2. Етапи еволюції національної самосвідомості. Як вважає о.Субтельний, кожна нація в еволюції національної самосвідомості обов’язково проходить такі етапи:

1. Відтворення національної історії, збір історичного матеріалу, фольклору:

• центрами суспільно-політичного руху були університети (Харківський, Київський);

• з"явилися історичні твори ( Д.Бантиш-Каменський "Історія Малоросії", анонімна "Історія русів", М.Церетелєв "Попытка собрания старых малороссийских песен", М.Максимович " Малоросійські народні пісні").

2. Відродження і широке використання національної мови, літератури:

• важливою подією стала публікація у 1798 р. "Енеїди" І.Котляревського, написаної народною українською мовою;

• велике значення для пробудження національної свідомості мали твори Є.Гребінки, Г.Квітки-Основ’яненка,твори І.Срезневського, М.Максимовича;

• в Харкові видавалися "Український журнал", "Український вісник".

• Особливою була роль Т.Шевченка, у 1840 р. у Петербурзі був виданий "Кобзар".

3. Поява національних організацій, які формулюють національно-орієнтовані

політичні вимоги. Таким було Кирило-Мефодіївське товариство, засноване у січні 1846 р. До нього входили: М.Костомаров, П.Куліш, М.Гулак, О.Маркович, В.Білозерський, Т.Шевченко та ін.

Програма, складена М.Костомаровим, називалася "Книга бытия украинского народа" і вона передбачала:

• ліквідацію в Росії кріпосного права;

• перебудову суспільства на засадах справедливості, рівності, свободи, братства;

• створення слов"янської федерації (за прикладом США), столицею має бути Київ;

• розвиток культури, освіти.

Проте серед учасників товариства не було єдиного погляду на шляхи втілення в життя цих вимог:

• більшість лібералів проголошували мирний шлях;

• Т.Шевченко та його однодумці стояли за соціальну революцію.

КМО не встигло вийти з підготовчої стадії і розгорнути практичну роботу, на початку 1847 р. його члени були арештовані.

Значення КМТ:

• перша спроба української інтелігенції перейти від культурного до політичного етапу боротьби;

• вперше сформульована ідея панславізму.

3. Зміни в українському суспільстві у пореформенний період.

Кримська війна 1854-55 рр. викликала революційну ситуацію, загострилася боротьба селян (приклад - "Київська козаччина"- масове бігство селян до Тавріі з Київської губернії 1855р.).

Щоб уникнути революції, царський уряд "провів визволення" селян зверху. Імператором Олександром ІІ було проведено ряд реформ.

1.Селянська реформа 1861 р.:

• скасоване кріпосне право, селяни перестали бути власністю поміщиків, могли вільно торгувати, відкривати промислові та ремісничі підприємства, торговельні заклади, купувати рухоме і нерухоме майно тощо;

• поміщики за встановлені повинності - роботою або грішми – мусили надати перший наділ польової землі.

• Селяни залишалися тимчасово зобов"язаними на невизначений час.

Внаслідок цієї реформи :

• наділи, менші 5 десятин, тобто менші прожиткового мінімуму, отримали 94% ревізьких душ;

• інтересам поміщиків відповідала також викупна операція: в Україні за дореформеними цінами земля, яку отримали поміщицькі селяни, коштувала 128млн крб.., а селяни мали сплатити 503млн крб.