Методи кінцевої зупинки кровотечі

1. Механічні методи – перев’язка судин в рані, накладання судинного шва, накладання судинних анастомозів, іммобілізація судин. В ролі трансплантатів в хірургії судин використовують алотрансплантати артерій або вен, а також синтетичні матеріали.

2. Фізичні методи – дія низької або високої температури (гарячий ізотонічний розчин хлориду натрію, а також прикладають міхур з льодом при підшкірних гематомах).

Основний термічний метод зупинки кровотечі – діатермокоагуляція. Застосовують також лазер – сфокусоване випромінювання електронів.

3. Хімічні методи – 10% розчин хлориду кальцію при зниженні в крові протромбіну; адреналін, вікасол, амінокапронова кислота, рутин, діценон, (препарат тромбокінази).

4. Біологічні методи – пряме переливання крові в дозі до 200 мл, плазми, тромбоцитарної маси, фібріногену, кріопреципітату та ін.

5. Комбіновані методи – застосування різноманітних видів швів, гемо- статичної і желатинової губки.

Внутрішня кровотеча

При повільній кровотечі ознаки крововтрати розвиваються поступово. Піниста яскраво-червона кров – ознака легеневої кровотечі, блювота «кавовою гущею» - шлункова чи дуоденальна кровотеча.

Чорний дьогтьоподібний стул (мелена) є ознакою кровотечі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Виділення з прямої кишки яскраво-червоної крові – кровотеча з сігмовідної чи прямої кишки. Гематурія - ознака кровотечі з нирки чи сечовивідних шляхів.

Гемоперитонеум – накопичення крові в черевній порожнині пов’язано з закритою травмою живота, пошкодженням паренхіматозних органів.

Гемоторакс – скопичення крові в плевральній порожнині пов'язаний з травмою грудної клітини і легень, в тому числі операційною. Туберкульоз легень, пухлини тощо.

При зовнішніх кровотечах спостерігається промокання пов’язки, одягу яскраво-червоною кров’ю при артеріальній та темно-вишневою – при венозній кровотечі. При внутрішніх кровотечах – при шлунково-кишковій блювання кров’ю чи «кавовою гущею», при кровотечі в черевну порожнину – гемоперитоніум.

Геміперикард – скопичення крові в навколосерцевій суміші. Гемартроз – скопичення крові в порожнині суглоба.

Лабораторні дані: зменшення кількості еритроцитів, гемоглобіна, зниження гематокриту.

Пізні кровотечі – 10-15 доба після пошкодження судин. Вторинна кровотеча: рання – в перші години на протязі перших 3-х діб.

Зупинка вторинної кровотечі: накладають джгут, пальцеве притискання судин, накладання зажиму на судину в рані, використання марлевого тампону з гемостатичною губкою.

Лікування хворих з кровотечею

1. При розвинутій анемії після крововтрати проводять переливання крові і її препаратів: альбумін, фібриноген, тромбоцитарна маса.

2. Для забезпечення нормальної функції серця: строфантин, кокарбоксилаза, вітамін групи В, аскорбінова кислота.

3. Для відновлення водно-сольвого обміну використовують: трисоль, бікарбонат натрію.

4. При дефіциті білків використовують 5-10% розчин альбуміну, фібриногену, суху та нативну плазму.

5. При вторинних кровотечах в черевну плевральну порожнину застосовують термінову операцію – релапаротомія, реторакотомія. Водночас з операцією проводять протишокові заходи.

6. У разі компенсованої ішемії перед знаттям джгутів в/в вводять 10 мл 10% розчину глюконату кальцію, 5 мл 2,4% розчину еуфіліну та 10 мл фізрозчину, 1 мл розчину димедролу та 2,0 мл розчину кардіаміну в/м.

7. Кінцівки бинтують еластичними бинтами.

8. Кінцівки охолоджують, обкладують целофановими мішочками, наповненими снігом, льодом.

9. Проводять імунізацію постраждалих кінцівок пневматичними шинами.

10. Якщо АТ нижче 100 мм рт.ст.- вводять реосорбілакт, лактосол.

11. Госпіталізація в відділення інтенсивної терапії.

Контрольні питання

1. Визначення кровотечі, причини, класифікація.

2. Чинники, які спричиняють виникненню кровотечі, механізми, причини кровотечі.

3. Первинні і вторинні кровотечі (ранні і пізні), зовнішні і внутрішні і їх причини.

4. Ознаки артеріальних і венозних кровотеч.

5. Методи тимчасової і вторинної зупинки кровотеч..

6. Лікування хворих з кровотечею.

Конкретні цілі

1. Пояснити актуальність вивчення кровотеч які містять у собі загрозу для життя людей.

2. Проаналізувати причини видів кровотеч, їх патогенез.

3. Класифікація кровотеч за характером пошкодження судин, за клінічними проявами і часом кровотеч.

4. Клініка, загальні та місцеві симптоми.

5. Тимчасові та остаточні методи зупинки кровотеч.

6. Скласти лікувальну програму невідкладної медичної допомоги при кровотечах.