Надземні і наземні газопроводи

Надземні газопроводи слід прокладати на розташованих окремо опорах та колонах із негорючих матеріалів або по стінах будинків. При цьому дозволяється прокладання:

на розташованих окремо опорах, колонах, естакадах та етажерках - газопроводів усіх категорій тиску;

на стінах виробничих будинків із приміщеннями, які щодо пожежної небезпеки відносяться до категорій Г і Д- газопроводів тиском до 0,6 МПа;

на стінах громадських та житлових будинків не нижче III ступеня вогнестійкості - газопроводів тиском до 0,3 МПа;

на стінах громадських та житлових будинків IV та V ступенів вогнестійкості - газопроводів низького тиску з умовним діаметром труб не більше 50 мм.

Забороняється прокладання транзитних газопроводів:

по стінах будинків дитячих установ, лікарень, навчальних закладів, будинків культури та культових закладів - газопроводів усіх категорій тиску;

по стінах житлових будинків - газопроводів середнього та високого тисків.

З'єднання підземних сталевих газопроводів-вводів із стояком надземного

(цокольного) вводу повинні бути зварними із застосуванням гнутих відводів. Зварні стикові з'єднання на ділянках підземних газопроводів-вводів повинні бути перевірені неруйнівними методами контролю. На вводах зовні будинків (на стояках надземного вводу) повинні бути установлені сталеві пробки діаметром умовного проходу 20-25 мм.

Відстані між прокладеними по стінах будинків газопроводами та іншими інженерними мережами слід приймати згідно з вимогами прокладання внутрішніх газопроводів.

Надземні та наземні газопроводи, а також підземні газопроводи на ділянках, що примикають до місць виходу із землі, слід проектувати з урахуванням поздовжніх деформацій з можливими температурними впливами.

На вільній території від проїзду транспорту і проходу людей допускається прокладання одно- і двониткових газопроводів на низьких опорах на висоті не менше 0,5 м. При прокладанні на опорах більше двох труб висоту опор слід приймати з урахуванням можливості монтажу, огляду та ремонту газопроводів під час експлуатації.

Газопроводи в місцях входів і виходів із землі слід укладати в футляри, надземна частина яких повинна бути не нижча 0,5 м. Кінець надземних частин футляра повинен бути ущільнений бітумом для запобігання потрапляння атмосферних опадів у міжтрубний простір. У місцях, де виключена можливість механічних пошкоджень газопроводів, установка футлярів не обов'язкова. У цих випадках надземні ділянки газопроводів слід покрити захисним ізоляційним покриттям дуже посиленого типу на висоту 0,5 м над рівнем землі.

Відстань між надземними газопроводами та іншими інженерними комунікаціями надземного та наземного прокладання слід приймати з урахуванням можливості монтажу, огляду та ремонту кожного з трубопроводів, але не менше діаметра труби, що прокладається.

Допускається прокладання на окремо розміщених опорах, колонах, естакадах, етажерках газопроводів спільно з трубопроводами іншого призначення згідно з вимогами СНиП ІІ-89.

Перетини газопроводами водних перешкод

Переходи газопроводів через ріки можуть бути підводними (дюкерами) або надводними (по мостах, на окремо розміщених опорах, Байтовими, балочними тощо).

Реалізація підводних переходів газопроводів передбачає проведення попередніх інженерно-гідрометеорологічних, інженерно-геологічних та інженерно-геодезичних вишукувань.

Створи підводних переходів через ріки слід передбачати на прямолінійних стійких плесових ділянках із пологими і такими, що не розмиваються, берегами при мінімальній ширині заплави, що заливається. Створи підводних переходів слід передбачати перпендикулярно динамічним осям потоків.

Підводні переходи газопроводів при ширині водних перешкод 75 м і більше слід передбачати в дві нитки з пропускною здатністю кожної по 0,75 розрахункової витрати газу.

Допускається не прокладати другу (резервну) нитку газопроводу при прокладанні:

закільцьованих газопроводів, якщо при відключенні підводного переходу забезпечується безперебійне постачання газом споживачів;

тупикових газопроводів до промислових підприємств, якщо ці споживачі можуть перейти на інший вид палива на період ремонту підводного переходу.

При перетині водних перешкод шириною менше 75 м газопроводами, призначеними для газопостачання споживачів, що не допускають перерв у подачі газу, або при ширині заплави, що заливається, понад 500 м за рівнем високих вод при де-сятивідсотковій забезпеченості та тривалості затоплення водою понад 20 днів, а також гірських річок та водних перешкод із нестійким дном та берегами допускається прокладання другої (резервної) нитки.

На підводних переходах слід застосовувати:

сталеві труби з товщиною стінки на 2 мм більше розрахункової, але не менше 5 мм;

поліетиленові труби та з'єднувальні деталі з коефіцієнтом запасу міцності не менше 3,15.

Для сталевих газопроводів діаметром менше 250 мм допускається передбачати труби з більшою товщиною стінки для забезпечення негативної пливучості.

Межами підводного переходу газопроводу, що визначають його довжину, слід вважати ділянку, обмежену горизонтом високих вод не нижче позначок десятивідсоткової забезпеченості. Запірну арматуру слід розміщати поза межами підводного переходу. Відстані між осями паралельних газопроводів на підводних переходах слід приймати не менше 30 м.

На несудноплавних ріках з руслами, які не піддаються розмиву, а також при перетинах водних перешкод у межах населених пунктів допускається передбачати укладання двох газопроводів в одну траншею. Відстань між газопроводами у просвіті повинна бути не менше 0,5 м.

Висоту прокладання надводних переходів сталевих газопроводів слід приймати (від низу труби або прольотної будови):

при перетині несудноплавних рік, де можливий льодохід,

- не менше 0,2 м над рівнем горизонту високих вод при двовідсотковій забезпеченості та від найвищого горизонту льодоходу;

при перетині судноплавних та сплавних рік - не менше значень, установлених нормами проектування мостових переходів.