1. Поняття валюти

Валюта – це грошова одиниця, що використовується як світові гроші, тобто як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу і платежу.

Види валюти:

1) Залежно від емітента валюти:

- національна валюта – гроші, що використовуються банківською національною системою;

- іноземна валюта – грошові знаки зарубіжних держав;

- колективна валюта – міжнародні грошові одиниці (наприклад, євро).

2) Залежно від режиму використання:

- конвертована валюта – вільно обмінюється на валюти інших країн за ринковим курсом та вільно ввозиться і вивозиться за кордон;

- неконвертована валюта – валюта, яку неможливо вільно обміняти на іноземну за ринковим курсом, її ввіз та вивіз жорстко обмежується.

2. Валютний ринок

Валютний ринок – це частина фінансового ринку, на якому здійснюється процес обміну національної валюти на іноземну і навпаки.

Валютний ринок має свою структуру, яка включає національні ринки, міжнародні ринки і світовий ринок. Національні ринки обмежуються економічним простором певної країни. Міжнародні валютні ринки розвиваються, як правило, у містах з вдалим географічним положенням та відсутніми обмеженнями на торгівлю валютою – Лондон, Нью-Йорк, Париж, Цюріх, Токіо та ін. Розвиток новітніх засобів телекомунікації та інформаційних технологій дає можливість поєднати окремі міжнародні ринки в єдиний світовий валютний ринок.

Валютний ринок виконує такі основні функції:

- забезпечення умов для реалізації валютної політики держави;

- сприяння розвитку міжнародної торгівлі;

- формування та врівноваження попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу;

- страхування ризиків, що пов'язані із здійсненням валютних операцій;

- забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;

- диверсифікація валютних резервів (держава формує свій валютний резерв в різних валютних одиницях).

3. Валютний курс

Валютний курс – це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу.

Встановлення валютного курсу називається котируванням валют.

Держава може використовувати такі типи режимів валютного курсу:

• фіксований курс – валютний курс національної валюти фіксується до однієї іноземної валюти або до "кошика" іноземних валют;

• плаваючий курс – валютний курс національної валюти змінюється залежно від попиту і пропозиції на валютному ринку. Плаваючий курс поділяється на вільно плаваючий курс (держава не втручається у функціонування валютного ринку), та керований плаваючий курс (держава впливає на попит та пропозицію на іноземну валюту на валютному ринку);

• крос-курс – певне співвідношення двох валют, яке випливає з їх курсу щодо третьої валюти.

4. Валютне регулювання

Коливання валютного курсу може призвести до негативних наслідків як для окремої країни, так і для світового валютного ринку в цілому. Тому держави змушені здійснювати валютне регулювання.

Валютне регулювання – сукупність заходів, що реалізуються міжнародними організаціями, державою у сфері валютних відносин.

Функції регулювання міжнародних валютних відносин покладено на Міжнародний Валютний Фонд (МВФ). На державному рівні регулювання визначається законодавчими актами кожної країни і здійснюється центральним банком, міністерством фінансів, іншими організаціями валютного контролю. Існують такі основні методи валютного регулювання:

1) валютна інтервенція – пряме втручання центрального банку у валютний ринок. Вона зводиться до купівлі або продажу центральним банком іноземної валюти на валютному ринку з метою зрівноваження попиту і пропозиції;

2) девальвація – зниження обмінного курсу національної валюти щодо іноземної. Наслідком девальвації є стимулювання експорту, підвищення конкурентноздатності країни;

3) ревальвація – підвищення курсу національної валюти щодо іноземних. Наслідком ревальвації є стимулювання імпорту, приплив імпортних інвестицій;

4) дисконтна політика – зводиться до підвищення чи зниження дисконтної ставки центральним банком (ставка, за якою центральний банк позичає гроші комерційним банкам) з метою впливу на рух іноземних короткострокових капіталів.