Алгоритм №66 «виконання проби манту»

Мета: діагностична.

Показання: рання діагностика туберкульозу, визначення інфікованості або чутливості організму до туберкуліну.

Протипоказання: захворювання шкіри, гострі і хронічні інфекційні захворювання, алергічні стани, ревматизм в активній фазі, епілепсія.

Підготувати необхідне: очищений туберкулін у стандартному розведенні, туберкуліновий шприц, 70% спирт, стерильні ватні кульки, прозору пластмасову лінійку, гумові рукавички, маску, серветки, склянку з темним ковпачком для зберігання відкритої ампули, дезінфекційний розчин.

Алгоритм виконання:

1. Вимий руки, просуши індивідуальним рушником, одягни стерильні гумові рукавички.

2. Ампулу з препаратом ретельно витріть марлею, змоченою 70° етиловим спиртом, далі шийку ампули підпиляйте і відламайте.

3. Наберіть у стерильний шприц 0,2 мл туберкуліну. Не торкаючись ватної

стерильної кульки кінцем голки, видаліть із шприца пухирці повітря і надлишок розчину, залишивши в шприці точно 0,1 мл туберкуліну.

4. Обробіть середню третину передпліччя спиртом (у парний рік - праве, у непарний рік - ліве), фіксуючи шкіру натягом, уведіть кінець голки до епідермісу так, щоб зріз голки сховався під його тонким шаром. Уведіть внутрішньошкірно 0,1 мл розчину туберкуліну.

Увага! Протягом 3 днів місце ін’єкції не можна мочити.

5. При правильно виконаній внутрішньошкірній пробі на місці уведення туберкуліну утвориться папула з поверхнею у вигляді «лимонної шкірки» розміром 6-7 мм.

6. Спитайте пацієнта про його самопочуття.

7. Продезінфікуйте використане обладнання.

8. Через 72 год. після постановки проби виміряйте поперечний до осі руки діаметр інфільтрату за допомогою прозорої лінійки.

9. Дані про проведення проби занесіть в картки ф-063, ф-112 і «Журнал реєстрації проби Манту»

Примітка: 1. Реакція оцінюється за кількісними і якісними показниками.

2. Кількісна оцінка характеризується величиною інфільтрату в міліметрах, якісна - кольором інфільтрату, наявністю везикул, лімфангіту, некрозу, дочірніх висипів. 3. Під час кількісної оцінки проби виділяють реакції:

• негативну - на місці уведення туберкуліну немає інших проявів, окрім реакції уколу;

• сумнівну - гіперемія будь-якого розміру або інфільтрат розміром 2-4 мм;

• позитивну - інфільтрат діаметром 5 мм і більше.

• гіперергічною реакцією вважають: у дітей і підлітків розміри інфільтрату 17 мм і більше; у дорослих - 21 мм і більше, а також будь-які розміри інфільтрату, але з наявністю везикулонекротичних реакцій, лімфангіту, дочірніх висипів.

4. Під час оцінки туберкулінових реакцій варто враховувати чинники, що впливають на їх інтенсивність. 5. Зниження чутливості до туберкуліну відзначається під час кору, коклюшу, скарлатини, малярії, раку, лімфогранулематозу, саркоїдозу, мікседеми.

6. Підвищення - під час бронхіальної астми, ревматизму, базедової хвороби, грипу, при загостренні хронічних захворювань.

Алгоритм №67 «застосування ультрафіолетового опромінення»

Мета: лікувальна.

Показання: бронхіт, пневмонія, плеврит, гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба, гастрит, екзема, трофічні виразки, невралгія

Протипоказання: злоякісні пухлини, схильність до кровотеч, захворювання крові, гіпертиреоз, активний туберкульоз легень, гіпертонічна хвороба ІІІ стадії.

Місце проведення: лікувальний заклад.

Підготувати необхідне: ртутно-кварцову лампу, біодозиметр, пелюшку,

сантиметрову стрічку, облаштовану кушетку, захисні окуляри.

Алгоритм виконання:

1. Психологічно підготуйте пацієнта до маніпуляції. Отримайте згоду на її проведення.

2. Увімкніть ртутно-кварцову лампу в електромережу. Нормальний режим роботи лампи встановлюється через 5- 10 хв. після ввімкнення.

3. Захистіть очі пацієнта та свої захисними окулярами.

4. Визначте біодозу ультрафіолетового опромінення, тобто мі­німальну інтенсивність опромінення, здатного призвести до утворення еритеми, за допомогою біодозиметра БД-2 (металева пластинка з шістьма прямокутними отворами0. Отвори закрийте пересувною заслінкою.

5. Накладіть біодозиметр па ділянку, яку будете опромінюва­ти, або на нижню частину живота, якщо будете проводити загаль­не опромінення і зафіксуйте на тілі пацієнта. Інші частини тіла закрийте простирадлом.

6. Установіть ртутно-кварцову лампу перпендикулярно до по­верхні місця опромінення на відстані 50 см.

7. Відкрийте перший отвір біодозиметра і опромінюйте шкіру над ним 30 сек. Потім кожні 30 сек. відкривайте наступні отвори, про­довжуючи опромінювати ділянки під відкритими раніше отвора­ми, поки не будуть опромінені всі 6 отворів.

8. Через 24 год. визначте час, який потрібен для утворення мі­німально вираженої еритеми.

9. Місцеве опромінення проводьте з відстані 50 см і застосо­вуйте еритемну дозу ультрафіолетових променів.

10. Повторно одне й те саме поле опромінюйте в міру змен­шення еритеми, через 2-3 дні, але не більше ніж 5 разів.

11. Спитайте у пацієнта про його самопочуття.

12. Продезінфікуйте обладнання.

13. Зробіть відмітку про виконання процедури у відповідній медичній документації.

Примітка:

1. Групові профілактичні загальні опромінення проводять у спе­ціальних приміщеннях - фотаріях. Орієнтуються за середніми біодозами, які отримали 10 осіб під час користування певною лампою. 2. При індивідуальному загальному опроміненні послідов­но діють на передню та

задню поверхні оголеного тіла постійно зростаючими дозами. Починають курс опромінення з 1/4-1/2 ін­дивідуально визначеної біодози. Через кожні 2-3 процедури дозу вдвічі збільшують і доводять у кінці курсу до 2-3 біодоз. Проце­дуру загального опромінення проводять через день. 5. Під час ліку­вання не виникає гіперемія шкіри, оскільки інтенсивність опро­мінення підвищується поступово.

Запам'ятайте! 1. Недостатній захист очей може призвести до роз­витку гострого кон'юнктивіту внаслідок опіку ультрафіолетовим промінням кон'юнктиви та рогівки очей (світлобоязнь, сльозоте­ча, біль, почервоніння

кон'юнктиви). При цьому треба викорис­товувати холодні примочки та очні краплі (2 % розчин дикаїном). 2.У випад­ках грубих порушень техніки безпеки у пацієнтів можуть виникати опіки шкіри, які лікуються так само, як термічні опіки.