування гострого перикардиту.

1. Лікувальний режим: постільний режим до 3-4 тижнів. Розширення режиму допускається на тлі значного поліпшення стану хворого і зникнення випоту.

2. Етіотропне лікування: проводиться залежно від етіології перикардиту: антибіотикотерапія, протитуберкульозні препарати, цитостатики, десенсибілізуюча терапія та глюкокортикоїди.

3. НПЗЗ: індометацин (метиндол) 1-2мг/кг/добу; диклофенак натрію в дозі 3-3,5 мг/кг/добу

4. Глюкокортикоїди:

Лікування преднізолоном проводять до поліпшення стану хворого, потім дозу поступового знижують (на 2,5 - 5 мг на тиждень), курс лікування може становити 4-6 тижнів.

5. Пункція перикарда:

6. Хірургічне лікування не проводиться

Хронічні перикардити

Перикардит вважається хронічним, якщо випіт в порожнині серцевої сумки зберігається більше 6 місяців, або перикардіальної сумка облітерується.

7. Додатки. Засоби для контролю:

А. Тести для самоконтролю

1. Лікування хронічного неревматичного кардиту включає все, крім:

а) антибактеріальні препарати;

б) стероїдні протизапальні препарати;

в) нестероїдні протизапальні препарати;

г) серцеві глікозиди;

д) діуретики.

2. Необов’язковим в плані обстеження при гострому міокардиті являється:

а) електрокардіографія;

б) ехокардіографія;

в) рентгенографія;

г) консультація окуліста;

д) загальний аналіз крові.

3. Приводом для підозри на інфекційний ендокардит у хворого з вадою серця або у хворого після радикальної корекції вади серця може бути все перераховане, крім:

а) субфебрилітет;

б) петехіальний висип;

в) носові кровотечі;

г) енурез;

д) поява аускультативних феноменів.

4. Поняття вторинний ендокардит предполагає:

а) повторне захворювання на інфекційний ендокардит;

б) розвиток інфекційного ендокардиту на тлі вроджених або набутих вад серця.

5. Атріомегалія при серцевій недостатності супроводжується появою:

а) додаткового третього тону;

б) додаткового четвертого тону.

6. Збільшення печінки найбільш вірогідно:

а) при серцевій недостатності;

б) при судинній недостатності;

в) при тому і іншому.

7. В початковий період ревматичної атаки показано застосування:

а) пеніциліну

б) цепорину

в) левоміцетину

г) біциліну

д) ципролету

8. Біцилінопрофілактику ревматизму слід починати:

а) після виписки зі стаціонару в поліклініці

б) в санаторії

в) в стаціонарі вже в активній фазі хвороби

г) після виписки зі санаторію в поліклініці

д) до госпіталізації в стаціонар

Б Задача для самоконтролю

Хлопчик 11 р., звернувся до дільничного лікаря зі скаргами на болі в області серця ниючого характеру, відчуття серцебиття, підвищення температури тіла до 37,8˚С, задишку при помірному фізичному навантаженні, загальну слабкість. З анамнезу відомо, що близько тижня тому переніс ГРВІ. При об’єктивному обстеженні: загальний стан середньої важкості, ціаноз носогубного трикутника, пульс зниженого наповнення, частота – 94/хв, при перкусії зміщення меж серця ліворуч на 1см. від норми, при аускультації серця – ритм неправильний, ЧСС – 94/хв, тони ослаблені, особливо перший тон на верхівці і на верхівці вислуховується систолічний шум.

Завдання:

1. Поставте попередній діагноз.

2. Запропонуйте схему обстеження з метою верифікації діагнозу.

3. Призначте лікування.