Методичні вказівки

Вроджені характеристики та властивості людини та їх значення – це той каркас, на який нашаровуються всі пізніші придбання – виховання, життєвий досвід, соціальне середовище. Темперамент, як відображення особливостей нервової системи – один з інструментів сприйняття і реакції. У психології темперамент поділяють на чотири типи: холеричний, сангвінічний, флегматичний і меланхолійний.

У зв’язку з винятковою складністю нервової системи людини, що визначає її темперамент, будь-який з класичних типів темпераменту, визначений Гіппократом, в більш-менш «чистому» вигляді виявляється вкрай рідко.

Коли говорять про темперамент, то мають на увазі багато психічних відмінності між людьми - розходження по глибині, інтенсивності, стійкості емоцій, емоційної вразливості, темпу, енергійності дій і інші динамічні, індивідуально-стійкі особливості психічного життя, поведінки та діяльності. Тим не менш, темперамент і сьогодні залишається багато в чому спірною і невирішеною проблемою. Однак при всьому різноманітті підходів до проблеми, вчені і практики визнають, що темперамент - біологічний фундамент, на якому формується особистість як соціальна істота.

Темперамент впливає на характер людини, на його поведінку, а також на загальну працездатність. Особливості темпераменту позначаються в навчальних заняттях, і в трудовій діяльності. Саме тому вивчення типів темпераменту, їх впливу на діяльність, виявляється не тільки корисним, але й необхідним, особливо для працівників управлінської сфери.

Питання для самоконтролю

1. Які якості вищої нервової діяльності зумовлюють тип темпераменту?

2. Які типи темпераменту виділяються сучасною психологією?

3. Як відбивається темперамент на формуванні рис особистості?

4. Яке значення має врахування темпераменту працівника в організації професійної діяльності?

Література

1. Альбуханова-Славская К.А. Стратегия жизни. – М., 1991.

2. Егорова М.С. Психология индивидуальных различий.– М., 1997.

3. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1977.

4. Мерлин В.С. Структура личности. Характер, способности, самосознание: Учебное пособие к спецкурсу. – Пермь, 1990.

5. Ніколенко Д.Ф., Проколієнко Л.М. Індивідуально-психологічні особливості особистості. – К., 1987.

6. Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер, В.Я.Романова. – М., 1982.

Тема 12. Конфлікти. Види, причини, засоби аналізу і регулювання.

1. Місце індивіда в системі групових відносин.

2. Класифікація конфліктів.

3. Внутрішньоособисті конфлікти.

4. Міжособисті конфлікти.

5. Міжгрупові конфлікти.

Методичні вказівки

У практичній роботі постійно виникає необхідність у виборі методів впливу на конфліктні ситуації або для управління ними. Ефективність вибору залежатиме від виду конфлікту, а для цього необхідно правильно визначити, до якого з них він відноситься.

Різноманітність класифікацій конфліктів різних авторів визначається критеріями, які вони вибирають. Найбільш традиційним способом розподілу конфліктів на види можна вважати виділення предмета конфлікту. Соціолог А. Здравомислов класифікує конфлікти, виходячи з того, хто є конфліктуючими сторонами: міжіндивідуальні конфлікти, міжгрупові конфлікти, які він поділяє на: а) групи інтересів; б) етнонаціонального характеру; в) групи соціального формування, конфлікти між асоціаціями, партіями, внутрішньо- і міжінституціональні конфлікти, конфлікти між секторами суспільного поділу праці, конфлікти між державними закладами, конфлікти між культурами і типами культур. Діючими методами можна вважати і такі класифікації, як: класифікація щодо способу його вирішення - насильницький та ненасильницький; щодо природи виникнення - політичні, соціальні, економічні; щодо рівня його прояву - відкритий та закритий; щодо напрямку діяльності - горизонтальний та вертикальний; залежно від можливих функцій конфлікту - функціональний та дисфункціональний; залежно від потреб, через які він виник, - інтереси, погляди.

Більш серйозного дослідження потребує така класифікація конфлікту, де за критерій береться кількість задіяних в конфлікті. Виходячи з цього критерію, можна виділити такі види конфлікту: внутрішньоособисті конфлікти; міжособисті конфлікти; міжгрупові конфлікти, які також можна поділити на внутрішньогрупові конфлікти та конфлікти між особистістю і групою.