1. За допомогою схеми розкрити структуру управління сферою цивільного захисту та системність в її діяльності.

2. Керівництво діяльністю єдиної системи цивільного захисту. Функції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

3. Органи оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту та органи мінімізації наслідків чорнобильської катастрофи та інших надзвичайних ситуацій.

4. Урядовий орган державного нагляду у сфері цивільного захисту у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Питання для письмового опитування:

1. Схематично зобразити систему управління ц.з.

2. Дати визначення понять: система управління, єдина державна система цивільного захисту населення і територій, підсистема, підсистеми системи єдиної системи цивільного системи єдиної системи цивільного захисту.

3. Назвати органи, що здійснюють керівництво ЄДСЦЗ.

4. Місце органів місцевого самоврядування в управлінні ЄДСЦЗ.

Тема дискусії:

Чи існує, на Вашу думку, недосконалість нормативно-правового та організаційного забезпечення у сфері цивільного захисту?

Чи відповідає назві зміст поняття „Урядовий орган державного нагляду у сфері цивільного захисту у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту” ?

Поняття

Система управління — це упорядкована сукупність взаємозалежних і взаємодіючих елементів, підсистем, які утворюють єдине ціле з метою досягнення у процесі функціонування певного (заданого) результату.

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій ( - єдина система цивільного захисту) – сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту.

Відповідно до Ст. 18. Закону України „Про правові засади цивільного захисту” від 24 червня 2004р. структуру єдиної системи цивільного захисту становлять центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і створювані ними функціональні та територіальні підсистеми єдиної системи цивільного захисту.

Підсистема — це виділена за певними ознаками (властивостями, якостями, функціями) частина системи управління, яка виконує одну (декілька) функцій, властивій даній системі управління.

Підсистеми єдиної системи цивільного захисту - сукупність підпорядкованих спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади функціональних та територіальних органів управління, на які покладаються визначені законом завдання у конкретних сферах цивільного захисту.

Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншими чинниками, що призвело (може призвести) до загибелі людей та/або значних матеріальних втрат;

Реагування на надзвичайні ситуації - скоординовані дії структурних підрозділів функціональної підсистеми щодо реалізації планів дій (аварійних планів), уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичайної ситуації з метою надання невідкладної допомоги потерпілим, усунення загрози життю та здоров'ю людей;

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій - підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом'якшення її можливих наслідків.

Системи управління, які застосовують у сфері цивільного захисту, порівняно з іншими системами спеціального призначення мають низку характерних відмінностей:

• значна кількість багатофункціональних об'єктів управління або підсистем управління різної природи та складності широкого призначення, що зумовлює інтенсивні потоки інформації, різноманітної та неоднорідної за своїм складом, призначенням, способом передачі тощо;

• висока швидкодія таких систем, особливо на рівні пожежно-рятувальних підрозділів, обумовлена характером їх дій при викликах, в складних умовах з раптовою зміною обстановки;

• широкий діапазон зміни станів систем при збереженні структури, а також висока динамічність і темп зміни цих станів;

• функціонування систем у просторових масштабах адміністративних районів, в реальному масштабі часу;

• відносяться до категорії систем, із структурою, яка змінюється;

• можливість одночасного розв’язання завдань;

• необхідність значного рівня автоматизації завдань, які розв’язуються. у зв’язку із захистом населення та територій;

прийняття рішень керівниками

Література для підготовки

1. Закон України „Про правові засади цивільного захисту” від 24 червня 2004р. за № 1859-IV.;

2. Закон України „Про правовий режим надзвичайного стану.”

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. N 1198 ( 1198-98-п ) "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру"

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. N 174, якою затверджено Положення про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій

5. Наказ МНС України від 21.12.98 N 387 Про затвердження типових положень про функціональну та територіальну підсистеми єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.06.02р. №843 “Про затвердження Загального положення про спеціальну Урядову комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і Загального положення про спеціальну комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру регіонального, місцевого та об'єктового рівня”.

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2000 р. N 1386 Типове положення про управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації.

8. Безопасность и предупреждение чрезвычайных ситуаций. Механизмы регулирования и технические средства: Каталог-справочник. - М.: Ип-т риска и безопасности, 1997. -251 с.

9. Види аварі, катастроф і стихійного лиха. Завдання міністерств і відомств з питань запобігання та реагування на надзвичайні ситуації: Метод, посібник / Під ред. СМ. Волошина. -К.: Центр, держ. курси ЦО. 1998. - 87 с.

Лекція 1.2.1. Управління функціональною та територіальною підсистемами єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

1. Мета та завдання функціональної і територіальної підсистем.

2. Органи управління підсистемами.

3. Режим діяльності підсистем.

Завдання для самостійного опрацювання по темі № 1.2.1.

1. Основні засади взаємодії органів управління функціональної і територіальної підсистем єдиної державної системи та їх структурних підрозділів.

2. Планування і фінансування роботи функціональної і територіальної підсистем.

3. Підготувати Схему структури управління функціональної і територіальної підсистем.

Семінар 1.2.2. Побудова організаційної структури управління функціональної та територіальної підсистем. Системність в їх діяльності.

Питання для усного опитування:

1. Охарактеризувати Структуру функціональної та територіальної підсистем за допомогою підготовленої схеми.

2. Функції органів виконавчої влади територіальної підсистеми, пов’язані із запобіганням і реагуванням на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

3. Режим діяльності функціональної і територіальної підсистем.

Тема дискусії: Як впливає на ефективність діяльності існування де-юре трьох системи з питань цивільного захисту: система цивільної оборони, Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, Єдина державна система цивільного захисту?

Поняття

Функціональна підсистема єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (далі - функціональна підсистема) - складова частина єдиної державної системи, створюється на базі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, включає їх регіональні та місцеві структурні підрозділи, підпорядковані державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють у межах своєї компетенції нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Сили і засоби функціональної підсистеми - військові, спеціальні і спеціалізовані цивільні підрозділи з їх оснащенням, наглядові органи та інформаційні бази структурних підрозділів, недержавні (добровільні) рятувальні формування, призначені або залучені до виконання завдань щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

Орган управління функціональною підсистемою – міністерство або інший центральний орган виконавчої влади, його уповноважений структурний підрозділ, призначений в межах своєї компетенції для безпосереднього керівництва діяльністю щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

Аварійно (пошуково) рятувальна служба функціональної підсистеми - структурний підрозділ міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, призначений для організації та здійснення в межах його компетенції заходів щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

Режим повсякденної діяльності - при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемії, епізоотії та епіфітотії).

Режим підвищеної готовності - при істотному погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації);

Режим діяльності за надзвичайної ситуації - при реальній загрозі виникнення надзвичайних ситуацій і реагуванні на них;

Режим діяльності у надзвичайному стані запроваджується в Україні або на окремих її територіях у порядку, визначеному Конституцією України та Законом України "Про надзвичайний стан".

Територіальні підсистеми створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання й ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру в межах відповідних територій і включають територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, відповідні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.

Література для підготовки

1. Закон України „Про правові засади цивільного захисту” від 24 червня 2004р. за № 1859-IV.;

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. N 1198 ( 1198-98-п ) "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру"

3. Наказ МНС України від 21.12.98 N 387 Про затвердження типових положень про функціональну та територіальну підсистеми єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

4. Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій 03.11.2004 N 145 Порядок створення і функціонування територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту.

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2000 р. N 1386 Типове положення про управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації.

6. Закон України "Про зони надзвичайних епідеміологічних ситуацій, їх

класифікацію і статус".

7. Закон України "Про правовий режим воєнного часу": Прийн. 6 квітня

2000 р. // Голос України. - 2000. - 16 травн.

8. Закон України "Про екологічну експертизу": Прийн. 9 лютого 1995 р. //

Відомості Верховної Ради України. -1995. - № 8. - Ст. 54.

Лекція 1.3.1. Перевірка та оцінка готовності функціональних і територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту.

1. Мета та загальні вимоги до проведення перевірки.

2. Порядок проведення перевірок готовності функціональних і територіальних підсистем.

3. Основні напрямки перевірок діяльності підсистем.

Завдання для самостійного опрацювання по темі № 1.3.1.

1. Критерії оцінки діяльності функціональних і територіальних підсистем ЄСЦЗ.

2. Визначення загальної оцінки готовності функціональних і територіальних підсистем ЄСЦЗ.

Семінар 1.3.2. Оцінка ефективності діяльності функціональних і територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту.

Питання для усного опитування:

1. Мета проведення перевірки.

2. Загальні напрямки перевірок готовності функціональних і територіальних підсистем ЄСЦЗ.

3. Порядок оцінки діяльності функціональних і територіальних підсистем ЄСЦЗ.

4. Порядок проведення перевірок готовності функціональних і територіальних підсистем.

Питання для письмового опитування:

Якими документами визначаються мета, терміни, обсяги, завдання та об'єкти планових комплексних, контрольних та цільових перевірок .

Що відображає програма перевірки

Які питання потрібно з’ясовувати при проведенні позапланової перевірки. Умова якої потрібно дотримуватися для проведення планової перевірки.

Терміни доведення програм перевірок до керівника об'єкта

Яка тривалість проведення планових комплексних, контрольних та цільових перевірок територіальних і функціональних підсистем ЕСЦЗ на державному та регіональному рівнях на місцевому рівні

Чия присутність необхідна при здійсненні перевірки

Який документ складається головою комісії за участю осіб, які здійснювали перевірку за результатами перевірки.

Який документ розробляється за результатами перевірки відповідальною особою об'єкта.

Поняття:

об'єкт - центральні та місцеві органи виконавчої влади, місцеві органи самоврядування, які забезпечують створення функціональних і територіальних підсистем і керівництво ними під час надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру на державному, регіональному та місцевому рівнях, їх органи управління;

об'єкт перевірки - об'єкт, на якому здійснюється перевірка;

керівник об'єкта - будь-яка посадова особа, на яку функціональними обов'язками або статутом покладені функції управління об'єктом.

Головна мета перевірки - оцінка діяльності щодо реалізації державної політики у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, готовності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на яких покладено завдання із координації дій та управління функціональними і територіальними підсистемами ЄСЦЗ на державному, регіональному та місцевому рівнях.

Перевірки залежно від мети, термінів, обсягів і завдань поділяються на комплексні, контрольні та цільові.

Комплексні, контрольні та цільові перевірки поділяються на планові та позапланові.

Література для підготовки:

1. Закон України від 24.06. 2004 р. № 1859-IV „Про правові засади цивільного захисту”

2. Закон України від 14.12. 99р. №1281-XIV “Про аварійно-рятувальні служби”.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.01р. №1567 “Про затвердження Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня”.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. N 1198 ( 1198-98-п ) "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру".

5. Наказ МНС України від 21.12.98 N 387 Про затвердження типових положень про функціональну та територіальну підсистеми єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

6. Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій 03.11.2004 N 145 Порядок створення і функціонування територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту.

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2000 р. № 1386 „Про затвердження типових положень про управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та відділи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2005 р. № 328 „Про структуру місцевих державних адміністрацій”.

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 368 „Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями”.

11. Наказ МНС України від 27.12.2004р. № 254 Про затвердження Порядку обліку та реєстрації надзвичайних ситуацій.

12. Наказ МНС від15.08.2007 №558 Про затвердження інструкції з перевірки та оцінки готовності функціональних і територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту.

Лекція 1.4.1. Координація діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту.

1. Органи, що здійснюють координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту:

2. Порядок створення, основні завдання, діяльність спеціальних комісій і комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

Завдання для самостійного опрацювання по темі № 1.4.1.

Підготувати повідомлення: Повноваження у сфері цивільного захисту

• Ради національної безпеки і оборони України (відповідно до Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України")

• Кабінету Міністрів України.

Семінар 1.4.2. Комісії як координаційні органи діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту.

Питання для усного опитування:

1. Спеціальні комісії загальнодержавного, регіонального, місцевого та об'єктового рівнів.

• Порядок їх формування.

• Мета.

• Завдання і права.

• Порядок забезпечення їх діяльності.

2. Діяльність комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій державного, регіонального, місцевого та об'єктового рівнів.

• Порядок створення.

• Сфера компетенції.

Творче завдання

Розглянути і порівняти повноваження і права спеціальних комісій та комісій з ТЕБ та НС. Охарактеризувати організаційно-правову основу їх діяльності. Яка Ваша думка щодо цих питань?

Література для підготовки:

1. Закон України від 24.06. 2004 р. № 1859-IV „Про правові засади цивільного захисту”

2. Закон України від 14.12. 99р. №1281-XIV “Про аварійно-рятувальні служби”.

3. Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України" (183/98-ВР);

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.01р. №1567 “Про затвердження Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня”.

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.98р. №174 “Про затвердження положення про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій”

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.06.02р. №843 “Про затвердження Загального положення про спеціальну Урядову комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і Загального положення про спеціальну комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру регіонального, місцевого та об'єктового рівня”

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.02р. №1201 “Про затвердження Положення про штаб з ліквідації надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру”.