- •Львівський інститут менеджменту Кафедра гуманітарних дисциплін «Історія України»
- •Дослов’янське населення України.
- •2. Формування давньоруської ранньофеодальної держави. Концепції походження
- •3. Характеристика політичного та суспільного ладу
- •4. Господарська діяльність.
- •5. Культура та релігія Київської Русі.
- •6. Етнічні процеси в Київській Русі.
- •Причини і процес захоплення українських земель Литвою та Польщею.
- •2. Становище українських земель, їх політичний та адміністративний устрій у складі Великого князівства Литовського та Польщі.
- •3. Литовсько-польські унії та їх наслідки для історії українських земель.
- •Причини і джерела виникнення українського козацтва. Запорізька Січ.
- •1. Визвольна війна українського народу серед. XVII ст. Та її наслідки. Формування української державності в ході війни
- •2. Криза української державності після смерті б.Хмельницького (період Руїни)
- •3. Соціально-політичне і економічне становище Гетьманщини в і пол. XVIII ст
- •4. Ліквідація російським царизмом української автономії
- •Особливості розвитку українського суспільства в кінці хvііі – поч. Хх ст.: територія, етносоціальна структура населення, політичне та соціальне становище.
- •Модернізація економіки України в 19 – поч. Хх ст.
- •Українське Відродження в контексті світових цивілізаційних процесів.
- •1.Особливості розвитку українського суспільства в кінці хvііі – поч. Хх ст.: територія, етносоціальна структура населення, політичне та соціальне становище.
- •2.Модернізація економіки України в хіх – початку хх ст.
- •3. Українське Відродження в контексті світових цивілізаційних процесів.
- •Тема V. Альтернативи державотворення в Україні в період революції 1917-1920 – рр.
- •1. Утворення та діяльність Української Центральної Ради
- •2. Гетьманство п. Скоропадського
- •3. Політика Української Директорії
- •4. Західноукраїнська Народна Республіка
- •5. Причини поразки українського самостійницького руху
- •Тема vі. Розвиток України в умовах утвердження тоталітарного режиму (1920-1939 рр.).
- •Зміни в геополітичному становищі України на початку 1920-х рр. Створення срср і Україна.
- •2. Відбудова господарства на основі неПу.
- •3. Трагедія соціалістичної модернізації (індустріалізація, колективізація).
- •4. Україна в умовах великого терору.
- •Тема vіі. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.).
- •1. Україна напередодні і на початку Другої світової війни.
- •2. Участь українського народу в Великій Вітчизняній війні срср проти німецько-фашистських загарбників:
- •3. Завершальний етап війни. Вклад України в перемогу над фашизмом, уроки і наслідки війни.
- •1. Україна напередодні і на початку Другої світової війни.
- •2. Участь українського народу в Великій Вітчизняній війні срср проти німецько-фашистських загарбників:
- •3. Завершальний етап війни. Вклад України в перемогу над фашизмом, уроки і наслідки війни.
- •Тема vііі. Соціально-економічний та політичний розвиток України у 1946-1991 рр.
- •Геополітичні наслідки Другої світової війни. Зміни в післявоєнній Україні (територія, кордони, чисельність та состав населення).
- •Соціально-економічний і політичний розвиток українського суспільства (іі пол. 40-х – початок 80-х рр.).
- •Україна і процес «перебудови» в срср (1985-1991 рр.).
- •1. Геополітичні наслідки Другої світової війни. Зміни в післявоєнній Україні (територія, кордони, чисельність та состав населення).
- •2. Соціально-економічний і політичний розвиток українського суспільства (іі пол. 40-х – початок 80-х рр.).
- •3. Україна і процес «перебудови» в срср (1985-1991 рр.).
- •Державотворчі процеси розбудови незалежності.
- •Становлення багатопартійності в Україні.
- •Проблеми реформування економіки.
- •Державотворчі процеси розбудови незалежності.
- •Становлення багатопартійності в Україні.
- •3. Проблеми реформування економіки.
- •Література:
2. Криза української державності після смерті б.Хмельницького (період Руїни)
Відповідь на друге питання плану слід розпочати з висвітлення основних причин поступової втрати Україною своєї незалежності: імперська політика Росії та наддержавницька позиція української старшини, які в своїх діях керувалися особистими інтересами.
Після смерті Б. Хмельницького (6 серпня 1957 р.) для України настали тяжкі часи, які дістали назву руїни.
Руїна – надзвичайно важкий для України період, коли попередні здобутки були значною мірою втрачені. Розкол серед старшини – політичної еліти тогочасного суспільства, посилення антагонізму між різними станами українського населення, слабкість гетьманської влади, яка не здатна була консолідувати народ на основі розбудови української державності, боротьба за геополітичні інтереси Російської держави, Турецької імперії і Речі Посполитої склали основні причини руйнації державотворчих досягнень доби Хмельниччини.
У 1657 році старшинська рада, посилаючись на молодість спадкового гетьмана Юрія Хмельницького, віддала гетьманську булаву генеральному писарю Івану Виговському. Не зважаючи на вдалий, вигідний для України договір зі Швецією, який зумів укласти І.Виговський, широкі верстви українського громадянства були незадоволені зосередженням усієї влади в руках старшини, всередині країни зростала опозиція проти гетьмана. Резонатором цих настроїв мас, осередком демократичної опозиції стала Запорізька січ на чолі з Яковом Барабашем. Ці події не пройшли поза увагою московського уряду, який мріяв про обмеження державних прав України.
В свою чергу противники Росії відстоювали ідею повороту до державних зв’язків з Польщею. 16 вересня 1658 року був підписаний Гадяцький трактат, який привів до відкритої війни України і Росії. За цим трактатом Україна в межах воєводств Київського, Чернігівського і Брацлавського ставала вільною і незалежною державою під назвою Великого Князівства Руського, яка входила на рівних у федерацію трьох самостійних держав: Польщі, Литви і України. Об’єднувалася ця федерація особою спільного короля, всіма державами спільно обраного.
На чолі Великого Князівства Руського мав бути гетьман, якого обирали самі українці. Гетьману заборонялося мати зовнішньо-політичні стосунки, що значно обмежувало суверенітет України. Козакам забезпечувалися давні соціальні права, що на практиці означало перетворення старшини на шляхту. Гадяцький трактат не було втілено в життя. Поляки не збиралися виконувати пункти трактату, а в Україні він не знайшов підтримки серед рядового козацтва.
В 1667 році Польща і Росія без участі України уклали Андрусівський договір про перемир’я на 13 років. За цим договором Лівобережна Україна залишалася під владою Росії. Правобережжя закріплялося за Польщею, запорізькі землі мали бути під подвійним польсько-російським управлінням. Київ на 2 роки залишався під владою Росії, а потім мав перейти до Польщі, але ряд застережень в угоді давали можливість Росії назавжди залишити за собою місто. Таким чином, Андрусівське перемир‘я остаточно затвердило розкол України на Право-і Лівобережну.
Андрусівський договір викликав обурення і протести в Україні. Нехтування українськими інтересами і відверте розчленування українських земель посилили серед українців прагнення до єдності. В цих умовах тогочасний гетьман Петро Дорошенко вирішив об'єднати під своєю владою Правобережну і Лівобережну Україну, і хоча йому вдалося бути проголошеним гетьманом обох боків Дніпра, бажаної єдності України Дорошенкові зберегти не вдалося.
У цей час на Лівобережжі гетьманом вибрали Івана Самойловича, який теж плекав честолюбиві мрії стати гетьманом всієї України, і в Москві вирішили підтримати його.
Внаслідок міжусобних воєн і вторгнень іноземних армій, що тривали практично безперервно з 1648 року, Україна була поділена між могутніми сусідами. Українська державність з кожним новим гетьманом, з кожною зміною протекторату від Польщі до Росії і від Польщі до Туреччини втрачала здобутки середини ХVІІ ст. Гетьманська влада і авторитет занепадав, старшина досить легко могла скинути того, хто їй не догодив. Українська державна організація зоставалася лише на Лівобережній Україні – Гетьманщині, де зберігся значно обмежений царизмом автономний устрій.