2. Теорія держави

2.1. Походження і розвиток держави

1. Характеристика первісного суспільства.

2. Причини та основні закономірності виникнення держави.

3. Ознаки держави, які відрізняють її від самоврядування первіснообщинного ладу.

4. Основні теорії виникнення (походження) держави.

5. Способи (шляхи) виникнення держави в різних країнах світу.

1. Характеристика первісного суспільства.

У сиву давнину держави не було. Умовно цей період можна назва­ти додержавним суспільством, яке пройшло в своєму розвитку три етапи:

• праобщини (первісне людське стадо - становлення первісного суспільства);

• родової общини і поступового об'єднання родових общин у племена (зріле первісне суспільство);

• селянської общини, коли селянські общини витискають рід (первісне суспільство на стадії розпаду, становлення держав­ності).

Залежно від способів господарювання вирізняють два голов­них періоди в розвитку первісного суспільства: 1) невиробничої економі­ки (привласнювальної, збиральної) - отримання готових продуктів шляхом збиранням плодів, полюванням, рибальством. Тут провідну роль відігравала жінка: збирала плоди, піклувалася про дітей і госпо­дарювала. Це етап матріархату, 2) виробничої економіки - вироб­ництво продуктів у результаті розвитку землеробства, тваринництва, металооброблення, залучення військовополонених як робочої сили з метою вилучення додаткового продукту, поява товарообміну і т. ін. Це етап патріархату.

Первісне суспільство (як і будь-яке суспільство) було певним чином організоване. Його структуру становили сім'ї, роди (20 — 30 чоловік), фратрії (кілька родів), племена, союзи племен. Родо­ва община — це колектив людей, об'єднаних кровнородинними зв'язками, спільністю майна і праці. Спільна праця породжувала спільну власність. У спільній власності первісної общини були певна територія, знаряддя праці, житло, а вироблені продукти розподілялися порівну між її членами. Відсутність додаткового продукту унеможливлювала використання чужої праці. Рівність соціального становища обумовлювала єдність інтересів і згурто­ваність членів роду.

Первісному суспільству були притаманні і владні інститути, органи управління. Влада — це здатність і можливість впливати на поведінку, діяльність людей за допомогою різних засобів — волі, авторитету, насильства тощо. Соціальна влада не знала майнових, кастових, станових, класових відмінностей і державно-політичних форм. ЇЇ джерелом і носієм була вся община, а способом реалізації — первісне само­врядування.

Публічна влада в первісній общині здійснювалася через самовря­дування, що зазнало змін на різних етапах його розвитку.

Па першому етапі - общинне самоврядування - період зрілого первісного суспільства (базується на спільності інтересів, виробництва і споживання членів роду) має такі ознаки:

1. існувала лише в межах роду, виражала його волю, визначала сферу діяльності і грунтувалася на кровнородинних зв'язках;

2. суб'єкт і об'єкт управління збігалися (загальноколективний інтерес набув значення владного інтересу, досягався спільно);

3. органами самоврядування були збори всіх членів роду (чолові­ків і жінок) і старійшин, що обиралися ними;

4. общинні справи вирішувалися волевиявленням дорослих членів роду на зборах; общинними справами вважалися такі: вирішен­ня спорів між членами роду; викорінення порушень традицій, ритуалів, звичаїв; покарання злодіїв і убивць;

5. влада старійшин, що стояли на чолі роду, а також воєначаль­

ників (обиралися тільки на період воєнних дій) грунтувалася на авторитеті, досвіді, повазі. Плем'ям управляла рада старій­шин, яка обирала вождя;

6. посада старійшини не давала ніяких матеріальних привілеїв. Він працював нарівні з усіма й одержував свою частку, як усі.

Це все давало змогу родовим зборам без конфліктів вирішувати всі питання.

На другому етапі - общинне самоврядування -на стадії розпаду первісного суспіль­ства (внаслідок появи надлишкового продукту, трансформації колек­тивної власності в сімейну, поглиблення соціальної неодноріднос­ті, виникнення майнової нерівності, спочатку - міжродової, а потім внутрішньородової, класового розшарування) набула нових ознак:

1) замість зборів усіх дорослих членів роду проводяться лише збори чоловіків;

2) рада старійшин стає органом поточного управління;

3) посада старійшини і вождя одержує матеріальні привілеї;

4) відбувається поділ функцій влади на світську (управління), військову (військове керівництво), релігійну (шамани, жерці);

5) здійснюється диференціація управлінських функцій: у мирний час - загальні збори і рада старійшин; у воєнний час - військо­вий вождь і рада військових вождів;

6) формується племінна бюрократія (управлінська, військова, релі­гійна), котра здійснює керівництво суспільством уже не тільки в його загальних інтересах, але й у власних, групових, класових;

7) утворюються групи людей, що «спеціалізуються» на виконанні загальносоціальних справ: адміністратори (формується ієрархіч­на система управління зі схожістю функцій на її різних рівнях); контролери (контроль за торгівлею, обміном, продуктами вироб­ництва); скарбники (хоронителі добутого під час військових походів чи виробленого продукту, що є одиницею обміну);

8) затверджується єдиноначальність воєнного вождя, за якою група общинних поселень підкоряється найбіль­шому, де мешкає вождь; в його руках зосереджуються релігій­ні, військові й судові функції; його військові накази і примус використовуються як управлінські засоби, хоч органи самовря­дування ще зберігаються; общинна (суспільна) влада поступово набуває характеру політичної влади.

Виникає потреба в такій організації суспільства, за якої публіч­на влада відокремилася б від нього, з особливими загонами людей, що займаються тільки управлінням і мають можливість здійснюва­ти організований примус. Такою організацією і стає держава. Отже, саме первісне суспільство в його історичній еволюції створює модель нормативного впорядкування соціальних зв'язків і засновує механізм публічної, надперсональної політичної властивості - державу.