- •Львівський інститут менеджменту Кафедра гуманітарних дисциплін «Історія України»
- •Дослов’янське населення України.
- •2. Формування давньоруської ранньофеодальної держави. Концепції походження
- •3. Характеристика політичного та суспільного ладу
- •4. Господарська діяльність.
- •5. Культура та релігія Київської Русі.
- •6. Етнічні процеси в Київській Русі.
- •Причини і процес захоплення українських земель Литвою та Польщею.
- •2. Становище українських земель, їх політичний та адміністративний устрій у складі Великого князівства Литовського та Польщі.
- •3. Литовсько-польські унії та їх наслідки для історії українських земель.
- •Причини і джерела виникнення українського козацтва. Запорізька Січ.
- •1. Визвольна війна українського народу серед. XVII ст. Та її наслідки. Формування української державності в ході війни
- •2. Криза української державності після смерті б.Хмельницького (період Руїни)
- •3. Соціально-політичне і економічне становище Гетьманщини в і пол. XVIII ст
- •4. Ліквідація російським царизмом української автономії
- •Особливості розвитку українського суспільства в кінці хvііі – поч. Хх ст.: територія, етносоціальна структура населення, політичне та соціальне становище.
- •Модернізація економіки України в 19 – поч. Хх ст.
- •Українське Відродження в контексті світових цивілізаційних процесів.
- •1.Особливості розвитку українського суспільства в кінці хvііі – поч. Хх ст.: територія, етносоціальна структура населення, політичне та соціальне становище.
- •2.Модернізація економіки України в хіх – початку хх ст.
- •3. Українське Відродження в контексті світових цивілізаційних процесів.
- •Тема V. Альтернативи державотворення в Україні в період революції 1917-1920 – рр.
- •1. Утворення та діяльність Української Центральної Ради
- •2. Гетьманство п. Скоропадського
- •3. Політика Української Директорії
- •4. Західноукраїнська Народна Республіка
- •5. Причини поразки українського самостійницького руху
- •Тема vі. Розвиток України в умовах утвердження тоталітарного режиму (1920-1939 рр.).
- •Зміни в геополітичному становищі України на початку 1920-х рр. Створення срср і Україна.
- •2. Відбудова господарства на основі неПу.
- •3. Трагедія соціалістичної модернізації (індустріалізація, колективізація).
- •4. Україна в умовах великого терору.
- •Тема vіі. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.).
- •1. Україна напередодні і на початку Другої світової війни.
- •2. Участь українського народу в Великій Вітчизняній війні срср проти німецько-фашистських загарбників:
- •3. Завершальний етап війни. Вклад України в перемогу над фашизмом, уроки і наслідки війни.
- •1. Україна напередодні і на початку Другої світової війни.
- •2. Участь українського народу в Великій Вітчизняній війні срср проти німецько-фашистських загарбників:
- •3. Завершальний етап війни. Вклад України в перемогу над фашизмом, уроки і наслідки війни.
- •Тема vііі. Соціально-економічний та політичний розвиток України у 1946-1991 рр.
- •Геополітичні наслідки Другої світової війни. Зміни в післявоєнній Україні (територія, кордони, чисельність та состав населення).
- •Соціально-економічний і політичний розвиток українського суспільства (іі пол. 40-х – початок 80-х рр.).
- •Україна і процес «перебудови» в срср (1985-1991 рр.).
- •1. Геополітичні наслідки Другої світової війни. Зміни в післявоєнній Україні (територія, кордони, чисельність та состав населення).
- •2. Соціально-економічний і політичний розвиток українського суспільства (іі пол. 40-х – початок 80-х рр.).
- •3. Україна і процес «перебудови» в срср (1985-1991 рр.).
- •Державотворчі процеси розбудови незалежності.
- •Становлення багатопартійності в Україні.
- •Проблеми реформування економіки.
- •Державотворчі процеси розбудови незалежності.
- •Становлення багатопартійності в Україні.
- •3. Проблеми реформування економіки.
- •Література:
2. Відбудова господарства на основі неПу.
Становище України наприкінці 1920 р. характеризувалося узагальнюючим словом - криза. Із поставлених на облік 10773 підприємств діяло лише 4060. Повністю припинили свою діяльність більшість підприємств хімічної, поліграфічної, шкіряної, борошномельної, винокурної та інших галузей промисловості. В Україні працювала лише одна невелика домна на Петровському (Єнакіївському) металургійному заводі. Виплавка чавуну складала 0,5% довоєнних обсягів. У Донбас кожного дня надходило лише один-два вагони з вантажами, замість звичайних 40-50. Паливна криза, яка була викликана закриттям шахт, призвела до повної зупинки залізничного руху на більшості напрямків. Пленум ЦК КП(б)У (січень 1921 р.), проаналізувавши ситуацію, констатував невтішні підсумки: становище на транспорті та у вугільній промисловості було охарактеризовано як „розвал катастрофічних розмірів”. Загальний випуск промислової продукції в Україні скоротився до 12% від довоєнного рівня. Важким був стан робітничого класу. Державі не вдалося забезпечити навіть мінімальні потреби робітників продовольством. Харківська, Одеська та ін. губернії звітували про неможливість забезпечити хлібом навіть найбільші підприємства і як наслідок про „найтяжчий відчай” трудівників.
Зростала соціальна напруга: на державних заводах та фабриках розпочалися страйки та „волинки”, в селі діяли численні повстанські загони, незадоволені політикою продрозкладки. «Село не з нами!», – з тривогою констатував предсовнаркому Х.Раковський.
Критичний стан економіки України став прямим наслідком Першої світової війни, поразки національно-визвольних змагань та радянської політики „воєнного комунізму”. Стан справ значно погіршила проведена за прикладом РСФРР урядом Радянської України економічно необґрунтована тотальна націоналізація промислового фонду. До кінця 1920 р. в Україні було націоналізовано 10720 підприємств, що значно перевищувало можливості держави регулювати та налагоджувати виробничі процеси у різних галузях народного господарства. Голова Раднаркому Радянської Росії В.Ленін змушено визнав: „ми наекспропріювали багато більше, ніж зуміли облічити, контролювати, управляти і т.д.”. Все це зумовило величезні труднощі в промисловості: підприємства були зруйнованими, вони не мали відповідного на той час нового устаткування, бракувало палива, сировини, робочої сили. Катастрофічний стан економіки вимагав докорінного перегляду господарської політики.
У березні 1921 р. пройшов Х з’їзд РКП(б), на якому Ленін переконав у необхідності нової політики (НЕПу). Її основними складовими стали:
заміна продрозкладки продподатком;
відновлення торгівлі та товарно-грошових відносин;
відбудова фінансово-банківської системи;
створення багатоукладної економіки: дозвіл приватної ініціативи, денаціоналізація, концесії, розвиток кооперації та орендних відносин.
Також у рамках реформування було відмінено обов’язкову трудову повинність, проводилася децентралізація промисловості, ліквідувались надцентралізовані бюрократичні структури – главки і створювалися трести тощо.
Всі ці заходи мали економічний ефект: дозволили швидкими темпами відбудувати промисловість та наблизитися за показниками до довоєнних часів. Так, легка промисловість була відбудована вже на середину 1920-х рр. На 1926 р. заробітна плата в промисловості зросла в 1,6 рази, вчителям збільшилася у 3,6 рази - порівняно з 1924 роком. Прибутки селян на третину перевищили довоєнні. Так, на селі зміцнювалася частина українського заможного селянства, яке в масі своїй вороже ставилася до більшовицької влади.
Наприкінці 1920-х рр. вдалося значно покращити відбудовчі показники. У 1928-1929 рр. в Україні було вироблено електроенергії на 138% більше, ніж у 1913 р.; вугілля на 119% більше, сталі на 117%.
Проте, головною причиною згортання НЕПу стало те, що влада намагалася багатоукладність, ринкову економіку об’єднати з такими несумісними складовими радянського суспільства, як диктатура пролетаріату, а фактично монопартійна диктатура, адміністративне регулювання, домінування агресивно-класового підходу тощо. За цих обставин економічні реформи страждали половинчастістю, незакінченістю та й не могли бути іншими в умовах відсутності політичного та юридичного сприяння.
Проголошення курсу на індустріалізацію, затвердження тоталітаризму – все це унеможливлювало будь-яке існування ринкових механізмів.