7

2012/2013н.р.

Тема: Вступ. Найдавніша історія України. Утворення і розвиток держави Київська Русь

1. Періодизація найдавнішої історії України. Східні слов’яни.

2. Теорії походження та етапи розвитку держави Київська Русь.

3. Політичний та соціально-економічний розвиток Русі.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА :

1. Історія України. Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей – К., 1998, с. 35-52

2. Лановик Б.Д. Історія України. – К.,1999, с. 25-36

3. Субтельний О. История Украины.- К.,1994, с. 24-71

4. Савченко н.Н., Филиппенко р.И. Учебное пособие "История Украины: конспект лекций" для студентов - X.: Изд-во нфау, 2002. – с.3-13

1. Періодизація найдавнішої історії України. Східні слов’яни.

Найдавнішу історію України, коли панував первіснообщинний лад, поділяють на три великі епохи:

І. Кам’яний вік:

- палеоліт;

- мезоліт

- неоліт

- енеоліт

ІІ. Бронзовий вік

ІІІ. Залізний вік

Їх характеристику див. в матеріалах самостійної роботи.

Розселення слов’ян на території України.

Слов’яни - найбільша етнолінгвістична спільнота на території сучасної Європи ( близько 227 млн. чол.).

Перша письмова згадка про ранньослов’янські племена зустрічається в творах візантійського історика Прокопія Кесарійського, про слов’ян також згадують історики І-ІІ ст.. н.е. Пліній, Тацит, Птолемей, де слов’яни фігурують під назвою венеди. Візантійський хроніст Йордан сповіщає, що в УІ ст. вже існувало три гілки слов’ян: венеди (басейн Вісли), анти (Подніпров’я) і склавини (Подунав’я). Видатний вітчизняний історик М.Грушевський вважав антів предками українського народу.

Отже, слов’янство як самостійна етнічна спільнота, вийшло на політичну арену в І тис. н.е.

У давні часи на землях сучасної України за даними «Повісті временних літ» проживали такі слов’янські племена: поляни (Київщина); сіверяни (Чернігівщина); волиняни (Західна Волинь); древляни (Житомирщина); хорвати (Прикарпаття); уличі та ін.

Господарство – ґрунтувалося головним чином на землеробстві. Допоміжну роль відігравали скотарство та сільські промисли, також розвиваються ремесла (залізообробне, ювелірне, гончарне та ін.).

Суспільство. Розвиток господарства сприяв соціальному розшаруванню, розкладу родово-общинного ладу, формуванню феодальної

системи.

Релігійні вірування – язичницькі (поклоніння природним стихіям).

Процес державотворення у слов’ян прискорюють такі фактори:

• розвиток господарства;

• активна торгівля, яка сприяла збагаченню слов’янської верхівки;

• необхідність захисту від зовнішніх ворогів призвела до утворення союзів племен;

• поява укріплених міст.

Отже, зміни, що відбулися у суспільному житті східних слов’ян у УІ-ІХ ст.. (удосконалення техніки та технології землеробства, піднесення ремесла, пожвавлення торгівлі, розклад родово-общинного ладу, класова диференціація, виділення дружини на чолі з князем у відособлену привілейовану корпорацію) сприяли створенню фундаменту, на якому в ІХ ст. зросла Давньоруська держава.