Петровский шрифт (1710 р.) (Таблиця 7)

Світлий петровський шрифт відрізняється єдністю стилю та має витончене накреслення. Він був створений на основі російського рукописного цивільного письма і кирилівського напівуставу в синтезі з класичним шрифтом. Він став обов'язковим для цивільного друку після реформи в російській писемності, проведеної Петром I у 1710 році. В рисунку багатьох літер помітна добре збережена форма слов'янських літер (Д, Ж, П, Р, Ц, Щ).

Для аналізу конструкції літер і визначення метричних розмірів використаний модульний прямокутник, що в даному випадку являє собою квадрат. Як модуль прийнята 1/10 частина сторони квадрата.

Для більш точних вимірів модуль літер розбитий на 8 парт. У цифрах за модуль прийнята висота цифри, яка розділена на 10 парт.

Ширина літер шрифту змінюється в межах від 6 модулів (Г, 3) до 11 модулів (Ж, Ш, Щ). Літери А, М, У, X, Я вписуються до модульного квадрата. Ширина стійок і криволінійних елементів у їхній потовщеній частині дорівнює 1/2 модуля.

Літери, що складаються з прямих елементів (А, Г, И, Л, М, Н, X, Ц, Ш, Щ) будуються за модульною сіткою. Лінії модульної сітки в більшості випадків збігаються з границею стійок, але іноді використовуються як осі цих стійок (Ж, Т, Ф, Ш, Щ). Підрядкові елементи літер Ц и Щ проводяться під лекало.

Для заокруглених елементів літер Б, В, Ф, Ь наведені центри кіл, що з'єднуються у зовнішній контур. Кола внутрішніх контурів проведені тими ж радіусами з центрів, зміщених на 1/2 модуля вліво по горизонталі.

Більшість цифр вписується в модульний прямокутник, що має ширину 6 парт, виняток становить 1 (одиниця), для якої прямокутник не будується. Для цифр дані центри та радіуси спряжених дуг.

Таблиця 7 (початок)

Таблиця 7 (закінчення)

Єлизаветинський класичний шрифт

(1737 – 1753 рр.)

(Таблиця 8)

В основі єлизаветинського шрифту лежить петровський шрифт. Він має тонкий і витончено пророблений рисунок. Подібність цього шрифту до петровського особливо помітна в літерах Д, Ж, К, У.

Шрифт має збільшену висоту літер із пропорціями модульного прямокутника 17:11. Особливістю шрифту є поступове витончення другорядних елементів у літерах А, Д, Л, X, Є; наявність завитків у літерах Ж, 3, У та характерних підрядкових елементів у літер Ц, Щ.

Ці особливості в літерах, що мають загальні елементи, не завжди повторюються. Деякі літери мають деталі, що відсутні в інших. Цей прийом надає шрифту достатню строгість й одночасно деяку мальовничисть. Прикладами літер, які мають однакову конструкцію, але вирішених по-різному, є літери В та Р, Д та Л, Б та Ь, К, Я та ін.

Товщина вертикальних елементів літер дорівнює 1 1/2 модуля. У нижній частині таблиці наведені цифри із зазначенням масштабів окремих їхніх елементів в одиницях модуля. Товщина ліній елементів цифр прийнята в 1 і 2 модулі.

Таблиця 8 (початок)

Таблиця 8 (закінчення)

Російський олександрівський класичний шрифт (1801-1825) (Таблиця 9)

У шрифті сполучаються широкі елементи з тонкими лінійними елементами. Своєрідний рисунок шрифту зумовлюється засічкими, які зливаються з елементами та мають тонко загострені кінці. Значна частина літер вписується в модульний прямокутник із відношенням 6:5. Ширина основних елементів становить 1 модуль. Засічки виступають на 1 модуль у кожний бік від елемента, що завершується, незалежно від положення основного елемента. Це визначає радіус заокруглення засічок вертикальних елементів, який дорівнює 1 модулю.

Радіус заокруглення зовнішніх кінців засічок на похилих елементах (А, Л, У, X) дорівнює 1 1/2 модуля, внутрішніх – 3/4 модуля. У ряді випадків від цих норм бувають відступи. Так, засічки лівого широкого елемента літери У, що має великий кут нахилу, проведені по дугах менших радіусів, ніж засічки правого тонкого елемента. У місцях примикання тонких елементів до інших вони сполучаються дугами радіусом 3/16 модуля. Всі крайні елементи мають заокруглення тільки з однієї сторони (П, Ц, Щ та ін.).

Лінійні елементи, що примикають у середній частині, у більшості випадків мають двосторонні заокруглення (Е, Є, Ю) або примикають без заокруглень (Ь, В, Ж, К, И, Ф, X, Ч, Ъ, Я). У більшої частини літер, що мають горизонтальні осі, серединні елементи збігаються з половиною висоти (горизонталь З, Е, Ж, К, Н, О, С, Ф, X, Ч, Є, Ю, Я).

Таблиця 9 (початок)

Таблиця 9 (закінчення)