Алгоритм №10 «пальпація печінки»

Положення пацієнта: пацієнт лежить на спині, не напружуючись, з оголеним животом. Руки знаходяться вздовж тулуба, ноги злегка зігнуті в колінах. Під час обстеження пацієнт повинен спокійно і рівно дихати, ліпше ротом.

Підготовка до пальпації:

1. Психологічно підготуйте пацієнта до пальпації. Отримайте згоду на її проведення.

2. Сядьте справа від пацієнта на рівні його ліжка, обличчям до пацієнта.

3. Руки пальпуючого повинні бути теплими, сухими з короткими нігтями.

4. Пальці тримайте перпендикулярно до поверхні живота.

5. Під час пальпації розмовляйте з пацієнтом, щоб забезпечити максимальне розслаблення м’язів передньої черевної стінки.

6. Визначте перкуторно нижню межу печінки по правій середньо ключичній лінії.

Проведення пальпації та оцінка результатів:

1. Лівою рукою захопіть праву реброву дугу таким чином, щоб великий палець стискав її для обмеження екскурсії допереду, а чотири інших пальців збоку і ззаду.

2. Праву руку розташуйте долонею на живіт нижче від ребрової дуги плазом.

3. Напівзігнуті пальці правої руки розташуйте перпендикулярно до краю печінки.

4.Зсуньте шкіру у напрямі донизу під час видиху, натискаючи пальцями на черевну стінку нижче ребрової дуги.

5.Попросіть пацієнта робити глибокі вдихи, під час яких печінка зміщується вниз, а її нижній край ковзає вздовж пальців.

6.Визначте властивості краю печінки:

• величина (відстань від ребрової дуги);

• форма краю ( гострий, закруглений);

• консистенція;

• характер поверхні (гладкий, горбистий);

• чутливість при пальпації;

• наявність вирізок.

Примітка: 1. В нормі нижній край печінки може не пропальпуватися, а якщо він палькується, то на 1-1,5см нижче реберної дуги по середньо-ключичній лінії: м’який, дещо загострений, рівний, гладенький, безболісний.

2. При патології нижній край печінки може пальпуватися нижче, бути щільним, нерівним, закругленим, чутливим.

Алгоритм №11 «пальпація селезінки»

Положення пацієнта: пацієнт лежить на правому боці.

Підготовка до пальпації:

1. Психологічно підготуйте пацієнта до пальпації. Отримайте згоду на її проведення.

2. Сядьте справа від пацієнта на рівні його ліжка, обличчям до пацієнта.

3. Руки пальпуючого повинні бути теплими, сухими з короткими нігтями.

4. Пальці тримайте перпендикулярно до поверхні живота.

5. Під час пальпації розмовляйте з пацієнтом, щоб забезпечити максимальне розслаблення м’язів передньої черевної стінки.

Проведення пальпації та оцінка результатів:

1. Ліву руку покладіть на ліву половину грудної клітки в ділянці VII-X ребра і легко натисніть на неї.

2. Праву руку покладіть перпендикулярно до ребрового краю в ділянці X ребра, безпосередньо біля реберного краю (перший момент пальпації).

3. Змістіть пальцями шкіру в складку донизу (другий момент пальпації).

4. Занурюйте пальці у черевну порожнину за 2-4 видихи пацієнта (під час першого видиху рука заглиблюється в живіт, під час другого, третього – у ліве підребер’я).

5. Попросіть пацієнта зробити глибокий діафрагмальний вдих, під час якого селезінка зміщується вниз, а її нижній край ковзає вздовж пальців (четвертий момент пальпації).

6. Визначте властивості краю селезінки:

• розміри;

• болючість;

• консистенція;

• передні поверхня;

• рухомість.

Примітка: 1. В нормі селезінка не палькується. Збільшення селезінки за короткий період спостерігається за наявності гострих, переважно інфекційних захворювань. У випадку хронічного збільшення селезінки

насамперед треба припуститися думки щодо наявності хвороб кровотворних органів.