Розділ 3. Організація управління реагуванням на нс

Лекція 3.1.1. Організація оповіщення і порядок подання інформації у режимі підвищеної готовості та у режимі надзвичайної ситуації

1. Порядок подання інформації у режимі підвищеної готовності та у режимі надзвичайної ситуації.  

2. Організація оповіщення у випадку НС.

3. Організація зв’язку.

Завдання для самостійного опрацювання по темі № 3.1.1.

1. Оперативно-координаційний центр (далі ОКЦ) як структурний підрозділ ГУ МНС України. Основні функції та завдання ОКЦ.

2. Організація роботи ОКЦ.

3. Права працівників ОКЦ.

4. Керівництво. Кваліфікаційні вимоги до посад.

Семінар 3.1.2. Організація зв’язку, оповіщення і подання інформації у випадку загрози чи виникнення надзвичайних ситуацій.

Питання для усного опитування:

1. Календарний план виконання основних заходів цивільної оборони

2. Схема організації зв’язку в управлінні з питань НС та ЦЗН облдержадміністрації при виникненні надзвичайних ситуацій. Пояснити поняття „система зв’язку, система оповіщення”.

3. Порядок подання інформації у режимі підвищеної готовності та у режимі надзвичайної ситуації.

4. Оперативно-координаційний центр (далі ОКЦ) як структурний підрозділ ГУ МНС України, його місце і роль при реагуванні на НС. 

5. Організація оповіщення у випадку НС.

6. Організація зв’язку.

Питання для письмової відповіді:

1. Завдання: схематично зобразити систему передачі інформації.

2. Підготувати інформацію про НС

• у ценральні органи виконавчої влади, МНС;

• підготувати інформацію про вжиті заходи по реагуванню на НС від голови відповідної комісії з ТЕБ та НС у центральні органи виконавчої влади (КМУ);

• звернення до населення з інформацією про НС.

Поняття

Система зв’язку – організаційно-технічне об’єднання сил та засобів зв’язку, розгорнутих відповідно до завдань, які розв’язуються системою управління. Система зв’язку складає технічну основу системи управління та забезпечує обмін інформацією між органами управління та іншими елементами системи управління.

Оповіщення — доведення сигналів і повідомлень органів управління про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і населення.

Система оповіщення — комплекс організаційно-технічних заходів, апаратури і технічних засобів оповіщення, апаратури, засобів та каналів зв’язку, призначених для своєчасного доведення сигналів та інформації про виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і населення;

Література для підготовки:

1. Закон України від 24.06. 2004 р. № 1859-IV „Про правові засади цивільного захисту”

2. Закон України від 14.12. 99р. №1281-XIV “Про аварійно-рятувальні служби”.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.01р. №1567 “Про затвердження Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня”.

4. Тимчасове положення про оперативно-координаційний центр головного управління МНС України в Черкаській області

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.02р. №1201 “Про затвердження Положення про штаб з ліквідації надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру”.

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.02.99р. №192 “Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях”.

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2000 р. № 1386 „Про затвердження типових положень про управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та відділи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2005 р. № 328 „Про структуру місцевих державних адміністрацій”

Лекція 3.2.1. Дії по переведенню органів управління, сил та засобів функціональних та територіальних підсистем у режим підвищеної готовності та у режим НС.

1. Організація управління реагуванням на НС. Органи уповноважені приймати рішення про введення відповідних режимів.

2. Призначення уповноваженого керівника залежно від рівня надзвичайної ситуації Завдання уповноваженого керівника з ліквідації НС. Орієнтовна послідовність дій уповноваженого керівника з ліквідації НС.

3. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у сфері рятувальної справи.

4. Організація діяльності та завдання штабу з ліквідації надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру

5. Кризовий центр.

Завдання для самостійного опрацювання по темі № 3.2.1.

Ознайомитися із порядком створення , завданнями, діяльністю Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації

Семінар 3.2.2. Алгоритм реагування при загрозі та виникненні НС.

Питання для усного опитування:

1. Організація управління діяльністю аварійно-рятувальних служб по ліквідації надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

2. Змоделюйте орієнтовну послідовність дій уповноваженого керівника з ліквідації НС :

3. Що передбачає орієнтовний загальний порядок дій відносно ситуації, яка виникла.

4. Назвіть функції органів управління і посадових осіб, які здійснюються в рамках певних режимів діяльності.

• Порядок подання інформації у режимі підвищеної готовності та у режимі надзвичайної ситуації

• Які заходи та дії передбачають режим підвищеної готовності та надзвичайної ситуації

Питання для письмового опитування:

В.1.

1. Структурним підрозділом обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, який створюється головою держадміністрації і підпорядковується голові відповідної держадміністрації та МНС є ...

2. На територіальному рівні координуючими органами є ...

3. Територіальні та місцеві органи державного нагляду у сфері цивільного захисту Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст, районів у містах підпорядковуються ...

4. Спеціальна Урядова комісія з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру має такі основні права:

5. Хто визначає персональний склад штабу з ліквідації НС?

В.2.

1. Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи є органом управління ...

2. Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту це..

3. Спеціальна Урядова комісія з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є ...

4. Спеціальна Урядова комісія з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру має такі основні завдання:

6. Хто встановлює порядок та режим роботи штабу з ліквідації НС?

Орієнтовна послідовність дій уповноваженого керівника з ліквідації НС наступна:

• На першому засіданні Урядової комісії або у робочому порядку через МНС уповноважений керівник уточнює завдання міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, установам і організаціям, задіяним у ліквідації НС та її наслідків.

• Контролює наявність та стійкість зв’язку з оперативними групами реагування на НС, утвореними у центральних органах виконавчої влади, які залучаються до реагування на НС.

• Виїжджає на місце виникнення НС та здійснює безпосереднє керівництво організацією та проведенням робіт у зоні НС.

• Підпорядковує собі, після прибуття на місце виникнення НС, регіонально-оперативну групу або оперативну групу реагування на НС відповідного міністерства, підприємства, установи, організації, а також усі оперативні групи, розташовані у зоні НС за винятком оперативної групи СБУ.

• Утворює об’єднане ешелоноване угрупування сил і засобів реагування на НС (розділ VII Плану реагування на НС державного рівня, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.01р. №1567 ).

Штаб з ліквідації надзвичайної ситуації (далі - НС) є робочим органом ліквідації НС.

Залежно від рівня НС утворюється відповідно:

штаб з ліквідації НС загальнодержавного рівня;

штаб з ліквідації НС регіонального рівня;

штаб з ліквідації НС місцевого рівня;

штаб з ліквідації НС об'єктового рівня.

Штаб з ліквідації НС утворюється уповноваженим керівником з ліквідації надзвичайної ситуації, призначеним згідно із статтею 18 Закону України “Про аварійно-рятувальні служби”.

До роботи в штабі залежно від рівня НС залучаються керівники аварійно-рятувальних служб та формувань, що беруть участь у ліквідації НС, спеціалісти відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками).

Персональний склад штабу з ліквідації НС визначає уповноважений керівник з ліквідації НС, який забезпечує його діяльність та встановлює режим роботи.

У своїй діяльності штаб з ліквідації НС залежно від її рівня взаємодіє із спеціальною Урядовою комісією з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру або спеціальною комісією з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру регіонального, місцевого та об’єктового рівня.

Основним завданням штабу з ліквідації НС є безпосередня організація і координація аварійно-рятувальних робіт з ліквідації НС.

Штаб з ліквідації НС відповідно до покладених на нього завдань:

• визначає зону ураження НС, кількість і місця перебування в ній людей, організовує їх рятування та подання медичної допомоги;

• збирає дані про обстановку в зоні НС, аналізує та узагальнює їх;

• визначає головний напрям ліквідації НС, приймає рішення щодо проведення аварійно-рятувальних робіт, захисту населення і території від її наслідків, забезпечення життєдіяльності постраждалого населення;

• розробляє оперативні плани ліквідації НС та її наслідків, зосереджує в районі НС необхідні сили і технічні засоби та своєчасно вводить їх у дію;

• визначає кількість і склад аварійно-рятувальних формувань, необхідних для ліквідації НС, порядок і терміни їх залучення згідно з планами реагування на НС і планами взаємодії;

• організовує взаємодію аварійно-рятувальних служб та формувань, залучених до ліквідації НС, з метою ефективного використання їх потенціалу;

• здійснює керівництво роботами з ліквідації НС;

• веде облік робіт, що були проведені аварійно-рятувальними службами та формуваннями під час ліквідації НС;

• веде облік загиблих та постраждалих унаслідок НС;

• здійснює інформування населення про наслідки та прогноз розвитку НС, хід її ліквідації та правила поведінки в зоні НС;

• веде оперативно-технічну документацію та складає звіт для подання органові, що призначив уповноваженого керівника з ліквідації НС.

Під час ліквідації НС у підпорядкування уповноваженого керівника з ліквідації НС переходять усі аварійно-рятувальні служби та формування, що залучаються до ліквідації НС. Розпорядження уповноваженого керівника з ліквідації НС відповідно до законодавства є обов’язковими для виконання суб’єктами — учасниками ліквідації НС, а також громадянами, підприємствами, установами та організаціями, які знаходяться в зоні НС.

Залежно від обставин, що склалися в зоні НС, уповноважений керівник з ліквідації НС самостійно приймає рішення щодо:

• проведення евакуаційних заходів, крім загальної або часткової евакуації населення;

• зупинення діяльності об’єктів, що знаходяться в зоні НС, незалежно від форми власності і підпорядкування, обмеження доступу на територію цієї зони;

• залучення в установленому порядку до проведення робіт аварійно-рятувальних формувань громадських організацій та окремих громадян за їх згодою, необхідних транспортних та інших технічних засобів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, які знаходяться в зоні НС;

• зупинення аварійно-рятувальних робіт у разі підвищення рівня загрози життю рятувальників та інших осіб, які беруть участь у ліквідації НС.

Ніхто не має права втручатися в діяльність штабу з ліквідації НС до відсторонення в установленому порядку уповноваженого керівника від виконання обов’язків та взяття на себе керівництва ліквідацією НС або призначення іншого уповноваженого керівника з ліквідації НС.

Штаб з ліквідації НС забезпечується комплектом аварійно-рятувальної документації на електронних (паперових) носіях, засобами постійного зв’язку з відповідними центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, які беруть участь у ліквідації НС.

Працівникам штабу з ліквідації НС забезпечується доступ до інформаційних ресурсів Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань НС.

Під час ліквідації НС залежно від її рівня штабом з ліквідації НС ведеться оперативно-технічна документація:

• карта (схема) зони НС;

• оперативний журнал з ліквідації НС

• оперативні плани ліквідації НС

• журнал обліку особового складу підрозділів аварійно-рятувальних служб (формувань) та інших осіб, залучених до ліквідації НС

• журнал обліку аналізів проб (повітря, води та ґрунту), який ведеться у разі потреби, залежно від виду НС

• план матеріально-технічного забезпечення ліквідації НС

Після ліквідації надзвичайної ситуації працівники штабу з ліквідації НС систематизують документи, формуючи архівну справу у двох примірниках. Уповноважений керівник з ліквідації НС подає органу, що його призначив, звіт щодо прийнятих рішень і стан справ під час ліквідації НС.

Література для підготовки:

1. Закон України від 24.06. 2004 р. № 1859-IV „Про правові засади цивільного захисту”

2. Закон України від 14.12. 99р. №1281-XIV “Про аварійно-рятувальні служби”.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.01р. №1567 “Про затвердження Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня”.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.98р. №174 “Про затвердження положення про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій”

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.06.02р. №843 “Про затвердження Загального положення про спеціальну Урядову комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і Загального положення про спеціальну комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру регіонального, місцевого та об'єктового рівня”

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.02р. №1201 “Про затвердження Положення про штаб з ліквідації надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру”.

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.02.99р. №192 “Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях”.

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2000 р. № 1386 „Про затвердження типових положень про управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та відділи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2005 р. № 328 „Про структуру місцевих державних адміністрацій”.

10. Методичні рекомендації керівникам центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування по практичному застосуванню законодавства України у сфері цивільного захисту при організації дій у випадку загрози та виникнення найбільш характерних для території України надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, Київ 2003, 40 с.

Лекція 3.3.1. Утворення угрупування сил та засобів реагування на НС та організація взаємодії.

1. Утворення угрупування сил та засобів реагування на НС.

2. Організація взаємодії у режимі підвищеної готовності та у режимі надзвичайної ситуації.

3. Організація основних видів забезпечення під час дій у зоні НС.

4. Забезпечення безпеки підчас дій у зоні НС

Завдання для самостійного опрацювання по темі № 3.3.1.

1. Ознайомитись із Схемою взаємодії органів управління і сил, що залучаються до реагування на НС.

Семінар 3.3.2. Всебічне забезпечення заходів при загрозі або виникненні надзвичайних ситуацій

Питання для усного опитування:

1. Охарактеризувати об’єднане ешелоноване угрупування сил і засобів.

2. Всебічне забезпечення заходів при загрозі або виникненні надзвичайних ситуацій.

3. Життєзабезпечення населення в умовах надзвичайних ситуацій та матеріальна підтримка дій сил і засобів.

4. Розкрити основні положення 3 і 4 розділів курсових робіт відповідно до тем завдання.

Утворення угруповання сил та засобів реагування на НС

Для ліквідації НС державного рівня органами управління Системи утворюється об’єднане ешелоноване угруповання сил і засобів.

До складу першого ешелону включаються сили і засоби з терміном готовності до 40 хвилин, морських суден — до 1 години.

До складу сил другого ешелону включаються сили і засоби з терміном готовності до 2 годин, морських суден — до 6 годин.

До складу сил третього ешелону включаються усі інші сили і засоби, що залучаються до ліквідації надзвичайної ситуації відповідно до планів реагування підсистем, термін готовності до дій яких становить більш як 2 години.

Взаємодія органів управління і сил, що залучаються до попередження або ліквідації НС державного рівня, організовується :

на державному рівні Урядової комісії, через міжвідомчий оперативний штаб:

з керівником ліквідації НС та його органом управління -

регіональною оперативною групою або оперативною групою реагування на НС відповідного міністерства, підприємства, установи, організації;

з комісіями з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій регіональних органів виконавчої влади (незалежно від форми власності і господарювання);

з оперативними групами реагування на НС міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (незалежно від форми власності і підпорядкування), що залучаються до ліквідації НС;

на регіональному рівні регіональної оперативної групи (оперативна група реагування на НС міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, підприємства, установи та організації (незалежно від форм власності і господарювання):

з оперативними групами центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, місцевих органів виконавчої влади, що залучаються до ліквідації НС і знаходяться у зоні НС;

з комісіями з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій суміжних і взаємодіючих регіонів;

з органами управління функціональних підсистем Системи регіонального рівня, регіональними структурами та органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (незалежно від форм власності і господарювання), що залучаються до ліквідації НС.

Для забезпечення взаємодії орган управління підсистемою Системи зобов’язаний:

визначити взаємодіючі органи управління і сили;

організувати надійний зв’язок взаємодії та обмін оперативними групами (представниками);

забезпечити взаємний обмін інформацією про обстановку, що склалася, і подальші дії;

визначити порядок всебічного забезпечення спільних заходів та взаємного надання допомоги транспортними, інженерними, матеріальними, технічними та іншими засобами;

розробити план взаємодії;

довести до підлеглих і взаємодіючих органів управління і сил вказівки щодо порядку оповіщення, управління, зв’язку та обміну інформацією;

установити відповідальність керівників підпорядкованих структурних підрозділів за організацію взаємодії у процесі вирішення ними конкретних завдань;

вжити усіх можливих заходів для підтримання безперервної взаємодії з підпорядкованими і взаємодіючими органами управління і силами, негайно відновлювати взаємодію у разі її втрати.

У разі значних, не передбачених Планом, змін обстановки і необхідності виконання нових завдань порядок взаємодії уточнюється або визначається знову.

Організація основних видів забезпечення під час дій у зоні НС

Загрозливі зони і небезпечні осередки виявляються, а аналітично-прогнозне забезпечення проводиться силами розвідувальних, інших відповідних аварійно-рятувальних підрозділів військ ЦО, пошукових та аварійно-рятувальних підрозділів МНС, спеціально підготовлених галузевих, територіальних, об’єктових формувань із залученням сил та засобів, що знаходяться на відповідній адміністративній території і можуть здійснювати або забезпечувати наземну, повітряну та морську (річкову) розвідку, аналіз обстановки та прогнозування її розвитку.

Інженерне забезпечення здійснюється силами інженерних аварійно-рятувальних підрозділів військ ЦО у взаємодії з інженерними формуваннями галузевих і територіальних органів та об’єктів, які створюються на базі будівельних, будівельно-монтажних та ремонтно-будівельних організацій комунального господарства, енергетичних та інших мереж.

Дорожньо-мостове забезпечення здійснюється силами галузевих і територіальних команд ремонту та відновлення доріг і мостів, а також формуваннями дорожньо-мостових загонів та зведених формувань загального призначення.

Протипожежне забезпечення здійснюється силами Державної протипожежної охорони МНС, підрозділами Держкомлісгоспу із залученням спеціальної та авіаційної техніки.

Матеріальне забезпечення здійснюється центральними і місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями (незалежно від форми власності і господарювання), що залучаються до ліквідації НС, з метою безперервного постачання необхідного майна та обладнання для проведення робіт з ліквідації НС, а також життєзабезпечення населення, яке потерпіло внаслідок НС, за рахунок створених резервів матеріально-технічних засобів.

Технічне забезпечення здійснюється центральними і місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями (незалежно від форми власності і господарювання), що залучаються до ліквідації НС..

Транспортне забезпечення здійснються Мінтрансом та регіональними органами управління залізничного, автомобільного, водного та авіаційного транспорту з використанням стаціонарної мережі транспортних комунікацій, а також місцевими органами виконавчої влади із залученням наявних місцевих ресурсів.

Медичне забезпечення здійснюється силами та засобами лікувально-профілактичних закладів Державної служби медицини катастроф. Забезпечення радіаційного, хімічного захисту проводиться з метою виявлення та оцінки масштабів і наслідків аварій на радіаційно, хімічно небезпечних об’єктах та ліквідації наслідків цих аварій спеціалізованими підрозділами центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (незалежно від форми власності і господарювання), що залучаються до ліквідації НС.

Охорона громадського порядку здійснюється силами та засобами служби охорони громадського порядку територіальних підрозділів МВС.

Інформаційне забезпечення організовується прес-службою МНС і міжвідомчим оперативним штабом, здійснюється силами та засобами Держкомінформу, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади з метою своєчасного та об’єктивного інформування населення і заінтересованих організацій та установ про обстановку у зоні НС, хід ліквідації її наслідків та можливий розвиток подій.

Організація першочергового життєзабезпечення постраждалого населення покладається на відповідні органи виконавчої влади.

За рішенням Урядової комісії органи управління функціональних і територіальних підсистем Системи планують і здійснюють заходи щодо:

забезпечення безпеки органів управління і сил, що беруть участь у вирішенні завдань попередження та ліквідації НС;

забезпечення безпеки постраждалих громадян, які знаходяться в зоні НС, і збереження їх майна;

забезпечення збереження вантажів і майна, які транспортуються до зони НС, на шляху їх проходження та в місцях зберігання;

Література для підготовки:

1. Конституція України. – Х.: ПП ”ІГВІНІ”, 2006. – 64 с.

2. Закон України „Про пожежну безпеку” Закон України від 17 грудня 1993.//Відомості Верховної Ради України .- 1994.- №5.

3. Закон України від 24.06.04р. № 1859 – IV „Про правові засади цивільного захисту”.

4. Закон України від 14.12. 99р. №1281-XIV “Про аварійно-рятувальні служби”.

5. Закон України від 08.06.00р. №1809-ІІІ “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”.

6. Закон України від 13 .07. 00р. № 1908-III “Про зону надзвичайної екологічної ситуації”.

7. Закон України „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру”: Закон України від 8 червня 2000р.//Офіційний вісник України .- 2000.- №27.

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.01р. №1567 “Про затвердження Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня”.

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.98р. №174 “Про затвердження положення про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій”.

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.06.02р. №843 “Про затвердження Загального положення про спеціальну Урядову комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і Загального положення про спеціальну комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру регіонального, місцевого та об'єктового рівня”.

11. МНС України „Методичні рекомендації керівникам центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування по практичному застосуванню законодавства України у сфері цивільного захисту при організації дій у випадку загрози та виникнення найбільш характерних для території України надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”.

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.02р. №1201 “Про затвердження Положення про штаб з ліквідації надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру”.

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.02р. №415 “Про затвердження Порядку використання коштів резервного фонду бюджету”.

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.99р. №140 “Про порядок фінансування робіт із запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків”.

15. Постанова Кабінету Міністрів України від 05.10.92р. №562 “Про Порядок відшкодування шкоди особам, які постраждали від надзвичайних обставин”.

16. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.01р. №308 “Про Порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків”.

17. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.10.01р. №1432 "Про затвердження Положення про порядок проведення евакуації населення у разі або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру".

18. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.02.99р. №192 “Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях”.

19. Наказ МНС України від 28.01.02р. № 28/25 „Про взаємодію при виникненні надзвичайних ситуацій, пов’язаних з отруєннями та інфекційною захворюваністю людей”.

20. Г.С. Гребенюк, О.М. Зіновська, А.М. Капля, Т.О. Щерба Основи управління / Посібник для курсантів (слухачів), студентів вищих навчальних закладів МНС України. – Черкаси, 2005. – 410с.

21. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник. – 3-тє вид., переробл. І доп. – К.: Знання, 2004. – 490с.

22. Уткин Э.А. Риск – менеджмент. – М.: Ассоциация авторов и издателей «ТАНДЕМ». Издательство ЭКМОС, 1998. – 288с.

Лекція 3.4.1. Організація дій при загрозі та виникненні окремих видів надзвичайних ситуацій

Організація дій:

1. При загрозі та виникненні повені або селю

2. При загрозі та виникнення ураганів, смерчів.

3. При загрозі та виникненні землетрусу або зсуву.

4. При виникненні аварій і катастроф на транспорті

Завдання для самостійного опрацювання по темі № 3.4.1.

1. Організація гасіння пожеж у лісах, на торф’яниках і сільгоспугіддях

• Фактори небезпеки

• Організація взаємодії при гасінні пожеж у лісах, на торф’яниках і сільгоспугіддях

• Організація оповіщення, залучення сил і засобів та взаємне інформування Організація проведення спільних операцій по гасінню пожеж у лісах, на торф’яниках і сільгоспугіддях

2. Організація зв’язку

3. Підготувати алгоритм реагування у випадках загрози та виникнення НС за завданням своєї курсової роботи.

Семінар 2.4.2. Алгоритм реагування при загрозі та виникненні НС.

Питання для усного опитування:

1. Побудувати модель реагування у випадках загрози та виникнення НС різного характеру.

2. Дати загальну характеристику алгоритму реагування у випадках загрози та виникнення НС за завданням своєї курсової роботи.

На кожну визначену ситуацію будується модель або робиться детальний опис такої, що мала місце. Якщо це – модель, то вона повинна бути найскладнішою з припустимих. Наприклад, аварія на хімічно небезпечному об’єкті з викиданням небезпечно-хімічних речовин (далі - НХР). Для розрахунків і визначення порядку дій береться весь запас НХР, який є у сховищах або у технологічній системі, і умови, за яких наслідки аварії розповсюджуються на максимальну відстань та площу. На підставі наведених вихідних даних визначається можливий вплив наслідків аварії на населення, заходи щодо його порятунку або захисту у інший спосіб, локалізації і ліквідації наслідків аварії. Виходячи з обсягів рятувальних, спеціальних та інших робіт визначаються сили та засоби необхідні для їх проведення , матеріальні та інші ресурси, визначається орієнтовний загальний порядок дій відносно ситуації, яка виникла.

Цей порядок передбачає:

- оповіщення персоналу об’єкту, населення, яке проживає в межах зони можливого ураження або порогових значень, залежно від виду НХР;

- оперативні заходи щодо оповіщення і збору всього особового складу органів управління або відповідних груп, приведення у готовність засобів зв’язку і пунктів управління;

- оперативні заходи з приведення у готовність до дій за призначенням сил і засобів реагування;

- уточнення (прогнозування) обстановки на об’єкті (районі або зоні лиха) і можливого її розвитку;

- уточнення розрахунків потреби в силах, засобах, матеріально-технічних засобів і ресурсів;

- підготовка пропозицій до рішення щодо оперативного реагування на надзвичайну ситуацію і ліквідацію її наслідків;

- підготовка проектів організаційних і директивних документів;

- організація забезпечення заходів.

Незважаючи на специфіку розробки і реалізації планів дій у НС, незалежно від рівня і характеру, їх структура ідентична, тому саме типовий план має братися за підставу визначення порядку дій і конкретних обов’язків.

Література для підготовки:

1. Конституція України. – Х.: ПП ”ІГВІНІ”, 2006. – 64 с.

2. Закон України „Про пожежну безпеку” Закон України від 17 грудня 1993.//Відомості Верховної Ради України .- 1994.- №5.

3. Закон України від 24.06.04р. № 1859 – IV „Про правові засади цивільного захисту”.

4. Закон України від 14.12. 99р. №1281-XIV “Про аварійно-рятувальні служби”.

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.01р. №1567 “Про затвердження Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня”.

6. МНС України „Методичні рекомендації керівникам центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування по практичному застосуванню законодавства України у сфері цивільного захисту при організації дій у випадку загрози та виникнення найбільш характерних для території України надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”.

7. Вітлінський В.В., Верчено П.І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: Навч. – метод. Посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000. – 292с.

8. Вентцель Е.С. Исследование операций: задачи, принципы, методология. – М.: Наука, Главная редакция физико-математической литературы, 1980. –208 с.

9. Г.С. Гребенюк, О.М. Зіновська, А.М. Капля, Т.О. Щерба Основи управління / Посібник для курсантів (слухачів), студентів вищих навчальних закладів МНС України. – Черкаси, 2005. – 410с.

10. Майника Э. Алгоритмы оптимизации на сетях и графах. – М.: Мир, 1981. – 323 с.