3. Політичний та соціально-економічний розвиток Русі.

Київська Русь - ранньофеодальна держава з монархічною формою правління.

Протягом ІХ-ХІІІ ст.. влада пережила складну трансформацію. На етапі становлення держави утвердилась дружинна форма державності: на грунті княжої дружини утворився примітивний апарат управління судочинства та збирання данини. У цей час дружина виконує не тільки роль війська, а й радників. Центральною фігурою державності був князь, який виявляв себе більше як воєначальник, а не державний діяч.

В період розквіту Русі формується централізована монархія: вся повнота влади дедалі більше зосереджується в руках князя, дружина відходить від державних справ, а на рішення князя впливає лише частина старших дружинників та бояри - вихідці зі старої племінної аристократії.

У період роздробленості відбулася ще одна трансформація – одноосібна монархія поступилась місцем федеративній монархії.

Основні елементи політичної влади Київської Русі:

1. Князь – був головним носієм державної влади, гарантом функціонування всіх органів управління. Його функції:

• військова;

• дипломатична

• державне управління;

• судова;

• законодавча;

• контроль за фінансами;

У своїй діяльності князь спирався на військову підтримку дружини та ідеологічну – церкви.

Дружина являла собою постійне військо, що виконувало роль апарату примусу та складалася з:

• старшої (бояри великі феодали)- які за свою службу одержували землі;

• та молодшу («отроки» «діти боярські»)- частину військової здобичі або плату.

2. Боярська рада - цей дорадчий орган походить від давньослов’янської ради старійшин. До неї входили старші дружинники, міська еліта та представники вищого духовенства, з якими князь обговорював питання оголошення війни або миру, укладення угод, видання законів, вирішував адміністративні та фінансові справи. Але цей орган влади не був юридично оформлений і не став повноцінним державним інститутом з чітко визначеними функціями.

3. Віче – це народні збори дорослого чоловічого населення, що вирішувало важливі громадські та державні справи. Цей орган продовжував слов’янську традицію племінних зборів. У добу посилення монархії та централізму віча занепали, а в період ослаблення князівської влади знову відродилися. Право скликати віче мали князь, митрополит або ж самі жителі міста. Віче могло оголосити війну та мир, виганяло або ж запрошувало князя, усувало адміністрацію, чинило вічовий суд.

Соціально-економічний розвиток.

Протягом ІХ-ХІІІ ст. відбувається процес формування феодальних відносин:

• Спочатку, в ІХ ст.. формується система експлуатації всього вільного населення військовою знаттю (полюддя - збір данини).;

• У Х-ХІ ст.. князі захоплюють та зосереджують в своїх руках общинні землі, з’являється землеволодіння великого князя;

• Поряд з помісною формою володіння землею (яка не передбачала передачі та відчуження землі без згоди князя) з ослабленням князівської влади, посиленням відцентрових тенденцій - виникає і вотчина – спадкове володіння землею,

Соціальна структура:

1. Панівний клас – князі, бояри та дружинники.

2. Феодально залежне населення – селяни, поділялись на групи:

• смерди - більша частина селян, що мали приватне господарство, платили данину князю і були відносно вільними:

• закупи – люди, що через різні причини втрачали своє господарство і змушені були йти у кабалу до феодалу за купу (грошову позичку);

• рядовичі – селяни, що укладали з феодалом ряд (договір);

• челядь (слуги);

• холопи (раби, найбезправніша частина населення Русі).

3. Міське населення (міщани)

4. Духовенство («біле» та «чорне»).

Характерними рисами формування відносин залежності були пряме насильство (позаекономічний примус) та економічне закабалення смердів. Історія Київської Русі знає три види ренти:

• на ранньому етапі феодалізму домінувала натуральна рента (оброк продуктами);

• захоплення феодалами общинних земель призвели до відробіткової ренти;

• з Х ст. зароджується грошова, яка згодом стала найпоширенішою.

Економіка.

Сільське господарство:

• землеробство;

• приселищне скотарство;

• допоміжні промисли - бджільництво, мисливство, рибальство.

Ремесло – понад 60 видів – залізо обробне, гончарне, ювелірне, ткацьке та ін. Існували три категорії ремісників: сільські, вотчинні та міські.

Торгівля. Розквіту Русі сприяло й те, що її територія була вкрита мережею важливих міжнародних торговельних шляхів («грецький», «шовковий» , «соляний»). Активні торговельні відносини сприяли становленню грошової системи. Перші гроші мали назви:

-«куна» - хутро куниці або білки;

- гривня - злитки срібла вагою 160 – 196г.

- розмінні монети – золотники і срібляники.

Історичне значення Київської Русі:

1. Стала першою державою у східних слов’ян, яка прискорила їх феодальний розвиток, були створені сприятливі умови для розвитку господарства, підвищення продуктивних сил;

2. К.Р . укріпила обороноздатність східнослов’янського населення, зберегла його від фізичного знищення з боку кочівників (половців, печенігів..);

3. Сформувалась давньоруська народність (спільність території, мови, культури) як основи 3-х братських народів;

4. підняла міжнародний авторитет східних слов’ян у Європі, про що свідчать широкі міжнародні зв’язки Русі;

5. Стала стіною на шляху просування орд степових кочівників на Європу;