Стискання головного мозку (сгм)

Викликається частіше за все гематомами: епідуральними, субдуральними, внутрішньом»язовими, субдуральними гідромами.

Епідуральні гематоми – прогресуюче порушення свідомості, птоз, мідріаз,геміпарез. Рано появляються генералізовані судоми.

Субдуральні гематоми – джерелом кровотечі є піальні вени та коркові артеріальні судини. Вогнищева симптоматика виявляється на фоні прогресуючого порушення свідомості. На фоні внутрішньочерепної гіпертензії підвищується артеріальний тиск на фоні брадікардії яка змінюється на артеріальну гіпотензію і тахікардію.

Внутрішньомозкові гематоми – причина тяжкої ЧМТ на фоні забою при ушкодженні мозкових судин. Характерна виражена вогнищева та загально- мозкова симптоматика.

Стиснення голови – наслідок послідовної дії динамічного (короткочасного) та статичного (тривалого) механічного навантаження. Це буває при обвалах, вибухах, землетрусах.

Симптоми: деформація голови, вираженне враження м»яких тканин голови. Характерно - головний біль, нудота, блювання, порушення свідомості, анізокорія, розлади мовлення, зору, слуху, акомодації.

Відкрита черепно-мозкова травма

Втрата свідомості в 65% випадків. Характеризується наявністю пошкоджень м»яких тканин, кровотечею, переломи кісток склепіння або основи черепу, часто ліквореєю або цереброфреєю.

При непроникаючих пораненнях черепу спостерігається забиття мозку, іноді внутрічерепні крововиливи та стискання мозку.

Переломи кісток основи черепу – характерна кровотеча або витікання ліквору з носа, вух, крововиливи- «окуляри» навколо очей. Остаточний діагноз встановлюють під час рентгенологічного дослідження черепа. В мирний час доповнюють ангіографією, КТ мозку, ехоенцефалографією.

Перша медична допомога

• Зупинка кровотечі;

• Укласти хворого на бік (попередження аспірації блювальних мас та крові);

• Піднімають головний кінець на 10-15⁰ – запобігання затікання вмісту шлунку в трахею;

• У разі порушення дихання при западінні язика вводять повітровід або кінчик язика проколюють булавкою;

• Накладають асептичні пов’язки;

• Введення знеболюючих заходів;

• Госпіталізація в нейрохірургічне відділення.

Лікування в стаціонарі:

• дегідратуюча терапія (в/в 50-60 мл 40% розчину глюкози, 20-30 мл 10% розчину натрію хлориду, 15% розчину манітолу з розрахунку 1 ч. сух. речовини на 1 кг маси тіла, лазікс 40-60 мг, еуфілін-2,4%-5-10мл 2-3 рази на добу);

- реополіглюкін – 400 мл 1-2 рази на добу, реосорбілакт 200,0-в/в.;

• боротьба з ацидозом (4-5% р-н натрію гідрокарбонату - 200 - 300мл);

- лактасоль - 400,0 мл;

• боротьба з психомоторним збудженням (аміназин, седуксен,

оксибутират натрію - 20 мл);

• серцеві глікозіди (строфантин, корглюкон);

• вітаміни групи В (В₁, В₆ );

• антибактеріальна терапія - переважно інтралюмбально.

• при свідомості - аміналон, ноотропіл, при порушеній свідомості -

пірацетам 20% -5мл;

- боротьба з гіпертермією - нейровегетативна блокада: вводять дроперідол 5-10 мл, седуксен 10 мг, дімедрол – 40 мг та піроксан -10-20 мг;

- при порушенні дихання - інтубація трахеї термолабільною трубкою терміном до 3 діб. В подальшому – трахеотомія та перевод на ШВЛ.