Тема 14. Радіо

Вдосконалення приймача о. С. Поповим та Марконі

Властивості електромагнітних хвиль уперше були експериментально вивчені Г. Герцем. Результати цих дослідів дуже зацікавили фізиків усього світу; які почали їх повторювати, шукати шляхи удосконалення випромінювача і приймача електромагнітних хвиль. Виникають думки про можливість використання цих хвиль для зв'язку і навіть для передавання енергії без проводів.

У 1894 році О. С. Попову вдалося створити такий приймач, основні принципові особливості будови якого збереглися і в сучасній радіоприймальній апаратурі.

Схема створеного О. С. Поповим приймача показана на малюнку 1. У ньому електромагнітні

Мал. 1

хвилі сприймалися (реєструвалися) спеціальним приладом — когерером. Дія когерера грунтується на властивості металевого порошку злипатися під дією високочастотних електромагнітних коливань. Когерер — це скляна трубка з металевими ошурками, в обидва кінці якої вставлені електроди так, що вони дотикаються до ошурок. У звичайних умовах електричний опір між окремими ошурками порівняно великий, тому і весь когерер має великий опір. Когерер вмикається в коло батареї Б через обмотку електромагніта е₁ . Падаюча електромагнітна хвиля, створюючи в когерері змінний струм високої частоти, викликає пролітання між ошурками дрібненьких іскорок, які зварюють ошурки між собою. При цьому опір когерера різко зменшується, і він замикає коло батареї Б, яка живить струмом електромагніт е₁. Цей електромагніт притягує стальну пластинку П₁ і замикає коло другого електромагніта е₂. Останній притягує до себе стальну пластинку П₂ і з'єднаний з нею молоточок М ударяє по дзвінку Д. Притягнувшись до е₂, пластинка П₂ розмикає контакт і відмикає е₂ від батареї. Тоді пружина повертає пластину П₂ у вихідне положення, і молоточок М ударяє через гумовий амортизатор по когереру. Когерер струшується і контакти між ошурками руйнуються. Внаслідок цього опір когерера знову стає дуже великим, коло батареї розмикається, і приймач знову готовий до роботи. В сучасних радіоприймачах когерер замінили електронні лампи і напівпровідникові транзистори, але принцип реле залишився в силі. Електронна лампа працює як реле: слабкі сигнали, які надходять на сітку лампи, керують енергією місцевого джерела струму, увімкнутого в анодне коло лампи,

Г. М а р к о н і у 1896 році подав заявку, а в 1897 році дістав патент (в Англії) на застосування електромагнітних хвиль для бездротового зв'язку (О. С. Попов свого винаходу не патентував). Схема приймача Марконі була такою ж, як і схема приймача Попова.

Г. Марконі проведена велика робота по вдосконаленню приладів для радіозв'язку. Зокрема, в 1902 році він здійснив радіозв'язок через Атлантичний океан. Його діяльність відіграла значну роль в розвитку радіотехніки, зокрема в поширенні радіо як засобу зв'язку, і була відзначена з 1909 р. Нобелівською премією.

Важливим етапом з розвитку радіозв'язку стало створення в 1913 р. лампового генератора незатухаючих електромагнітних коливань. У наступні роки зусиллями багатьох видатних вчених і інженерів радіотехніка перетворилася в надзвичайно широку і різноманітну галузь техніки.