3. Інвестиційні фінансові посередники

Інвестиційні фонди – це фінансові посередники, що спеціалізуються на управлінні вільними грошовими коштами інвестиційного призначення. Вони спочатку акумулюють грошові кошти дрібних приватних інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів, а потім розміщують їх в акції інших корпорацій та в державні цінні папери.

Фінансові компанії мають ту характерну особливість, що мобілізовані звичайним для інвестиційних посередників шляхом (через продаж своїх цінних паперів) кошти направляють у позички фізичним та юридичним особам для придбання товарів виробничого чи споживчого призначення. Такі компанії спеціалізуються на видачі кредитів населенню для роздрібної купівлі товарів народного споживання, на кредитуванні купівлі товарів певних видів у певних виробників чи торговельних компаній.

Кредитні товариства (спілки) – це посередники, що працюють на кооперативних засадах і спеціалізуються на задоволенні потреб у кредиті своїх членів, переважно підприємств малого і середнього бізнесу будь-якої форми власності, фермерських та домашніх господарств, фізичних осіб. Ресурси їх формуються шляхом продажу паїв своїм членам, стягування з них спеціальних внесків, одержання позичок у банках, одержання доходів від поточної діяльності. Мобілізовані кошти розміщуються передусім у коротко- та середньострокові позички своїм членам – під проценти, нижчі від банківських. Не розміщені в позички кошти товариства можуть зберігати на дохідних депозитах у банках чи інвестувати в короткострокові цінні папери з високою ліквідністю.

Лекція. Центральний банк країни

1. Призначення центрального банку.

2. Функції центрального банку.

1. Призначення центрального банку

Центральний банк – установа, що виступає основним координатором діяльності кредитних інститутів і виконує функції управління грошово – кредитними та фінансовими процесами в економіці.

Головне призначення центрального банку – забезпечення стійкості національної грошової одиниці та регулювання діяльності грошово – кредитної сфери.

Центральний банк впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції грошей і зміну ціни грошей.

Центральний банк бере безпосередню участь у формуванні пропозиції грошей, причому як у формуванні її готівкового компоненту, так і безготівкового. Він здійснює емісію готівки для того, щоб забезпечити нею комерційні банки. Центральний банк забезпечує банківську систему також безготівковими грошовими коштами, надаючи комерційним банкам позички та купуючи у них цінні папери на відкритому ринку.

Центральний банк визначає величину резервів для комерційних банків.

Резерви банків поділяються на дві частини: резерви, що їх центральний банк вимагає нагромаджувати (обов'язкові резерви), і будь-яка сума вільних резервів, якою банки вважають за потрібне володіти (надлишкові резерви). Центральний банк установлює для комерційних банків норму обов'язкових резервів, але розмір надлишкових резервів і характер їх використання комерційні банки визначають самостійно.

Центральний банк, регулюючи пропозицію грошей, впливає на ціну грошей, тобто на рівень процентних ставок. Підвищуючи чи знижуючи процентну ставку, центральний банк впливає на зростання національного доходу, інвестиції, інфляційні процеси тощо.

Отже, центральний банк відіграє провідну роль на грошовому ринку. Він впливає на стан економіки через регулювання пропозиції грошей і через здатність впливати на рівень процентних ставок.