Тема 4. Облік видатків

4.1. Поняття та види видатків бюджетних установ

Видатки бюджетних установ, які вони здійснюють у процесі надання нематеріальних послуг, за економічним змістом відрізняються від витрат госпрозрахункових підприємств та організацій.

Під видатками розуміють державні платежі, які не підля­гають поверненню (тобто не створюють і не компенсують фінан­сові вимоги). Видатки можуть бути відплатними, тобто такими, що обмінюються на товар чи послугу, або невідплатними.

Видатки - це суми коштів, витрачених бюджетними В установами в процесі господарської діяльності в межах сум, и встановлених кошторисом.

Основним нормативним документом, що визначає склад і структуру видатків бюджетних установ, окрім Бюджетного кодексу, є наказ Міністерства фінансів України "Про бюджетну класифікацію та її запровадження".

Видатки мають досить складну структуру, а тому представлені у вигляді класифікації.

Класифікація видатків багаторівнева і є розмежуванням видатків за економічними ознаками, тобто класифікаційною ознакою виступають єдині економічні категорії.

Особливістю класифікації видатків є чітке розмежування видатків за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками. Такий розподіл дає можливість виділити захищені статті бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх отримувачів, з точки зору виконання бюджету.

У свою чергу, видатки бюджету класифікуються за:

• функціональною;

• відомчою;

• програмною;

• економічною ознаками.

Залежно від джерел покриття видатки поділяються на загального та спеціального фондів.

Залежно від етапу руху бюджетних коштів видатки поділяються на касові та фактичні.

Крім виконання основних своїх функцій, окремі бюджетні установи здійснюють виробничу діяльність, зокрема вироб­ляють продукцію, виконують науково-дослідні та дослідно- конструкторські роботи, а також надають послуги. Перелічені види діяльності знаходять відображення в обліку витрат.

Витрати на виробництво або витрати, пов'язані з наданням послуг, організовують за економічними елементами витрат, а облік і калькуляція собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг - за статтями витрат. Такий вид класифікації визначається економічним змістом витрат та має такі основні елементи: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, знос основних фондів.

4.2. Економічна класифікація видатків

Економічна класифікація видатків, на відміну від інших, має безпосереднє застосування в межах системи бухгалтерського обліку, оскільки саме стосовно її кодів здійснюється планування та облік видатків бюджетних установ. У межах зазначеної класифікації, з урахуванням останніх змін у законодавстві, Наказ Міністерства фінансів України від 14.01.2011 р. № 11 "Про бюджетну класифікацію", та внесених змін до бюджетної класифікації наказом Міністерства фінансів України № 1738 від 26.12.2011 року і введені в дію з 01.01.2013 року відокремлено такі основні напрямки видатків:

• поточні;

• капітальні;

У межах кожного з перелічених напрямів відокремлю­ються коди економічної класифікації видатків (КЕКВ).

Детальна характеристика кожного з кодів на основі двох рівнів дає змогу повністю ідентифікувати видатки бюджетних установ.

Під час практичної діяльності кожної установи слід відокремлювати загальні і специфічні коди економічної класифікації видатків. Загальні коди економічних видатків характеризують господарські процеси, притаманні більшості бюджетних установ, а саме: заробітна плата, нарахування на заробітну плату, придбання предметів, матеріалів, обладнання, оплата комунальних послуг, видатки на відрядження. Під специфічними слід розуміти грошове утримання військово­службовців, медикаменти та перев'язувальні матеріали, продук­ти харчування, стипендії.

Таким чином, основоположною засадою класифікації видатків бюджетних установ у системі бухгалтерського обліку є класифікація на основі кодів економічної класифікації видатків. Така класифікація забезпечує ведення бухгалтерського обліку видатків відповідно до кошторису установи та забезпечує контроль за ефективним витрачанням ресурсів.

Видатки бюджету за економічною класифікацією групуються в єдині блоки і поділяються на поточні та капітальні.

Поточні видатки - видатки бюджетів, що спрямовуються і на виконання бюджетних програм та які забезпечують поточне! функціонування бюджетних установ, проведення досліджень, розробок, заходів та надання поточних трансфертів населенню і підприємствам (установам, організаціям).

Субсидії - усі невідплатні поточні виплати підприємст­вам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

Трансферти населенню - це поточні платежі фізичним особам або надання їм матеріальної допомоги у натуральному вигляді, які передбачені для збільшення їх доходу. Подібні платежі можуть бути окремою добавкою до бюджету певної сім'ї чи особи або компенсуванням певних видів витрат, напри- лад, на харчування, комунальні послуги, оплату за проїзд тощо.

Трансфертні платежі - це невідплатні і безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу. Трансферти населенню можуть надаватись як у готівковій формі, так і шляхом оплати рахунків (виплата пенсій,стипендій).

Капітальні видатки - платежі для придбання необоротних} активів (зокрема землі, нематеріальних активів тощо),; стратегічних і надзвичайних запасів товарів, невідплатні платежі, і що передаються одержувачам бюджетних коштів з метою р придбання, модернізації, будівництва, розширення, реконструк­ції, реставрації тощо подібних активів, компенсації втрат, пов'я-І заних з руйнуванням чи пошкодженням необоротних активів.

Капітальні трансферти - це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, пов'язаних з пошкод­женням основного капіталу, або збільшення капіталу одержу­вачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом низки років або таких, які виник­ли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними транс­фертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які мають одноразовий і нерегулярний характер як для надавача (донора), так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділлються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

На виконання пункту 6 розділу III Плану дій щодо реалізації Стратегії розвитку державної статистики України на період до 2012 року, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 р. № 1413-р, з метою приве­дення Економічної класифікації видатків бюджету у відповід­ність до міжнародних стандартів. Внесено зміни до Економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказами Мініс­терства фінансів України від 14.01.2011 р. № 11 "Про бюджетну класифікацію" та від 26.12.2011 р. № 1738, цей наказ набирає чинності з 01.01.2013 р.