Діагностика

Підвищення рівня креатинкінази в плазмі крові

(N – до 20000 ОД/л)

Гіперкаліємія (7-12 ммоль/л), підвищення рівня альдолази в 20-30 разів

Анемія, лейкоцитоз, гіпопротеїнемія, збільшення аланін і аспартатамінотрансферази

Алгоритм невідкладної допомоги на до госпітальному етапі

1. Звільнення травмованого із-під завалів в присутності лікаря.

2. На здавлені кінцівки вище від місця стискання накладають джгути.

3. Проводять знеболювання (наркотичні і ненаркотичні анальгетики).

4. Антигістамінні засоби (димедрол 1%-1,0 або супрастин 2%-1,0).

5. Після звільнення кінцівки оцінюють ступінь ішемії кінцівки за В.А. Корниловим (некомпенсована ішемія – відсутні пасивні і активні рухи в суглобах). У такому разі джгути не знімають.

Медична допомога

1. Вводять постраждалим наркотичні і ненаркотичні анальгетики.

2. Накладають джгут на нежиттєздатну кінцівку.

3. Бинтують еластичним бинтом життєздатну кінцівку.

4. Транспортна іммобілізація постраждалої кінцівки.

5. Паранефральна і футлярна лідокаїнова новокаїнова блокада кінцівок (0,5% - 30-50 мл).

6. Введення противоправцевої сироватки і правцевого анатоксину.

7. Введення в/в 3-5% розчину гідрокарбонату натрію, реосорбілакт, реополіглюкін, 10% розчин хлоріду кальцію (20мл).

8. Ампутація нежиттєздатних сегментів кінцівок.

9. Потерпілого поміщають у камеру для гіпербаричної оксигенації.

10. Використовують ентеросорбенти, екстракорпоративну детоксикацію.

11. Зменшення больових імпульсів у травмованій частині (новокаїнові блокади, наркотичні і ненаркотичні анальгетики).

12. Покращення гемодинамічних розладів (реополіглюкін, реосорбілакт, 5% розчин глюкози, фізіологічний розчин, плазма 5000-10000 ОД гепарину).

13. Боротьба з ацидозом: 3-5% розчин натрію бікарбонату. Усередину дають натрію цитрат.

14. Для зменшення плазмовтрати зберігають іммобілізацію кінцівок і продовжують їх охолодження (t⁰ не повинна знижуватися нижче 16-28⁰ С).

15. Антибіотикотерапія з перших годин лікування.

Кровотеча та крововтрата

Під кровотечею (haemorrhagia) розуміють витікання крові з ушкодженої судини в тканини, в порожнини організму (черевну, грудну), в зовнішнє середовище.

Дифузне просочування (іммобілізація) кров"ю різних тканин (м’язової, підшкірної клітковини мозку та ін.) називається крововиливом.

Кровотеча та крововтрата

Причини кровотеч

Механічне пошкодження судин

Застосування ан-тикоагулянтів не-прямої дії (син-кумар, фенілін та ін.)

Порушення прони-кності судинної стінки (сепсис, ге-морагічний васку-літ ,авітаміноз С)

Порушення згорта-ння системи крові (хвороба Верльго-фа, гемофілія, ДВС - синдром)

Анатомічна класифікація кровотечі

Артеріальні

Венозні

Капілярні

Паренхіматозні кровотечі

При артеріальній зовнішній кровотечі кров яскраво-червоного кольору, витікає пульсуючим струменем.

Для венозної зовнішньої кровотечі характерне витікання крові темно-вишневого кольору безперервним струменем. Венозна кровотеча, якщо пошкоджені невеликі вени зупиняється самостійно, іноді достатньо підняти кінцівку чи накласти тиснучу пов’язку.

Капілярна кровотеча частіше буває змішаного з дрібних артерій і вен, якщо згортання крові не знижене – кровотеча зупиняється самостійно чи при накладанні асептичної пов’язки.

Паренхіматозна кровотеча - спостерігається при пошкодженні паренхіматозних органів. Для зупинки кровотечі використовують комбіновані методи (накладання швів, гемостатична губка, пересадка м’язів).

Загальні симптоми кровотеч: блідість шкіри, запаморочення, частий малий пульс, зниження артеріального тиску, зменшення вмісту гемоглобіну крові.

При внутрішньо-порожнинних кровотечах при ушкодженні внутрішніх органів кровотеча носить прихований характер. Завжди переважає картина загальних симптомів. Але в діагностиці цих кровотеч є особливості. Так, кровотеча в порожнину плеври характеризується ослабленим диханням, притупленням перкуторного звуку, утруднене і часте дихання, задуха. При кровотечах в тканини, доступні для пальпації та огляду – виявляються гематоми.

Діагностика

Зменшення венозного припливу при центральному венозному тиску нижче за 5 мм вод. ст. свідчить про зниження ОЦК і необхідність інфузійної терапії

Зменшення годинного діурезу до 20-15 мл/год при дефіциті ОЦК

Гематокрит – вміст гемоглобіну, еритроцитів характеризують стан ОЦК. Низькі показники ОЦК вказують на розвиток анемії.

Гемодиляційна тромбоцитопенія

(N – 180-320х10⁹/_л) спричиняє розвитку геморагічного синдрому

Всяка кровотеча, спрямована на адаптацію, в зв’язку зменшенням ОЦК: спазм сосудів, тахікардія, збільшення частоти дихання, збільшення об’єму крові з депо.

Самостійна зупинка кровотечі

Самостійна зупинка кровотечі відбувається в результаті спазма кровоносної стінки і утворення тромбу в просвіті судини. Цьому сприяє зниження АТ, адгезія тромбоцитів-тромбоцити прилипають до пошкоджених тканин і скручуються один з другим (агрегація тромбоцитів). Протягом 30-60 сек. відбувається рефлекторна вазоконстрікція, а потім і під дією адреналіну, серотоніну, норадреналіну. Із пошкодженої судини вивільнюється тромбін, колаген, простагландин – утворюється тромбоцитарний згусток який закриває пошкоджену ділянку судинної стінки. При взаємодії його з фібрином який утворюється з фібриногену тромбоцитарний згусток набуває необхідну міцність. Потім відбувається петрація згустку, останній стискується, з нього виділяється сироватка і частина форменних елементів крові під дією тромбостеніну – утворюється щільний фібриновий згусток – первинний «тампон» тромб.

Методи тимчасової зупинки кровотечі

1. Накладання джгута.

2. Максимальне згинання кінцівки в суглобі.

3. Накладання давячої пов’язки.

4. Тампонада рани.

5. Притискування судини в рані пальцями.

6. Накладання зажиму в рані на кровоточущу судину.

7. Тимчасове шунтування судин – в травмовану судину в обидва кінці вводять поліетиленову трубку, яку фіксують леготурою (від декількох годин до декількох діб).