2. Теорії походження та етапи розвитку держави Київська Русь.

Норманська теорія (ХУІІІ ст., засновники – німецькі вчені Міллер, Байєр). Посилаючись на літописну легенду про покликання варягів на Русь, вони висунули тезу щодо скандинавського походження давньоруської держави. Їхні аргументи:

- Русь отримала назву від «Руотсі» (так у середині ХІ ст. називали шведів);

- Більшість імен руських послів під договорами з Візантією (911, 944рр) мають скандинавське походження;

- Імена перших князів - скандинавського походження (Олег, Інгвар, Вальдемар, Хельга);

- Варяги з давніх часів на противагу слов’янам відрізнялись чіткою дисципліною та військовою організацією.

Таким чином, прихильники цієї теорії абсолютизують «варязький фактор», принижуючи державотворчу здатність слов’ян.

Антинорманська теорія (Ломоносов, Антонович, Грушевський). Її прихильники стверджують, що вирішальну роль у виникненні держави відіграють внутрішні фактори. Своїми аргументами вони називали такі:

- назва «Русь» слов’янського походження, оскільки тісно пов’язана з назвами річок Рось, Руса, Роставиця у Центральній Україні;

- варяги не могли експортувати ідею державності, тому що в ті часи у скандинавських народів держави ще не було;

- якщо перші літописи багато та охоче згадують про прихід варягів, то пізніші – не згадують зовсім;

- археологічні знахідки - зброя з курганів слов’янських та норманських воїнів - свідчать, що техніка виготовлення зброї у них була майже однакова, а значить, і рівень розвитку слов’ян та варягів був приблизно однаковий.

Сучасна історіографія вважає, що зародки державності Київської Русі не були завезені із-за моря варягами, а зросли на місцевому грунті задовго до появи варягів внаслідок складного і тривалого соціально-економічного та культурного розвитку слов’янського суспільства.

Етапи розвитку Київської Русі:

1) Формування держави (ІХ-Х ст. ) Характерні риси:

- відбувається формування території держави за рахунок завоювання та приєднання до Київської землі сусідніх земель;

- вихід Русі на міжнародну арену;

- постійна рухливість кордонів;

- головним для князів було зосередження уваги не на внутрішній, а на зовнішній політиці;

- великокнязівська влада ще не була чітко організована.

Першими київським князями династії Рюриковичів були:

- Олег (за наказом якого були вбиті остання князі з династії Кия Аскольд та Дір);

- Ігор (загинув від рук древлян);

- Ольга (встановила розмір та терміни збору данини, здійснила дипломатичну місію у Візантію);

- Святослав (відрізнявся далекими військовими походами).

2) Розквіт держави (к. Х – сер. Хі ст.):

- правління Володимира (звернути увагу на адміністративну реформу – заміну племінних вождів синами київського князя, що послабило сепаратизм місцевих племінних вождів, військову реформу, значне розширення кордонів). Особливої уваги заслуговує Хрещення Русі, започатковане Володимиром (Володимир одним з перших князів був канонізований Руською православною церквою).

- правління Ярослава Мудрого –успіхи зовнішньої політики, перший збірник законів «Руська Правда», будівництво міст, храмів, розвиток економіки.

На цьому етапі:

- завершується формування території;

- головне для держави – освоїти завойовані землі та втримати їх під своїм контролем;

- знищений сепаратизм племінних вождів;

- відбувається посилення централізованої влади;

- з’являється єдина ідеологія – християнство(на відміну від язичництва – монотеїстична релігія). Після хрещення (988р. князь Володимир) зріс міжнародний авторитет держави, почалось її політичне зближення з європейськими державами, перш за все з Візантією. На Русі з прийняттям християнства бурхливо розвивалися писемність мистецтво, архітектура. Важливими осередками культури та освіти стали монастирі та храми. Найбільш величною спорудою став собор св. Софії.. Нова релігія справила великий вплив на формування давньоруської народності, сприяла зміцненню державної єдності Русі.

Позитивні наслідки Хрещення Русі:

- нова віра сприяла остаточному розкладу родового ладу і формуванню феодальних відносин у східних слов’ян (оскільки освячує владу панівної еліти);

- християнство стало основою для створення централізованої країни (єдиний бог замість політеїзму);

- сприяло зростанню міжнародного авторитета;

- принесло на Русь нове світобачення, нову мораль, знищена полігамія, засуджується родова помста;

- сприяє розвитку писемності, культури, літератури.

Негативні наслідки:

- православна церква не стала справжнім гарантом захисту різних соціальних верств;

- обмежений доступ до світової культури (слов’янська мова богослужіння, а західноєвропейська культура базувалася на латині);

- цивілізуючий вплив Візантії на Русь був затухаючим – падіння Візантії у 1453 р.

3) ХІ-ХІІ ст. - процес феодального дроблення Русі . (Див. матеріали самостійної роботи)