Форми контролю

Контрольні заходи проводяться з метою встановлення рівня засвоєння магістрантами теоретичного матеріалу та практичних навичок, що передбачені програмою. Такі заходи включають поточний і підсумковий контроль.

Поточний контроль здійснюється під час семінарських занять з метою перевірки рівня засвоєння магістрантом певної теми навчальної дисципліни.

Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів засвоєння змісту навчального матеріалу та включає семестровий контроль.

Семестровий контроль здійснюється в обсязі, визначеному програмою навчальної дисципліни навчального матеріалу, що вивчався протягом семестру, в терміни, встановлені робочим навчальним планом, і проводиться у формі семестрового екзамену.

Рівень знань дисципліни за результатом поточного та підсумкового контролю оцінюється з врахуванням наступних критеріїв:

Оцінка “задовільно”.

“О” - засвоєння навчального матеріалу на рівні Ознайомлення. Характеризується вмінням відтворювати знання, що відповідає оцінці “задовільно”

“Р” - засвоєння навчального матеріалу на рівні Репродуктивних знань. Передбачає крім відтворення знань, ще і вміння розв’язувати типові завдання. Відповідає оцінці “добре”

“Т” - засвоєння навчального матеріалу на рівні Творчого використання. Додатково до рівня “Р” магістрант повинен бачити проблеми і протиріччя, аналізувати та розв’язувати складні завдання. Відповідає оцінці “відмінно”.

“К” - засвоєння навчального матеріалу на рівні Комплексного використання. Додатковим складником є ведення магістрантом самостійного наукового пошуку.

Оцінка за усну відповідь, виконання практичних завдань при поточному контролі на заняттях з оцінкою і екзаменах виставляється:

- "відмінно" - якщо магістрант показав глибокі знання програмного матеріалу, на базі рекомендованих першоджерел і додаткової літератури, грамотно і логічно його викладає, швидко приймає вірне рішення;

- "добре" - якщо слухач твердо знає програмний матеріал, програмне його викладає, відповідає без істотних помилок, вірно використовує отримані знання при вирішенні практичних завдань;

- "задовільно" - якщо магістрант знає матеріал в основному, але не засвоїв його деталей, відповідає без грубих помилок, потребує в окремих випадках допомоги для прийняття вірного рішення;

- "незадовільно" - якщо магістрант відповідає неправильно або ж не по суті питання, не може використати знання на практиці.

Самостійна робота магістрантів денної форми навчання

Важливою умовою опанування дисципліни є самостійна робота магістранта. Вона включає в себе ряд напрямів розумової діяльності як в навчальний, так і в поза-навчальний час. Самостійність має місце і в процесі слухання лекції, бо вміння записати лекцію, знайти в ній головне - це результат індивідуальної роботи. Відомо, що добре прочитана лекція несе не тільки інформаційне навантаження, але й допомагає розвивати здібність творчого міркування, грає організаційну і керівну роль як в навчальному процесі, так і в послідуючій професійній роботі.

Однією з найважливіших і найбільш активних форм освоєння дисципліни є семінарські заняття. Мета семінару — поглиблене і систематизоване вивчення найскладніших і найважливіших тем курсу. Слід особливо підкреслити: семінарські заняття покликані не повторювати, а доповнювати і конкретизувати матеріал лекційного курсу і навчальної літератури. План семінарського заняття-включає: його тему, порядок її розгляду, необхідну літературу. Основою для підготовки до семінару й участі в ньому є вивчення нормативно-правової бази, що дає можливість засвоїти зміст найважливіших положень, етапів.

Семінарське заняття є головною ланкою навчального процесу, де відбувається засвоєння навиків самостійної роботи. Його призначення - вивчення найбільш важливих і складних тем навчальної дисципліни. За своїм характером, змістом і призначенням воно виконує пізнавальну, контрольну та виховну функцію в їх нерозривній єдності. Тут поєднуються підбиття підсумків самостійної роботи студентів, перевірка набутих ними знань, їх закріплення, поглиблення та розширення.

Мета семінарського заняття з дисципліни полягає в підвищенні ідейного та теоретичного рівня знань магістрантів, в необхідності навчити їх користуватися придбаними знаннями в професійній роботі. Семінар має навчити магістрантів правильно формувати думку, відстоювати свої переконання, опанувати культуру мови, вміти дискутувати тощо.

При самостійній підготовці магістранта до семінару насамперед потрібно прочитати конспект відповідної лекції і матеріал підручника з певної теми. Потім відповідно до плану семінарського заняття слід приступити до вивчення законодавчого матеріалу і вказаної літератури. Рекомендується мати спеціальний зошит для семінарських занять. Можна обмежитися короткими нотатками, що стосуються поставлених у завданні питань. Іноді корисно згрупувати рекомендовані статті або параграфи джерела, скласти розгорнутий план відповіді і навіть конспективно сформулювати його. Таким чином, уже під час підготовки до семінару магістранту доводиться аналізувати нормативні акти, підсумовувати дані різних джерел, робити самостійні висновки й узагальнення.

У процесі семінарського заняття магістранти висвітлюють окремі питання теми і доповнюють відповіді товаришів. Під керівництвом викладача при колективному обговоренні аналізуються різні варіанти поставлених у плані семінару запитань, виправляються помилки, допущені у виступах. Тим самим магістранти вчаться формулювати й обґрунтовувати питання, чітко аргументувати свої відповіді, обстоювати свою думку. Висновок викладача, підсумки розгляду окремих питань, нові дані, отримані в процесі заняття, варто внести до своїх записів, зроблених під час самостійної підготовки до семінару.

Семінари навчають магістрантів першим навикам науково-дослідницької роботи. Семінарські заняття є також одним із засобів морального виховання магістрантів. Тут вчаться правильно оцінювати різноманітні явища суспільно-політичного життя.

Потрібно прагнути до того, щоб кожний семінар давав повну характеристику тій чи іншій проблемі. Тільки в цьому разі досягається міцне засвоєння навчального матеріалу.

Семінар передбачає значну попередню працю магістранта. Кінцевий успіх семінарського заняття залежить від правильної постановки питань, що виносяться на це заняття. Правильність полягає в тому, що питання мають стимулювати магістранта до самостійності, аналізу, узагальнення, зв'язку з сучасністю того матеріалу, який розглядається. Для цього магістрант має вчитися правильно аналізувати та конспектувати наукову літературу. Важливо засвоїти, що неможливо глибоко опанувати спеціальною монографічною літературою без відповідних записів. Оптимальними формами таких записів є анотації, виписки, тези, плани, конспекти. Магістрант має вміти користуватися всіма формами. Не потрібно також забувати, що на семінарському занятті з дисципліни засвоєння матеріалу обов'язково має поєднуватися з вихованням у магістрантів моральних якостей, поваги до свого народу, Батьківщини.