2. Розробка та прийняття Конституції України 1996 року.

Проголошення Верховною Радою України 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України та схвалення 24 серпня 1991 р. Акта проголошення незалежності України, створило умови для радикальних демократичних перетворень у нашому суспільстві і державі. Змінилась організація державної влади - відбувся поділ її на законодавчу, виконавчу і судову. Виникли нові інститути, властиві суверенній демократичній правовій державі, зокрема інститути президентства, конституційної юрисдикції, та ін. Почалось становлення сучасного українського парламентаризму й правосуддя та цілісної системи органів виконавчої влади. Водночас відійшли у небуття колишні загальносоюзні державні органи й організації та численні недемократичні інститути. У суспільстві почала складатися реальна багатопартійність, демократична виборча система, місцеве самоврядування тощо. Українська держава поступово входить у світове співтовариство як повноправний і рівноправний суб’єкт. Поряд із змінами в організації держави і суспільства і завдяки їм відбуваються зміни у правовій системі в цілому. За роки, що минули після цього, нашою державою пройдено не простий шлях. Розбудовувати державу в складних соціально-економічних умовах при постійній нестабільності, значних суперечностях між законодавчою і виконавчою владами, відсутності нової Конституції та деяких інших негативних факторах - справа не з легких. І до цього часу соціально-економічна і політична ситуація у державному і суспільному житті поки що має складний, суперечливий характер. Проте, хоч як там було, Українська держава і суспільство вже живуть за новою Конституцією, яку було прийнято 28 червня 1996 р. Цей день назавжди ввійшов видатною подією в сучасну історію нашого народу і українською державотворення. Його позитивні наслідки з часом відчує кожний громадянин України. Конституція України проголосила Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, визнала людину найвищою соціальною цінністю і утвердила реальне народовладдя. Вона підсумувала попередній розвиток суспільства й держави, створила об’єктивно необхідні правові основи їх функціонування і подальшого розвитку, зумовила незворотність цих процесів і нове ставлення до України інших держав та міжнародних органів й організацій. Прийняття Конституції завершило складну, титанічну працю депутатського корпусу тринадцятого скликання, вчених, апарату Верховної Ради, зокрема її Інституту законодавства, та інших державних структур. Зауважимо, що ця робота розпочалася набагато раніше, відразу ж після проголошення Декларації про державний суверенітет України. Отже, складний і тривалий конституційний процес має свою історію і її теж, хоча б у загальних рисах, необхідно знати.В результаті опрацювання матеріалів, які були передані до цієї групи, було підготовлено проект Конституції України.11 березня 1996 р він був схвалений Конституційною комісією, а 20 березня внесений на розгляд до Верховної Ради. Практично відбувся публічний акт передачі розробленого і схваленого проекту нової Конституції у Верховну Раду разом із зауваженнями і доповненнями членів Конституційної комісії для подальшої роботи над ним. Після розгляду цих матеріалів і з метою подальшого доопрацювання проекту Конституції Постановою Верховної Ради України від 5 травня 1996 р була створена Тимчасова спеціальна комісія.

Самостійне вивчення: Конституційна реформа в Україні. Конституційний процес в Україні був тривалим та складним, і проходив в умовах економічної та політичної кризи в Україні. Найбільш важливими юридичними документами на період конституційної реформи в Україні були: - Декларація про державний суверинітет 1990 року; - Концепція конституції України 1991 року; - Акт проголошення незалежності 1991 року; - Проект Конституції України 1992 року; - Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України 1995 року; - Конституція України 1996 року. Декларація про державний суверинітет 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. В цьому документі проголошено державний суверенітет Української РСР - як верховна, самостійна, повна і неподільна влада Республіки в межах її території, а також незалежність та рівноправність в зовнішніх відносинах. Визначено, що будь-які насильницькі дії проти держави будуть переслідуватись по закону. Декларація визначила економічну самостійність УРСР. Земля, надра, повітряний простір, водні ресурси в межах її території, економічний та науково-технічний потенціал створений на території України визнається властністю народу України. Проголошено забезпечення захисту усіх форм власності. В області міжнародних відносин проголошується, що Українська РСР є суб'єктом міжнародного права, має безпосередні стосунки з іншими державами, проводить самостійну діяльність в міжнародних організаціях. В документі наголошено, що УРСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права над внутрішньодержавними.

Концепція Конституції України

Важливим кроком в конституційній реформі на Україні було схвалення Верховною Радою Української РСР 19 червня 1991 року Концепції Конституції України. Концепція декларувала загальні принципи майбутньої Конституції, її структуру, та основні положення. Згідно з Концепцією, основою Конституції України має бути ідея правової держави. Найвищою соціальною цінністю проголошена людина, її права і свободи та їх гарантії.Основним об'єктом конституційного регулювання мають бути відносини між громадянином, державою і суспільством. Конституція повинна визначити пріоритет загальнолюдських цінностей, закріпити принципи соціальної справедливості, утвердити демократичний і гуманістичний вибір народу України, чітко показати прихильність України загальновизнаним нормам міжнародного права. В Концепції конституційні норми визнані нормами прямої дії, що діють незалежно від існування конкретизуючих ці норми законів або інших нормативних актів. Концепція чітко визначає структуру майбутньої Конституції. Проте, в процесі створення Проекту Конституції та прийняття самої Конституції ця структура зазнала значних змін. Концепією зазнала деякого ідеологічного впливу. Теза про те, що у преамбулі нової Конституції ". закріплюється соціалістичний вибір як намір побудувати засноване на праці суспільство соціальної справедливості"11 відсутня в тексті в Конституції України. Концепція визначає Україну як демократичну державу, механізм якої функціонує відповідно до принципу розподілу влад на законодавчу, виконавчу і судову. Концепція визначає і форму державного правління в Україні - президентська Республіка. В кінцевому варіанті, Конституція України менш категорична. Стаття 6 Конституції лише наголошує, що Україна є республікою, не визначивши чітко форму державного правління. Якісно новим, в порівнянні з Конституцією УРСР 1978 року, стало визначення правового стану людини і громадянина. Пропонується в новій Конституції України крім прав проголошених Конституцією УРСР 1978 року (такі як право на працю, право на матеріальне забезпечення в старості, у зв'язку з хворобою, повною або частковою втратою працездатності, право на освіту, право на охорону здоров'я, право на житло та ін.), встановити також нові права: право на життя; право на належний життєвий рівень для кожної окремої особи та для її сім'ї; право на свободу та особисту (фізичну і моральну) недоторканість; право захисту від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність видів примусу і покарання; право на свободу думки та переконань; право на інформацію і її вільне поширення без будь-яких форм цензури; право пересування, вибір місця проживання, право залишати будь-яку країну і право повертатися до своєї країни; право володіти майном одноособово або спільно з іншими та займатися підприємництвом; право на відшкодування державою шкоди, заподіяної громадянину; право знати свої права і поводитися відповідно до них. Враховуючи економічні зміни, Концепція пропонує передбачити таку категорію прав, як право громадян на приватну власність, а також екологічні права людини, зокрема, право на екологічно чисте навколишнє середовище, продукти харчування, безпечні предмети повсякденного вжитку; право на екологічно нешкідливі умови праці; право на одержання та поширення об'єктивної інформації про стан навколишнього середовища; право на участь в ухваленні рішень щодо розміщення промислових підприємств та використання технологій, які можуть створити загрозу життю та здоров'ю людини. Крім чисто декларативного проголошення прав, Концепція визначає норми про гарантії прав людини. Серед цих норм є такі як обов'язок кожної особи діяти так, щоб не порушувати прав та законних інтересів інших осіб, обов'язок держави здійснювати захист прав і свобод її громадян як на території України, так і поза її межами, право кожного громадянина відмовитися виконувати будь-який наказ, який порушує Закон і завдає шкоди правам і свободам людини; право на судовий захист своїх прав і свобод; право народу на ініціативу референдуму і законодавчу ініціативу; право на матеріальну компенсацію моральної шкоди, завданої громадянину незаконними діями держави, державних органів і посадових осіб, право на матеріальну і моральну компенсацію у випадку незаконного затримання, арешту, засудження, безпідставного поміщення у психіатричну установу. Концепція ставить в основу державного ладу в Україні принцип народовладдя та ідея громадянської злагоди, що має бути здійснена відповідно до таких засад: - розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, чітке визначення функцій цих влад та компетенції відповідних органів; створення юридичних механізмів їх взаємоконтролю і взаємодії; - розмежування компетенції між центральною владою і місцевими Радами та іншими органами самоврядування на основі верховенства Конституції та законів. Згідно Концепції, законодавча влада має здійснюєтися народом України шляхом референдуму і Верховною Радою України. Верховна Рада України є однопалатною. В Концепції передбачено створення сильної системи виконавчої влади, яка має здійснюватися Президентом, Віце-президентом, Кабінетом Міністрів і державною адміністрацією. Концепція визначає, що повноваження Президента обмежуються виключно функціями виконавчої влади і забороняє будь-які форми його тиску на Верховну Раду (право на її розпуск, на делегування йому надзвичайних повноважень, самостійне вирішення бюджетних питань). Концепція визначає, що судова влада є незалежною і підкоряються тільки закону, що забезпечується незмінністю суддів, які обираються на строк 10 років, високим рівнем їхніх соціальних і матеріальних гарантій. Конституція України 1996 року розширює гарантії незалежності суддів. Так, наприклад, згідно Конституції судді займають посади безстроково, крім суддів Конституційного суду та суддів, які призначаються на свою посаду вперше. На органи прокуратури покладаються функції державного звинувачення в суді, нагляду за попереднім слідством і дізнанням, звернення до суду про скасування судових вироків, рішень, ухвал, постанов, які суперечать Закону, нагляду за виконанням судових вироків, місцями позбавлення волі, а також за додержанням прав, свобод і інтересів громадян в усіх сферах суспільного життя. В Концепції пропонується створити Конституційний Суд, метою діяльності якого є неухильне дотримання Конституції, посилення контролю за конституційністю законів, а також конституційністю підзаконних актів. Конституційному Суду надається право припиняти дію законів, актів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, оголошувати їх юридично недійсними, ухвалювати рішення про незаконність дій, розпоряджень несудових державних влад за скаргами окремих громадян про порушення їх конституційних прав і свобод. Згідно Концепції, для забезпечення стабільності нової Конституції має бути передбачений жорсткий механізм її змін і доповнень.