7

2012/2013н.р.

ТЕМА: Україна в ХІХ - на початку ХХ століть.

1. Україна в першій половині ХІХ ст.

2. Етапи еволюції національної самосвідомості.

3. Реформи в Російській імперії в середині ХІХ ст. та пореформений розвиток України.

4. Суспільно-політичне життя другої половини ХІХ ст.

5. Виникнення українських політичних партій.

Рекомендована література :

1. Історія України. Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей – К., 1998, с. 177-180, 181-210

2. Лановик Б.Д. Історія України. – К.,1999, с. 152-200

3. Субтельний О. История Украины.- К.,1994, с. 258-280, 290-310

4. Савченко Н.Н., Филиппенко Р.И. Учебное пособие "История Украины: конспект лекций" для студентов - X.: Изд-во НФАУ, 2002. – с.67-76. 76-87

1. Україна в першій половині хіх ст. В першій половині хіх ст. Продовжується криза феодально - кріпосницької системи, починається промисловий переворот, розвиваються буржуазні відносини.

Населення України:

на поч. ХІХ ст. – 7млн , в середині ХІХ ст. – 13,5млн , наприкінці ХІХ ст. - 23,4млн .

Адміністративний устрій.

В ХІХ ст. в Україні було 9 губерній:

• на Лівобережжі: Полтавська, Харківська, Чернігівська;

• на Правобережжі: Київська, Подільська, Волинська;

• на Півдні: Катеринославська, Херсонська Таврійська.

Кожна губернія була поділена на повіти, до яких в свою чергу входили міста та села. Губернаторів призначав цар, вони користувалися майже необмеженою владою, спираючись на військову силу. Скасування Магдебурзького права та "Литовського статуту" поклало край неросійському судочинству, а також виборам урядовців та місцевій автономії на Україні. Практично перестали вживати навіть назву "Україна". Лівобережжя називали Малоросією, Правобережжя – Південно-Західним краєм, а Південну Україну - Новоросією. Серед української еліти, нащадків козацької старшини, все більше поширювалась "малоросійська ментальність". Царський уряд розглядав Україну як органічну частину Російської імперії.

Соціально-економічний розвиток.

Селяни поділялися на три групи:

• поміщицькі ( 40% населення);

• державні;

• військові поселенці (колишні козаки та селяни).

Офіційно панщина становила 3 дні на тиждень,але фактично – до 5.

Шукаючи порятунку від злиднів, селяни йшли на Південь України, де був попит на робочі руки.

Система сільського господарства в цілому була відсталою, екстенсивною. Лише частина поміщиків, переважно на Півдні, застосовувала машини і новітній інвентар. Збільшуються посіви цукрових буряків, технічних культур (коноплі, тютюну, льону). Найбільш інтенсивно зерноводство та тваринництво розвивалося в новоросійських губерніях.

Промисловість.

В першій третині ХІХ ст. починається промисловий переворот (перехід від мануфактури до фабричного виробництва):

• засновуються машинобудівні заводи;

• до середини ХІХ ст. кількість промислових підприємств зросла у 3,5 рази;

• водночас зменшується кількість вотчинно-кріпосницьких господарств, але поміщики зберігали провідне становище в таких галузях, як горілчана і цукрова;

• розвиваються такі галузі промисловості, як суконна, металургійна, кам’яновугільна;

- зростає і кількість робітників: з 10 тис. на поч. ХІХ ст. до 115 тис. у 1860 р.

У процесі розкладу феодально-кріпосницької системи і зародження буржуазних відносин посилювалась антикріпосницька боротьба. Формами селянського протесту були такі:

• скарги цареві і повітовим, губернським урядовим установам;

• відмова сплачувати оброк, відбувати панщину;

• непокора поміщикам і царським властям;

• підпали поміщицьких маєтків;

• розправи над поміщиками та управителями;

• втечі в Новоросію;

• повстання військових поселенців;

• повстання на Правобережній Україні у 30-х рр. ХІХ ст.., яке очолював Устим Кармелюк.

Невдоволення передової частини офіцерів-дворян самодержавно-

кріпосницьким режимом виявилось у декабристському русі. В Тульчині діяло Південне товариство (1822-1825 рр.) на чолі з П.Пестелем, у Новограді-Волинському. Товариство об"єднаних слов"ян, яке згодом приєдналося до Південного товариства. Вони домагалися:

• повалення абсолютизму і створення республіки;

• ліквідації кріпосництва;

• рівних прав для всіх;

• свободи господарського розвитку;

• проте не надавали належного значення національному питанню, засуджували федералізм.