Послідовність виконання шрифту

1. Визначення місця надписів у загальній композиції креслення, спрямоване на досягнення оптимального масштабного співвідношення зображення та шрифту.

2. Остаточне уточнення місця й масштабу надпису після викреслювання проекцій.

3. Пошук варіантів і остаточний вибір потрібного шрифту.

4. Графічне виконання шрифту.

Надписи – невід'ємна частина креслення, яка є засобом, що дозволяє доповнити на кресленні те, що важко або взагалі неможливо виразити графічно. Вони повинні бути чіткими та легко прочитуватися. Чітке виконання надписів і вміле їхнє розташування робить креслення зрозумілим та графічно досконалим. Неясні, нечіткі й недбало виконані надписи створюють враження неякісно виконаного проекту, а неясні цифри і знаки призводять до серйозних помилок.

Надписи, що розміщуються на архітектурних кресленнях:

1. Основний надпис – назва креслення (проекту).

2. Назви проекцій (фасади, плани, розрізи, деталі тощо).

3. Експлікації.

4. Пояснювальна записка та техніко-економічні показники.

5. Підпис проекту.

Основний напис виконується олівцем за допомогою креслярських інструментів із наступним обведенням літер тушшю або заливанням їх аквареллю, гуашшю або розведеною тушшю. Висота рядка основного надпису визначається на око залежно від загального масштабу креслення.

Назви проекцій можуть бути виконані як за допомогою лінійки, так і від руки.

Пояснювальні надписи й цифри виконуються тільки від руки пером та тушшю. Як правило, висота рядків приймається рівною 2,5 – 5 мм.

Виконання шрифтового надпису в архітектурному кресленні

Побудова літер шрифтів для написів на кресленнях базується на строгій геометричній основі. Спільними для всіх шрифтів є те, що літери і цифри можна вкласти до прямокутника, у якого основа дорівнює ширині літери або цифри, а висота – повній висоті шрифту. У шрифтах для надписів на кресленнях головною характеристикою є висота прописних літер, яка в усіх літерах одного шрифту залишається незмінною і приймається за одиницю виміру. Тому кожна літера має визначене співвідношення між висотою і шириною. Залежно від ширини літер розрізняють шрифти вузького, нормального, розширеного та широкого накреслення. Ці співвідношення в різних шрифтах неоднакові: у середньому прийнято для вузького шрифту співвідношення ширини літери до її висоти 1:2, для нормального – 4:5, для широкого – 1:1. Легкість читання шрифту знижується, якщо літери надмірно вузькі або надмірно широкі.

Суттєвою графічною ознакою будь-якого шрифту є співвідношення товщини головних та з'єднувальних елементів у літерах, що зумовлює контрастність шрифту. За цією ознакою всі існуючі шрифти поділяються на п'ять основних груп (іл. 5).

1 Група 2 група 3 група 4 група 5 група

Іл. 5

Першу групу становлять шрифти з помірною контрастністю (приблизно 1:3), з невеликими, плавно спряженими засічками (серифами).

Другу групу представляють шрифти з різко вираженою контрастністю (1:5 та вище) й з довгими тонкими засічками, майже без спряжень.

До третьої групи належать шрифти з малою контрастністю (біля 1:2) і з помітно розвиненими засічками.

До четвертої групи віднесені шрифти, які мають ледь помітний контраст між головними та з'єднувальними елементами, так звані "брускові" шрифти. Засічки в цих шрифтах мають прямокутну форму.

П'ята група містить найбільш прості за рисунком шрифти, у яких повністю відсутній контраст між елементами і немає засічок. Ці шрифти називають "рубленими".

При виконанні написів велике значення має визначення відстаней між літерами й словами. Якщо літери розставляти механічно, з рівними проміжками між їх крайніми точками, без урахування їхнього обрису, то створюється враження, що в одному місці літери скупчені, а в іншому широко розставлені. Надмірна розрідженість літер у рядку, як і невиправдана їх близькість, заважають цілісному сприйняттю надпису. Для досягнення рівномірності проміжків між літерами площі білого поля повинні здаватися однаковими і бути приблизно рівновеликими (іл. 6).

Мі літерні інтервали вибрані механічно,

Без урахування відмінностей між оптичними полями літер

Між літерні інтервали зорово врівноважені

Іл. 6

Для виконання надписів рекомендується робити попередню розмітку, тобто наносити допоміжну сітку, яка складається з тонких горизонтальних і вертикальних ліній. Лінії сітки необхідно проводити без особливого натиску, добре відточеним олівцем (марки ТМ або Т) так, щоб їх можна було легко стерти м'якою гумкою. Допоміжна сітка не повинна стиратися до остаточної обробки напису. Літери і цифри попередньо вписуються в сітку тонкими лініями й тільки після ретельної перевірки обводяться олівцем або тушшю.