Трубопровідна арматура систем газопостачання

У поняття трубопровідної арматури входять різноманітні пристрої, призначені для керування потоками середовища (рідкого, газоподібного, газорідинного тощо), що транспортуються по трубопроводу. Арматурою називають різноманітні пристосування і пристрої, установлені на газопроводах, резервуарах, апаратах і приладах. За допомогою арматури підключають та відключають подачу робочого середовища, змінюють тиск або напрям газового чи рідинного потоків, вказують і регулюють рівні рідин, здійснюють автоматичне видалення газів і рідин.

Основні конструктивні частини арматури та класифікацію арматури за різними параметрами визначає ДСТУ 2611-94 "Арматура трубопровідна загальнопромислового призначення. Терміни та визначення".

Згідно з ДСТУ 2611-94 трубопровідна арматура загально-промислового призначення (арматура) - це сукупність пристроїв та приладів, що установлюються на трубопроводах та місткостях і забезпечують керування потоками робочого середовища шляхом зміни прохідного перерізу.

Робоче середовище - рідина, газ, пара, пульпа, їхня суміш тощо, потоками яких керує арматура.

Арматура складається в основному із запірного чи дросельного пристрою і привода. Ці пристрої складаються із закритого кришкою корпусу, усередині якого переміщається затвор. Корпус має два чи більше приєднувальних кінців, за допомогою яких він герметично кріпиться на трубопроводі. Газ, що протікає через запірний чи дросельний пристрій, повинен бути герметично ізольований від зовнішнього середовища, тобто не повинен проникати назовні.

Переміщенням затвора усередині корпусу відносно його сідел змінюють площу проходу для газу, у результаті чого змінюється гідравлічний опір пристрою. Сідлом називають частину внутрішньої поверхні корпусу або спеціальну деталь, з якими контактує затвор при закритому проході. Пристрій залежно від призначення називається запірним, якщо він призначений для герметичного роз'єднання однієї частини трубопроводу чи апарата від іншої, і дросельним, якщо його основне призначення полягає в точному регулюванні площі проходу, тобто гідравлічного опору.

У запірних пристроях поверхні затвора і сідла, що стикаються під час відключення частин трубопроводу, називають ущільнювальними; у дросельних пристроях поверхні затвора і сідла, що утворюють регулювальний орган, називаються дросельними.

Основні конструктивні елементи арматури

ДСТУ 2611-94 дає такі визначення основним конструктивним елементам арматури:

елемент перекривальний - частина затвора арматури, як правило, рухома та пов'язана з приводом, яка дає змогу у взаємодії із сідлом здійснювати керування потоком робочого середовища шляхом зміни прохідного перерізу;

елемент регулювальний - частина затвора арматури, як правило, рухома та пов'язана з приводом, яка дозволяє у взаємодії із сідлом здійснювати керування параметрами потоку робочого середовища шляхом зміни прохідного перерізу;

сильфон - тонкостінна одно- чи багатошарова гофрована трубка або камера;

сідло - частина затвора арматури, що міститься у корпусі, охоплює потік робочого середовища та дає змогу у взаємодії із перекривальним (регулювальним) елементом повністю чи частково перекрити потік робочого середовища крізь арматуру або забезпечити потрібну характеристику потоку;

шпиндель - деталь арматури, яка здійснює передачу зусилля та руху від привода обертової дії до перекривального (регулювального) елемента за допомогою сполученої з нею різьбової деталі;

шток - деталь арматури, що здійснює передачу зусилля та руху від привода поступальної дії до перекривального (регулювального) елемента;

Привод арматури – пристрій для переміщення перекривального (регулювального) елемента, а також для створення у разі необхідності зусилля, що забезпечує потрібну герметичність затвора. Залежно від виду споживаної енергії привод може бути електричним (із використанням електродвигуна), електромагнітним (із використанням електромагніта), гідравлічним і пневматичним;

довжина будівельна – довжина ділянки трубопроводу, що її заміщує арматура, мм.