Звільнення Києва

(Філіп) З листопада після артилерійської підготовки і ударів авіації почався наступ радянських військ на північ від Києва. Удар був раптовим для противника. У ніч на 6 листопада бої розгорнулися на північних околицях міста, а потім перемістилися в центр. Пройшовши крізь бойові порядки ворога, дві групи розвідників під командуванням капітана Н. П. Андреева і лейтенанта Г. П. Саморукова підняли червоні прапори у центрі Києва. Першим пробився з боєм у центр міста 207-й танковий батальйон 22-ї гвардійської бригади під командуванням капітана Д. А. Чумаченка. На Хрещатику танкісти об'єдналися з воїнами 21-го стрілецького полку. Шлях їм показував командир танкового розвідувального взводу гвардії старшина Н. М. Шолуденко, який загинув у бою. Відважному синові України було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. О 4-й годині ранку 6 листопада 1943 р. столицю України було визволено від ворога. Бої за Київ були настільки кривавими, що після здобуття міста з навколишніх сіл терміново формувалися похоронні команди з підлітків на допомогу штатним, армійським, які не справлялися з роботою,— земля була буквально вкрита трупами загиблих. 16—17-річних хлопців нашвидкуруч мобілізували "польові військкомати" і спішно кидали на передову як поповнення поріділих частин діючої армії. Не навчені військовій справі, не обмундировані (часто у домашніх фуфайках і черевиках), не озброєні належним чином (не в кожного була і гвинтівка!), навіть без солдатських "смертних жетонів", зате "прикриті" з тилу загороджувальними загонами з кулеметами, вони ставали зручною мішенню для німецьких гармат і кулеметів. У такий спосіб, вважалося, вони спокутують "провину окупації".

Звільнення Правобережної та Південної України

(Батовська). У звільненні України брали участь до 40 % особового складу радянської армії (О. Субтельний). Упродовж січня 1943 р. — жовтня 1944 р. загальні втрати Червоної Армії склали 3 млн 492 тис. бійців і офіцерів. Таким чином у боях за визволення України загинуло майже 1 млн 400 тис. солдат. На 1943 рік припадає 800 тис. втрат особового складу Червоної армії.

Сталін заявив, що з осені 1943 р. до осені 1944 р. до лав Червоної армії було мобілізовано 2,5 млн жителів України (насправді — понад 4 млн).

О. Довженко пригадував, що один з поетів Д. говорив: необхідно розстріляти мільйон українців за те, що вони так довго жили під німецькою окупацією. Коментуючи, письменник пригадав слова українського колгоспника, який «боявся», щоб нацисти не знищили надто багато населення, бо тоді більшовицькій владі нікого буде розстрілювати.

Робота з історичними фактами

У складі армій діяли «польові військкомати». Щоб поповнити армійські частини, у 1943 р. на звільнених територіях було мобілізовано 250 тис. 16–17 річних підлітків (С. Рубльов). Їх часто кидали в бій одразу після мобілізації. Не прийнявши присягу, вони не вважались солдатами і їх не враховували статистично. О. Довженко писав у своєму «Щоденнику» 16 грудня 1943 р.: «Розповідають, що на Україні починають уже готуватися до мобілізації шістнадцятилітніх, що в бій гонять погано навчених, що на них дивляться як на штрафників…». А. Дімаров згадував: «Не забуду, поки й житиму, одну атаку взимку сорок третього… Німець засів за цегляними мурами металургійного комбінату, понад водосховищем, і полковник та його комісар не придумали нічого кращого, як кинути в атаку кілька сотень новобранців, яких не встигли ще й обмундирувати та як слід озброїти. Вони висипали на лід водосховища величезним натовпом, і німці, підпустивши їх майже впритул, викосили до ноги.

Уся крига стала криваво-чорною від трупів».

Запитання

Про що свідчать наведені факти? Визволення міст України 1943 року

Місто	Дата
Ворошиловград	14 лютого
Харків	23 серпня
Суми	2 вересня
Сталіно	8 вересня
Чернігів	21 вересня
Полтава	23 вересня
Запоріжжя	14 жовтня
Дніпропетровськ	25 жовтня
Київ	6 листопада
Черкаси	14 грудня
Житомир	31 грудня

Житомирсько-Бердичівська операція

(Невмержицька)

Війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала М. Ватутіна до середини січня 1944 р. завдали поразки військам групи армій «Південь» і створили передумови для оточення ворожих військ у районі Корсунь-Шевченківського виступу.

У ході операції військами фронту були визволені території Житомирської області, значна частина Київської, частина Вінницької та Рівненської областей.

Корсунь-Шевченківська операція

(Пастика)

Корсунь-Шевченківський виступ у планах обох сторін посідав особливе значення. Радянське командування, щоб продовжити наступ на Правобережній Україні, планувало оточити і ліквідувати сили супротивника в цьому районі. У свою чергу, керівництво вермахту планувало з цього плацдарму завдати удар по київському угрупованню радянських військ. Ця наступальна операція здійснювалася військами 1-го і 2-го Українських фронтів з 24 січня по 17 лютого 1944 р. Військам Червоної армії вдалось оточити і розгромити 10 німецьких дивізій. Супротивник втратив убитими і пораненими 55 тис. солдатів і офіцерів, близько 18 тис. гітлерівців потрапили в полон. На честь «нового Сталінграда», як називали Корсунь-Шевченківську операцію, Москва салютувала бійцям Українських фронтів 20 залпами з 224 знарядь.

Рівненсько-Луцька операція

(Копча)

Майже водночас із Корсунь-Шевченківською операцією війська 1-го Українського фронту розпочали наступ на Рівненсько-Луцькому напрямку. Наступ радянських військ відбувався за складних умов заболоченої місцевості і бездоріжжя.

Значну допомогу надали партизанські з’єднання Сабурова, Федорова, Бегми.