- •Львівський інститут менеджменту Кафедра гуманітарних дисциплін «Історія України»
- •Дослов’янське населення України.
- •2. Формування давньоруської ранньофеодальної держави. Концепції походження
- •3. Характеристика політичного та суспільного ладу
- •4. Господарська діяльність.
- •5. Культура та релігія Київської Русі.
- •6. Етнічні процеси в Київській Русі.
- •Причини і процес захоплення українських земель Литвою та Польщею.
- •2. Становище українських земель, їх політичний та адміністративний устрій у складі Великого князівства Литовського та Польщі.
- •3. Литовсько-польські унії та їх наслідки для історії українських земель.
- •Причини і джерела виникнення українського козацтва. Запорізька Січ.
- •1. Визвольна війна українського народу серед. XVII ст. Та її наслідки. Формування української державності в ході війни
- •2. Криза української державності після смерті б.Хмельницького (період Руїни)
- •3. Соціально-політичне і економічне становище Гетьманщини в і пол. XVIII ст
- •4. Ліквідація російським царизмом української автономії
- •Особливості розвитку українського суспільства в кінці хvііі – поч. Хх ст.: територія, етносоціальна структура населення, політичне та соціальне становище.
- •Модернізація економіки України в 19 – поч. Хх ст.
- •Українське Відродження в контексті світових цивілізаційних процесів.
- •1.Особливості розвитку українського суспільства в кінці хvііі – поч. Хх ст.: територія, етносоціальна структура населення, політичне та соціальне становище.
- •2.Модернізація економіки України в хіх – початку хх ст.
- •3. Українське Відродження в контексті світових цивілізаційних процесів.
- •Тема V. Альтернативи державотворення в Україні в період революції 1917-1920 – рр.
- •1. Утворення та діяльність Української Центральної Ради
- •2. Гетьманство п. Скоропадського
- •3. Політика Української Директорії
- •4. Західноукраїнська Народна Республіка
- •5. Причини поразки українського самостійницького руху
- •Тема vі. Розвиток України в умовах утвердження тоталітарного режиму (1920-1939 рр.).
- •Зміни в геополітичному становищі України на початку 1920-х рр. Створення срср і Україна.
- •2. Відбудова господарства на основі неПу.
- •3. Трагедія соціалістичної модернізації (індустріалізація, колективізація).
- •4. Україна в умовах великого терору.
- •Тема vіі. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.).
- •1. Україна напередодні і на початку Другої світової війни.
- •2. Участь українського народу в Великій Вітчизняній війні срср проти німецько-фашистських загарбників:
- •3. Завершальний етап війни. Вклад України в перемогу над фашизмом, уроки і наслідки війни.
- •1. Україна напередодні і на початку Другої світової війни.
- •2. Участь українського народу в Великій Вітчизняній війні срср проти німецько-фашистських загарбників:
- •3. Завершальний етап війни. Вклад України в перемогу над фашизмом, уроки і наслідки війни.
- •Тема vііі. Соціально-економічний та політичний розвиток України у 1946-1991 рр.
- •Геополітичні наслідки Другої світової війни. Зміни в післявоєнній Україні (територія, кордони, чисельність та состав населення).
- •Соціально-економічний і політичний розвиток українського суспільства (іі пол. 40-х – початок 80-х рр.).
- •Україна і процес «перебудови» в срср (1985-1991 рр.).
- •1. Геополітичні наслідки Другої світової війни. Зміни в післявоєнній Україні (територія, кордони, чисельність та состав населення).
- •2. Соціально-економічний і політичний розвиток українського суспільства (іі пол. 40-х – початок 80-х рр.).
- •3. Україна і процес «перебудови» в срср (1985-1991 рр.).
- •Державотворчі процеси розбудови незалежності.
- •Становлення багатопартійності в Україні.
- •Проблеми реформування економіки.
- •Державотворчі процеси розбудови незалежності.
- •Становлення багатопартійності в Україні.
- •3. Проблеми реформування економіки.
- •Література:
Тема vііі. Соціально-економічний та політичний розвиток України у 1946-1991 рр.
Геополітичні наслідки Другої світової війни. Зміни в післявоєнній Україні (територія, кордони, чисельність та состав населення).
Соціально-економічний і політичний розвиток українського суспільства (іі пол. 40-х – початок 80-х рр.).
Україна і процес «перебудови» в срср (1985-1991 рр.).
Основні поняття теми:
ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ – політика, заснована на визнанні гуманізації суспільства, прав і політичних свобод громадян.
ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ – утвердження принципів демократії: народовладдя, свободи, верховенство закону та виборність головних органів держави тощо.
ДИСИДЕНТ – (від лат. Дисиденс – незгодний) людина, яка виступає проти пануючої ідеології, державного устрою.
Література:
Бойко О.Д. Історія України. - К.: Академія, 1999. - С.418-486.
Історія України / Відп. ред. Ю.Сливка; керівник авт. кол. Ю. Зайцев. - Львів: Світ, 2002. - С.341-402.
Петровський В.В., Радченко Л.О., Семененко В.І. Історія України: неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі. - Харків: Школа, 2007. - С.474-519.
1. Геополітичні наслідки Другої світової війни. Зміни в післявоєнній Україні (територія, кордони, чисельність та состав населення).
Наприкінці війни завершився процес об’єднання українських земель. Питання про повоєнні кордони активно обговорювалися вже на Тегеранській (1943 р.) та Ялтинській (1945 р.) конференціях. Остаточні кордони УРСР сформувалися у процесі українсько-польського, українсько-чехо-словацького та українсько-румунського територіальних розмежувань.
Першим кроком стала Люблінська угода 9 вересня 1944 р. Згідно неї українські землі і 17 повітів Підляшшя, Холмщини, Посяння і Лемківщини, де проживало майже 800 тис. українців передавалися Польщі. (Головною причиною цього було шляхом територіальних подарунків підтримати прорадянські сили у Польщі).
16 серпня 1945 р. між СРСР і Польщею було укладено договір щодо радянсько-польського державного кордону. Він закріпив рішення Кримської та Потсдамської конференцій – відтепер кордон встановлювався в основному по «лінії Керзона», з відхиленням на схід (тобто на користь Польщі) на 5-8 км., але лояльність польського уряду та його прорадянська політика сприяли новим територіальним поступкам: на окремих ділянках фіксувалося відхилення навіть у 17 км (район Немирів-Ялувка) та 30 км (р-н р.Солонія і м.Крилов).
Остаточно завершився процес польсько-українського розмежування у 1951 р. – обмін прикордонними ділянками, приблизно рівними за площею. Так, до Львівської області увійшли землі в районі м.Кристонополя (перейменували в Червоноград), а Польщі віддали територію довкола Нижніх Устриків.
Після падіння угорського режиму чехословацький уряд почав організовувати в Закарпатті свою адміністрацію з центром у Хусті, впроваджувати ідею федералізації чехів, словаків і карпатських українців. Однак, українці створили громадські представницькі органи – народні комітети. В основі їх діяльності був народних рух за воз’єднаня українських земель. 26 листопада 1944 року І з’їзд делегатів Народних комітетів Закарпатської України, що пройшов в Мукачевому, ухвалив маніфест про возз’єднання Закарпатської України з СРСР. Так, під тиском обставин чехословацька адміністрація залишила Закарпаття, а в червні 1945 р. договір між СРСР і Чехословаччиною юридично закріпив мукачівське рішення.
10 лютого 1947 р. було підписано радянсько-румунський договір, за яким Румунія визнала право СРСР на Північну Буковину, Хотинщину, Ізмаїльщину.
Наслідком підписання вказаних договорів стала не лише зміни кордонів, а й територіальні та демографічні зміни. Так, приєднання Західної України дало СРСР 110 тис. км2, на яких проживало 7 млн. населення. Наприкінці 1945 р. територія України становила понад 580 тис. км2.
Останнім актом формування сучасної державної території стало приєднання 19 лютого 1954 р. Кримської області до складу УРСР. Причинами цього стали неврожайні післявоєнні роки в Криму, неспроможність забезпечити населення і навіть Чорноморський флот насамперед продуктами харчування. З економічної точки зору у повоєнний період Крим був банкрутом і потребував постійної фінансової допомоги. У подальшому Україна була змушена вкласти значні інвестиції в економіку Криму.
У цей час УРСР вів активну зовнішньополітичну діяльність. 4 березня 1944 р. – Верховна Рада УРСР прийняла закон про утворення Народного комісаріату закордонних справ республіки. Як наслідок, Україна стала одним із засновників Організації Об’єднаних Націй, брала участь у 20 міжнародних організаціях.