5. Економічний розділ проекту.

Порядок розробки економічного розділу курсового проекту наведено в методичних вказівках з розробки економічного розділу диплома, розроблених кафедрою будівельного виробництва і геодезії.

Техніко-економічний показник проекта(ТЕП)

Объемно-планувальні показники:

1. Площа забудови S_забуд = 905 м²

2. Корисна площа будівлі S_кор = 5942м²

3.Будівельний об’єм будівлі Uнад =20091 м³

Показники кошторисної вартості.

4. Вартість будівлі (договірна ціна) Д_ц =24859,3272тис. грн

5. Вартість 1 м2 корисної площі будівлі (в части СМР)

Д_ц  S_кор =24859,3272/ 5942 = 4184грн  м²

6. Вартість 1 м3 будівельного об'єму будівлі ( в части СМР)

Д_ц  U = 24859,3272 / 20091 =1237 грн  м³

7. Кошторисні витрати праці в люд.-дн. (Трсм) визначається діленням загальної кошторисної трудомісткості (Тзаг) на 8 - число годин у зміну. Тзаг визначається згідно розрахунку № 6 «Договірний ціни».

Тр^см = Т_общ  8 = 8411061 /8 =10514 люд.-дн.

8. Кошторисна заробітна плата (ЗПСМ) (грн.) - визначається по об'єктному кошторисі з урахуванням збільшення заробітної плати в договірній ціні «Договірний ціни».

Зп^см =999614 грн.

9. Кошторисні витрати праці на 1 м2 корисної площі будівлі

Тр^см  S_кор = 10514/ 5942 =1,77 люд.-дн.  м² .

10. Кошторисна заробітна плата на 1 м2 корисної площі будівлі

Зп^см  S_кор =999614/ 5942=168,23 грн  м² .

11. Кошторисний середньоденний виробіток на одного працівника (В_см)

В_см = Д_ц  Тр^см = 24859,3272 /10514=2364грн  люд.-дн.

12. Самотній рівень рентабельності (Ур)

Ур = (П^см /С_смр ) х 100 = (239595,52/ 20716106) х 100 = 1,16%

де: С_смр – вартість будівельно-монтажних робіт визначається як договірна ціна без ПДВ

П^см - кошторисний прибуток.

6. Проектування будівельного генерального плану

6.1 Основні положення

Будгенпланом називають генеральний план майданчика, на якому показано розміщення основних монтажних і вантажопідйомних механізмів, тимчасових будівель, споруд і установок, що зводяться і тих, що використовуються у період будівництва. БГП - найважливіша складова частина технічної документації й основний документ, регламентуючий організацію будмайданчика й обсяги тимчасового будівництва.

Розрізняють загальномайданчиковий і об'єктний БГП.

На основі БГП проводиться відведення земельної ділянки під будівельний майданчик , виконується узгодження проекту.

Загальномайданчиковий  БГП дає принципові рішення по організації будівельного господарства всього майданчика в цілому і виконується проектною організацією на стадії проекту в складі Проекту Організації Будівництва (ПОБ). При одностадійному проектуванні (робочому проекті), що здійснюється в основному при прив'язці окремих нескладних типових будівель, загально майданчиковий БГП не розробляється.

Вихідні дані для розробки БГП:

- генплан ділянки будівництва:

- гідрогеологічні вишукування;

- кошторис і зведений календарний план:

- розрахунки обсягів тимчасового будівництва та ін. матеріали ПОБ.

БГП складається з графічної частини ( генплан площадки з нанесеними на ньому об'єктами тимчасового господарства; експлікація всіх постійних і тимчасових будівель: умовні позначки і ТЕП, масштаб:1:500; 1:1000; 1:2000;1:5000) і розрахунково-пояснювальної записки ( розрахунок потреби за укрупненими показниками елементів будівельного господарства - механізованих установок, тимчасових будівель і споруд та інші дані).

Об'єктний БГП проектують окремо на всі споруджувані будівлі, що входять у загальмайданчиковий БГП. Об'єктний БГП дає детальне рішення по організації будмайданчика, складається на стадії робочого проекту в складі ПВР будівельною організацією. Для складних споруд БГП може складатися на різні етапи (підготовчий, основний і ін.) і види робіт, наприклад: земляних, спорудження підземної і монтаж надземної частини будівлі, покрівельних і ін.

У дипломному проекті, як правило, розробляється об'єктний будгенплан, що входить до складу ПВР.

Основними вихідними даними при складанні будгенплану є:

- генплан об'єкту;

. - основні технологічні і будівельні рішення проекту;

- календарний план або сітковий графік будівництва;

- потреба в робітниках

- дані про потребу в будівельних конструкціях, виробах, матеріалах;

- потреба в будівельних машинах і механізмах;

- перелік необхідних тимчасових будівель та споруд;

- потреба у воді та електроенергії.

При проектуванні будгенплану варто керуватися наступними принципами:

- максимально використовувати для потреби будівництва існуючі будівлі і споруди, а також ті, що підлягають знесенню чи споруди що будуються;

- обсяг будівництва тимчасових споруд повинний бути мінімальним;

- виробничі установки доцільно розміщати на найкоротшій відстані від місця їх використання;

- вантажопотоки конструкцій і матеріалів варто проектувати з мінімальною кількістю перевантажень з комплексною механізацією вантажно-розвантажувальних, складських і транспортних робіт;

- довжина тимчасових інженерних мереж і комунікацій повинна бути мінімальною;

- тимчасові будівлі і споруди варто передбачати пересувними індустріального виготовлення;

- варто забезпечити дотримання вимог безпечного ведення робіт, протипожежної безпеки, виробничої санітарії й охорони навколишнього середовища;

- необхідно створити найбільш сприятливі умови побутового обслуговування персоналу будівництва.

Порядок проектування:

- на основі календарного плану будівництва визначають необхідність у трудових, енергетичних і інших матеріально-технічних ресурсів по етапах:

- визначають види й обсяги тимчасових будинків:

- на генплані ділянки показують межі будмайданчика;

- роблять прив'язку (розміщення) елементів тимчасового будівельного господарства.

При проектуванні БГП спочатку прив'язують монтажні механізми, приоб’єктні склади і дороги. Тісний взаємозв’язок цих елементів між собою і багатоваріантність можливого рішення обумовлює необхідність розміщати їх на плані одночасно. Після цього розміщають механізовані установки, що обслуговують будівництво в цілому.

Графічне оформлення будгенплану.

У залежності від габаритів споруджуваного будинку і розмірів будівельного майданчика об'єктний будгенплан креслиться в масштабах: 1:200; 1:400; 1:500.

Креслення БГП рекомендується виконувати в такій послідовності. Спочатку треба встановити масштаб. Потім на лист наносять викопіювання з генерального плану, розробленого в архітектурно-будівельній частині. Після цього визначають місця установки

і шляхи руху монтажних кранів, зони їхньої дії і небезпечні зони роботи; намічають місця розміщення складів і відкритих площадок для збереження конструкцій, матеріалів, прийому бетонної суміші і розчину. Потім трасують тимчасові дороги, в'їзди і виїзди. Після цього розміщають тимчасові будівлі і споруди, зображують усі комунікації відповідно до умовних позначень (див. додаток 1).

На накреслених будівлях та споруд ставлять цифри і складають експлікацію за формою табл. 14

Експлікація будівель та споруд.

Таблиця 14.

№н/п	Назва будівлі чи споруди	Од. вим.	Кількість одиниць	Площа, м2

Окрім самого БГП необхідно накреслити розріз будівельного майданчика з вказанням поперечної і вертикальної прив'язки монтажного крана, помістити таблицю найбільш важких вантажів, застосовуваних у ході будівництва, і привести вантажну характеристику кранів. Необхідно також привести перелік застосовуваних у будгенплані умовних позначень, а також схеми складування збірних конструкцій і техніко-економічні показники будгенплану (див. розділ 8).

Пояснювальна записка повинна містити необхідні розрахунки і обґрунтування по проектуванню будгенплану, зокрема, визначення робочих і небезпечних зон роботи механізмів; визначення необхідності в тимчасових будівлях і спорудах; розрахунок потреби в складських приміщеннях і майданчиках; розрахунок потреби в енергоресурсах (води, електроенергії); обґрунтування розміщення на будівельному майданчику об'єктів будівельного господарства.

.Розміщення монтажних кранів.

Розміщення (прив'язка) монтажних кранів при проектуванні БГП необхідно для визначення можливості їхнього монтажу і безпечних умов проведення робіт. Прив'язку механізмів до споруджуваного об’єкту виконують у наступному порядку:

- визначають необхідні розрахункові параметри вантажопідйомності, виліт крюку, висоту підйому і підбір крану;

- здійснюють горизонтальну (поперечну) і подовжню прив'язку крану і підкранових колій з уточненням їх конструкції;

- визначають зони дії крана;

- виявляють умови роботи і при необхідності вводять обмеження в зони дії крану.

Поперечна прив'язка монтажних кранів.

Установку баштових (рейкових) кранів біля будівель та споруд роблять з урахуванням необхідності дотримання безпечної відстані між будівлею та краном. Вісь підкранових колій, а значить і вісь пересування кранів щодо споруджуваного будинку визначають по формулі:

В = R_ПОВ + L_БЕЗ , ( 2.1)

де: В - мінімальна відстань від осі підкранової колії до зовнішньої грані споруди, м;

R_ПОВ - радіус платформи, що повертається чи іншої виступаючої частини крану, м;

L_БЕЗ - мінімально допустима відстань від виступаючої частини крану до габариту будівлі (приймають не менш 0,7 м на висоті до 2 та 0,4 м на висоті більше 2 м.).

Подовжня прив'язка підкранових колій баштових кранів.

Для визначення крайніх зупинок крана послідовно виконують зарубки на осі пересування крана в наступному порядку (див. рис.2.1,а): з крайніх кутів зовнішнього габариту будівлі зі сторони, протилежної баштовому крану, розчином циркуля, що відповідає максимальному вильоту стріли крана, із середини внутрішнього контуру будівлі розчином циркуля, що відповідає мінімальному вильоту стріли крана, з центру ваги найбільш важких елементів розчином циркуля, що відповідає визначеному вильоту

стріли відповідно до вантажної характеристики крана.

Крайні зарубки визначають положення центра крана в його крайніх зупинках. По знайдених крайніх зупинках крану згідно рис.2.1,б визначають довжину підкранових колій:

L_ПП = L_КР + H_КР + 2·L_ГАЛ + 2·L_УП ( 2.2.)

де: L_ПП - довжина підкранових колій, м;

L_КР - відстань між крайніми зупинками крану, м;

Н_КР - база крану, визначається з довідника;

L_ГАЛ - величина гальмівного шляху крана, приймають не менш 1,5 м;

L_ТУП - відстань від кінця рейки до тупиків, дорівнює 0,5м.

Рис.2.1. Розрахунок і позначення підкранових колій на будгенплані.

а - визначення крайніх зупинок; б - визначення мінімальної довжини підкранових колій; в - прив'язка підкранових колій; 1 - крайні зупинки крана; 2 - прив'язка крайньої зупинки до осі будівлі; 3 - контрольний вантаж; 4 - кінець рейки; 5 - місце облаштування тупика.

Визначену величину підкранових колій коректують у сторону збільшення з урахуванням кратності довжини півланки, тобто 6,25 м.

Мінімально припустима довжина підкранових колій згідно з правилами Держоргтехнагляду складає дві ланки (25 м.). Таким чином, прийнята довжина шляхів повинна задовольняти наступній умові:

L = 6,25·п_ЗВ > 25 м., (2.3.)

де: п_ЗВ - кількість півланок.

У разі потреби установка крана на одній ланці, тобто на приколі, ланка повинна бути покладена на твердій основі, що виключає осідання підкранових колій. Такою основою можуть бути збірні фундаментні блоки або спеціальні збірні конструкції.

Прив'язку огороджень підкранових колій роблять виходячи з необхідності дотримання безпечної відстані між конструкціями крана й огородженням, приймаємо рівним 0,7 м.

Крайні зупинки баштового крану повинні бути прив'язані до осей будівлі і позначені на будгенплані і місцевості, що добре проглядається крановиком і стропальниками орієнтирами.(див. рис. 2.1,в)

Визначення зон впливу крана.

При організації майданчика і розміщення будівельних машин при проектуванні будгенплану варто встановлювати небезпечні для людей зони, у межах яких потенційно можуть діяти небезпечні виробничі фактори.

Монтажна зона  дорівнює контуру будинку плюс 7 м по його периметру при висоті будівлі до 20 м і плюс 10 м при висоті більше 20 м. (рис.2.2.а). На будгенплані зону позначають пунктирною лінією, а на місцевості - добре видимими попереджувальними чи написами чи знаками. У цій зоні можна розміщати тільки монтажний механізм, включаючи місце, обмежене огородженням підкранових колій. Розміщати матеріали тут не можна. Для проходу людей у будівлю призначають визначені проходи, позначені на БГП. Місця проходів до будівлі через монтажну зону облаштовують навісами. Проходи рекомендують облаштовувати поза зоною обслуговування крану.

З она обслуговування  краном визначається для баштових кранів шляхом нанесення на план із крайніх зупинок півкіл радіусом, що відповідає максимально необхідному для роботи вильоту гака, і з'єднанням їхніми прямими лініями (рис.2.2.б). Для стрілочних кранів зону обслуговування визначають так, як і для баштового крану, тобто радіусом, що відповідає максимальному робочому вильоту гака крана, але показують інакше - по окремим зупинкам (рис.2.3.).

Рис. 2.2. Визначення необхідних зон при зведенні надземної частини будинку баштовим краном.

а - монтажної зони; б - зони обслуговування баштового крану.

Зона переміщення вантажу  для кранів визначається сумою максимального робочого вильоту гака і ширини зони, прийнятій рівній половині довжини самого довгого переміщуваного вантажу (рис.2.4.). Зону переміщення вантажу окремо на плані не виділяють: вона служить складовою при розрахунку границь небезпечної зони роботи крана, котра підсумовує усі вхідні в її контур зони.

Небезпечна зона роботи крана R_ОП - простір, де можливе падіння вантажу при його переміщенні з врахуванням ймовірного розсіювання при падінні. (див. рис. 2.3 та 2.4) Її границю визначають по формулі:

R_НЕБ = 10м, (2.4.)

Для стрілочних кранів, не обладнаних пристроєм, що утримує стрілу від падіння, небезпечна зона визначається по формулі:

R_ОП = R_ПС + 5 , (2.5)

де: R_ПС - радіус падіння стріли, визначається довжиною стріли, м.

Рис. 2.4. Схема призначення і розрахунку зон баштового крана.

1 - знак на межі небезпечної зони; 2 - вантаж; 3 - вісь підкранових шляхів; 4 - інвентарне огородження підкранових колій; А - небезпечна зона при роботі крана; Б - зона обслуговування В - зона розсіювання при падінні вантажу; Г - зона переміщення вантажу; Д - небезпечна зона шляхів.

Небезпечну зону роботи підйомника варто приймати не менш 5 м від габариту підйомника при висоті підйому до 20 м, а при підйомі на більшу висоту на кожні 15 м підйому варто додавати по 1 м (див. рис. 2.5), тобто величина зони складає:

(2.6)

де: А - небезпечна зона роботи підйомника, м;

Н - висота підйому вантажу, м.

Рис.2.5. Небезпечна зона при роботі вантажного підйомника

На місцевості межі небезпечних зон повинні бути позначені спеціальними орієнтирами, плакатами і відповідними світловими сигналами, добре видимими крановиками, стропальниками в будь-який час протягом доби. Місця установки орієнтирів і їхній тип повинні бути вказані на будгенплані.

Небезпечні зони доріг – це ділянки під'їздів і підходів у межах зазначених зон, де можуть знаходитися люди, що не беруть участь при роботі з краном, здійснюватися рух транспортних засобів робота інших механізмів. Ці зони на БГП заштриховуються.

Виявлення умов роботи крану та введення обмежень на работу кранів. При прив'язці баштових кранів у стиснутих умовах виникає необхідність обмежити його рух: поворот стріли, зміна вильоту гака, пересування крану чи вантажного візка. Застосовувані обмеження можуть бути примусового чи умовного порядку.

Примусові обмеження здійснюються установкою датчиків і кінцевих вимикачів, що роблять аварійне відключення крану в заданих межах, і не залежить від дії крановика.

Умовні обмеження  цілком розраховані на увагу і досвід крановика, стропальника і монтажників. Умовні обмеження показують на місцевості добре видимими сигналами: удень - червоними прапорцями, у темний час доби - червоними гірляндами з ламп чи ліхтарів, що попереджають крановика про наближення до межі забороненого сектора

( рис. 2.6). Розміщення сигналів із указівкою способу їхнього використання наносять на будгенплан.

Рис. 2.6. Обмеження повороту стріли.

1 - житловий будинок; 2 - зона обмеження; 3 - орієнтир обмеження на місцевості; 4 – будівля, що монтується.

Для забезпечення виконання умовних обмежень у кожному конкретному випадку розробляють інструкції про порядок виконання робіт. При розрахунку обмежень необхідно враховувати гальмівний шлях стріли. Для цього запобіжники встановлюють так, щоб відключення повороту стріли відбувалося на 2⁰-3⁰ раніше встановленої зони. Наприклад, при встановленні повороту стріли на 85⁰ обмеження повинно бути встановлене на 80⁰

(85⁰-2,5⁰·2 =80).

Спільна робота декількох механізмів  в одній зоні, як правило, заборонена. У випадку виробничої необхідності сумісна робота монтажного крана з іншими будівельними машинами і устаткуванням, у тому числі і з іншими кранами, може бути допущена при розробці спеціальних заходів, що забезпечують безпечні умови. Звичайним прийомом в такому випадку є розбивка будівлі на захватні зони, у межах яких дозволяється робота тільки одного механізму (баштового крана, автокрана, підйомника, підвісної люльки). Інший механізм у цей час повинний працювати у наступній зоні або простоювати.

Одночасна робота механізмів на одному захваті може бути дозволена за умови дотримання безпечної відстані між ними:

L_БЕЗ = L_{max 1} + L _{max 2} + L_А , (2.7.)

де: L _{max 1} - максимальний виліт стріли монтажного крану або виліт, що встановлено на період спільної роботи;

L _{max 2} - максимальний виліт або безпечна зона роботи другого будівельного механізму;

L_А - амплітуда розгойдування вантажу, що залежить від швидкості руху машини, маси вантажу, висоти підйому і кліматичних умов.

Усі спеціальні заходи зображуються графічно та записуються у виді приміток на листі БГП.

Після нанесень необхідних зон позначають місця розміщення інших елементів плану, зв'язаних із краном: зберігання контрольного вантажу, заземлення крану, переставного зварювального посту, рубильника відключення крану, збереження вантажозахватних пристроїв і тари, приоб’єктні склади, майданчики прийому товарного бетону і т.д.

Позначення зон баштових та рейкових стрілочних кранів приведені в додатку 2.

Проектування тимчасових доріг

Тимчасові дороги будують одночасно з тими постійними дорогами, що призначені для будівельного транспорту: вони складають єдину транспортну мережу, що забезпечує наскрізну чи кільцеву схему руху.

Проектування будівельних доріг у складі БГП включає наступні задачі: розробку схеми руху транспорту і розміщення доріг у плані, визначення параметрів доріг, встановлення небезпечних зон, визначення додаткових умов, призначення конструкції доріг, розрахунок обсягів робіт і необхідних ресурсів.

Схеми руху транспорту і розташування доріг у плані  повинні забезпечувати під'їзд у зону дії монтажних і в вантажно-розвантажувальних механізмів, до засобів вертикального транспорту, майданчикам укрупнювального складання, складам, майстерням, механізованим

установкам, побутовим приміщенням і т.п. При розробці схеми руху автотранспорту максимально використовують існуючі і дороги, що проектуються. Будівельні дороги повинні бути кільцевими, на тупикових під'їздах влаштовують роз'їзні і розворотні майданчики.

При трасуванні доріг повинні дотримуватися мінімальні відстані між дорогою і складською площадкою - 0,5-1,0 м; між дорогою і підкрановими коліями - 6,5 - 12,5 (цю відстань приймають виходячи з величини вильоту стріли крана і раціонального взаємного

розміщення крана - складу - дороги); між дорогою і забором, що огороджує будівельний майданчик, - не менш 1,5 м.

Неприпустиме розміщення доріг над підземними мережами. Якщо проект передбачає паралельне розташування тимчасових доріг і комунікацій, то рекомендується в першу чергу улаштовувати тимчасові дороги з метою їхнього використання для будівництва.

На будгенплані повинні бути чітко визначені відповідними умовними знаками і написами в'їзди (виїзди) транспорту, напрямок руху, розвороти, стоянки при розвантаженні, прив’язні розміри, а також зазначені місця установки знаків, що забезпечують раціональне та безпечне використання транспорту. Усі ці елементи повинні мати прив’язні розміри. Параметрами тимчасових доріг є: число смуг руху, ширина полотна проїзної частини, радіуси заокруглення, величина розрахункової видимості.

Ширину проїзної частини транзитних доріг приймають з урахуванням

розміру плит: однополосних - 3,5 м, двуполосних з розширенням для зупинки машин при розвантаженні - 6 м. При використанні машин вантажопідйомністю 25-30 т і більше ширину проїзної частини збільшують до 8 м. На ділянки доріг, де організовано однобічний рух по кільцю, улаштовують площадки шириною 6 м і довжиною 12-18 м. Такі ж площадки виконують у зоні розвантаження матеріалів при будь-якій схемі руху автотранспорту.

Мінімальний радіус заокруглення для будівельних проїздів 12 м, проїзди в межах кривих (габаритних коридорів) необхідно розширяти до 5 м (рис 3.1.).

Розрахункова видимість по напрямку руху для однополосних доріг повинна бути не менше 50 м, а бічна (на перехресті) - 35 м.

Рис. 3.1. Схема розширення доріг при повороті під кутом 90⁰.

Небезпечною зоною дороги  вважається та її частина, що попадає в межі зони переміщення вантажу і зони монтажу. На ділянках доріг небезпечні зони виділяють подвійним штрихуванням. Наскрізний проїзд транспорту через ці ділянки заборонений і варто запроектувати об'їзні шляхи.

Постійні проїзди для використання в період будівництва виконують в дві черги. Спочатку роблять бетонну основу та укладають нижній шар асфальтобетонного покриття. Будівельний транспорт рухається по нижньому шарі покриття, що влаштовується з

грубозернистих асфальтобетонних сумішей. В другу чергу, до моменту закінчення забудови і здачі будинків в експлуатацію виконують ремонт нижнього шару і облаштування верхнього шару покриття і асфальтобетонних піщаних сумішей.

Конструкції тимчасових автодоріг  в залежності від конкретних умов можуть бути наступних типів: природні ґрунтові профільовані; ґрунтові поліпшеної конструкції; із твердим покриттям; зі збірних залізобетонних інвентарних плит. Вибір типу дороги залежить від інтенсивності руху, типу і маси машин, несучої спроможності і гідрогеологічних умов і визначаються в кінцевому рахунку економічним розрахунком.

Ґрунтові профільовані дороги (рис.3.2.) улаштовують при невеликої інтенсивності руху (до 3 автомашин за 1 год. в одному напрямку) при сприятливих ґрунтових і гідрогеологічних умовах. Застосовують такі дороги для невеликих розосереджених об’єктів у сільському і цивільному будівництві.

Ґрунтові шляхи поліпшеної конструкції, що сприймають великі навантаження чи знаходяться в менш сприятливих умовах укріплюють гравієм, шлаком, щебенем і т.п. Відсипання гравію чи інших добавок виконують з чи без облаштування корита 1-2 шарами

і наступним ущільненням котком.

Рис. 3.2. Конструкція тимчасової будівельної ґрунтової профільованої дороги.

Рис. 3.3. Поперечні профілі тимчасових доріг з покриттям з плит:

а - однополосні; б - двухполосні; 1 - плити розміром 6000х1750 мм; 2 - те ж, 3500 мм.

Будівельні тимчасові дороги під встановлене навантаження 120 кН на вісь звичайно виконують зі збірних залізобетонних плит (рис.3.3.). Плити укладають на піщану подушку. Товщина шару піску залежить від групи ґрунтів земляного полотна і ступеня зволоження і береться 10-25 см. Для збереження автодоріг зі збірних залізобетонних дорожніх плит скручують катанкою між собою або зварюють, використовуючи монтажні петлі.

Розрахунок обсягів робіт і ресурсів, необхідних для облаштування тимчасових доріг, виконують у пояснювальній записці. В експлікацію БГП записують окремими позиціями обсяги робіт з будівництва тимчасових доріг по кожному виду.

Приоб’єктні склади.

Приоб’єктні склади організують для тимчасового збереження матеріалів, напівфабрикатів, виробів, конструкцій і устаткування. Об’єм складського господарства залежить від виду, масштабу і методів будівництва, у тому числі і способів постачання.

Для правильної організації складського господарства на будівельному майданчику необхідно передбачати:

відкриті площадки для збереження цегли, залізобетонних конструкцій та інших матеріалів і конструкцій на які не впливають коливання температури і вологості;

навіси для збереження столярних виробів, рулонних матеріалів, азбестоцементних листів і т.д.;

закриті склади двох типів: опалювальні (для збереження лакофарбових матеріалів, хімікатів і т.п.) та неопалювані (для збереження гіпсокартонних листів, мінеральної вати , скла, покрівельної сталі, електротехнічних матеріалів, фанери і т.п.).

Проектування складів варто вести в наступному порядку:

- визначають необхідні запаси ресурсів, що зберігаються;

- вибирають метод збереження (відкритий, закритий);

- розраховують площі по видах збереження;

- вибирають тип складу;

- розміщують і прив'язують склади на майданчику;

- проводять розміщення деталей на відкритих складах.

Склади для збереження матеріально-технічних ресурсів повинні споруджуватися з дотриманням нормативів складських площ і норм виробничих запасів.

Кількість матеріалу, що підлягає збереженню на складі (Р) визначають за формулою:

(4.1)

де: Q - кількість матеріалу для здійснення будівництва (виконання даного виду й об’єму робіт) у відповідних одиницях вимірювання;

Т - тривалість використання даного ресурсу (визначається за календарним планом або сітковим графіком) у днях;

k₁ - коефіцієнт нерівномірності надходження матеріалів на склади (для автомобільного та залізничного транспорту k₁ =1,1);

k₂ - коефіцієнт нерівномірності споживання матеріалів (приймається k₂ = 1,3),

n - нормативний запас матеріалів у днях (приймається для місцевих матеріалів 2-5 днів; для привізних 10-12 днів);

Корисна площа складу (без проходів ), м² ,

(4.2.)

де: q - нормативна кількість матеріалу, що укладається на 1м² площі складу (див. табл. 4.1.);

Розрахункова (загальна) площа складу з проходами, м² ,

(4.3.)

де: v - коефіцієнт використання площі складу, що характеризується відношенням корисної площі складу до загальної (коефіцієнт на проходи):

Склад v

Закритий:

Універсальний, обладнаний стелажами з

проходом між рядами 0,35-0,4

Опалювальний 0,6-0,7

Неопалюваний 0,5-0,7

Відкритий для збереження матеріалів 0,4-0,5

Те ж металу 0,5-0,6

Те ж нерудних матеріалів 0,6-0,7

Навіси 0,5-0,6

Площі складів обчислюють за формою, що приведена в таблиці 15

Таблиця 15. Норми та спосіб збереження будівельних матеріалів, конструкцій, виробів.

Матеріали	Од. вим.	Кількість матеріалів, що складують на 1м2 площі, q	Максимальна висота штабелю, м	Спосіб збереження
1	2	3	4	5
Бетонні та залізобетонні конструкції: балки блоки бетоні колони сходові марші площадки плити перекриття плити покриття прогони ферми Панелі стінові Сталь швелерна та двотаврова Сталь кутова Сталь кругова Сталь покрівельна Стальні конструкції Цегла та керамічне каміння Руберойд Гіпсокартонні листи Плити теплоізоляційні Плитка керамічна для підлоги Пінобетон Вата мінеральна в плитах Блоки віконні Блоки дверні, ворота Ліс круглий Ліс пиляний Скло віконне в ящиках (на ребро) Паркет товщиною 17 мм Лінолеум Оліфа Фарби сухі Цемент в мішках Черепиця покрівельна глиняна Пісок, щебінь, гравій в немеханізованих складах	м3 м3 м3 м3 м3 м3 м3 м3 м3 м2 т т т т т тис.шт. м2 м2 м3 м2 м2 м2 м2 м2 м3 м3 м2 м2 м2 кг кг мішок шт. т	0,3-0,4 2-2,5 0,79-0,82 0,5-0,6 0,5-0,6 0,8-0,9 0,5-0,6 0,6-0,9 0,2-0,3 2,3 0,8-1,2 2-3 3,7-4,2 4 0,5-0,7 0,7 200-360 200 0,1 78-80 1,5-1,6 2-3 45 44 1,3-2 1,2-1,8 700-200 30-40 80-100 800 600-800 16 200-500 1,5-2	2-2,5 1,5 1,6 1,8 1,2 2-2,5 2-2,5 1,5-2 перемен 1,2 1,0 1,2 1,0 1-1,2 1,5 1-1,5 2 1,5 0,5-0,8 2 2,5 2 2 2-3 2-3 0,5-0,8 2 2-3 1,5 1,2 2 1 1,5-2	відкритий відкритий відкритий відкритий відкритий відкритий відкритий відкритий відкритий відкритий відкритий відкритий навіс закритий відкритий відкритий навіс навіс навіс закритий відкритий навіс навіс навіс відкритий відкритий закритий закритий закритий закритий закритий закритий відкритий відкритий

Таблиця 4.2. Відомість розрахунку складських приміщень.

Найменування матеріалів конструкцій, виробів	Одиниці вимірювання	Необхідна кількість	Тривалість споживання ресурсів т, дні	Добові витрати ресурсу, Q/T	Запас матеріалів в днях, п	k1- коефіцієнт нерівномірності надходження	k2- коефіцієнт нерівномірності споживання	Запас матеріалів на складі, Р	Норма збереження на 1 м2 площі, q	Корисна площа складу, F, м2	Коефіцієнт на проходи, v	Загальна площа складу, S, м2	Тип і розміри складу, м
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
Цегла	тис. шт.	620	62	10	3	1,1	1,3	36,9	0,7	56,5	0,6	94	Відкритий (11х9)
...	...	...	...	...	..	...	...	...	...	...	...	...	...

Обладнання приоб’єктних складів

Відкриті склади на будівельному майданчику розташовують у зоні дії монтажного крану, що обслуговує об'єкт. Площадки складування повинні бути рівними з невеликим ухилом (2-5 %) для водовідведення. На недренуючих ґрунтах крім планування роблять підсипку з щебеню або піску товщиною 5-10 см. При необхідності роблять поверхневе ущільнення. Ділянки складської площадки, куди матеріали (розчин, пісок і т.п.) розвантажують безпосередньо с транспорту, повинні виконуватися в тій же конструкції, що і тимчасові дороги.

Прив'язку складів роблять уздовж запроектованих доріг, передбачивши їхнє місцеве розширення. Навіси для збереження масових і важких матеріалів (устаткування) варто розміщати в зоні дії монтажного механізму в безпосередній близькості, щоб забезпечити безперевантажувальну доставку в робочу зону. До окремо стоячих складів підводять тимчасові дороги.

Територія під склад для збереження збірних залізобетонних виробів і конструкцій розбивається в подовжньому напрямку на окремі зони і ділянки по номенклатурі конструкцій, причому ближче до будівлі розташовуються найбільш важкі, а далі - більш легкі конструкції.

При розкладці збірних залізобетонних конструкцій на будівельному майданчику та складі повинні виконуватися наступні вимоги:

- залізобетонні конструкції і вироби зберігають у проектному положенні, за винятком колон, паль, сходових маршів, вентиляційних блоків і сміттєпроводів;

- штабеля маркірую або вішають на них бірки з указанням допустимої кількості та типу укладених конструкцій;

- залізобетонні конструкції розміщаються таким чином, щоб заводське маркування легко читалося з боку проходу та проїзду, а монтажні петлі виробів, покладених у штабелі, були направлені догори для зручності їх схропування при підйомі і переміщенні;

- забороняється складувати будівельні конструкції під лініями електропередач, на підкранових коліях, а також між підкрановими шляхами і будівлею, що монтується;

- вироби з фактурною поверхнею потрібно складувати так, щоб уникнути пошкодження обробленої поверхні, а вироби з легких бетонів і панелі з вставленими віконними і дверними блоками рекомендується спеціально захищати від впливу атмосферних опадів;

- кожен виріб повинен спиратися на дерев'яні інвентарні підкладки і прокладки, що розташовуються по вертикалі строго одна над одною. Підкладки виготовляються з пиломатеріалів з перерізом 150х100, 150х150, 100х100 мм, прокладки перерізом не менше 60х40 мм.

Конструкції, матеріали і вироби при збереженні їх на будівельному майданчику повинні бути покладені наступним чином:

- цегла в пакетах на піддонах - не більш ніж у два яруси, у контейнерах - в один ярус, без контейнерів - висотою не більш 1,7м.;

- фундаментні блоки і блоки стін підвалів - у штабель висотою не більш 2,6 м на підкладках;

- стінові панелі - в касети або піраміди; панелі перегородок - в касети вертикально;

- ригелі і колони - у штабель висотою до 2 м на підкладках і прокладках;

- плитні матеріали (листи азбестоцементні хвилясті і плоскі) - у стопи висотою до 1 м;

- черепиця (цементно-пщана і глиняна) - у штабель висотою до 1 м, укладена на ребро з прокладками;

- круглий ліс - у штабель висотою не більш 1,5 м. з прокладками між рядами;

- пиломатеріали - у штабель, висота якого при рядовій укладці складає не більш половини ширини штабеля, а при укладці в кліті - не більше ширини штабеля;

- чорні прокатні метали (листова сталь, швелери, двотаврові балки, сортова сталь) - у штабель висотою до 1,5 м з підкладками і прокладками;

- скло в ящиках і рулонний матеріал - вертикально в один ряд на підкладках;

- бітум - в щільну тару, що виключає його розтікання, або в спеціальні ями з пристроєм їхнього огородження;

- теплоізоляційні матеріали - у штабель висотою до 1,2 м з збереженням у закритому сухому приміщенні;

- труби діаметром до 300 мм - у штабель висотою до 3 м на підкладках і прокладках з торцевими упорами;

- труби діаметром більш 300 мм - у штабель висотою до 3 м у сідло без прокладок. Нижній ряд труб повинен бути покладений на підкладки, укріплений інвентарними металевими башмаками або кінцевими упорами, надійно закріпленими на підкладках.

Схеми складування збірних елементів приведені в додатку 3.

Тимчасові будівлі та споруди.

Тимчасовими будівлями називають надземні підсобно-допоміжні та обслуговуючі об'єкти, необхідні для забезпечення виконання будівельно-монтажних робіт. Тимчасові будинки споруджують тільки на період будівництва. Вартість тимчасових будинків є однієї з основних статей витрат на тимчасове будівельне господарство і скорочення їх є однієї з важливих задач при проектуванні будгенплану. Точний розрахунок потреби, правильний

вибір типів будинків і раціональне їхнє розміщення визначає рівень витрат на тимчасове будівництво.

По порядку фінансування тимчасові будівлі і споруди діляться на титульні і не титульні,

Титульними тимчасовими буди і спорудженнями називають такими, оплату яких робить замовник за рахунок глави 8 зведеного кошторисного розрахунку. Перелік титульних будинків і споруджень і розмір витрат на їхнє будівництво визначений ДБН Д1.1.-1-2000

" Правила визначення вартості будівництва ". Витрати на тимчасове будівництво є лімітованими, тому що граничні суми визначаються по нормативу у відсотках від обсягу будівельно-монтажних робіт із суми глав 1-7 зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва. При цьому розмір засобів на будівництво тимчасових будівель і споруд визначається або калькуляційним шляхом по даним ПОБ, або по усереднених процентних показниках Держбуду (ДБН Д1.1.-1-200).

До нетитульних тимчасових будівель та споруд відносяться наступні: приоб’єктні контори виконробів і майстрів, складські приміщення і навіси при об'єкті будівництва, душові, кубові, неканалізаційні вбиральні і приміщення для обігріву робітників і ін. Витрати

по спорудженню, зборці, розбиранню, амортизації і переміщенню нетитульних тимчасових будівель і споруд враховуються в загальновиробничих витратах.

По призначенню тимчасові будівлі поділяють на:

виробничі (ремонтно-механічні, арматурні, сантехнічі й ін. майстерні, трансформаторні підстанції. гаражі і т.п.);

складські (склади теплі і холодні, комори, навіси);

адміністративні ( контори керування будівництвом, диспетчерські, прохідні і т.д.);

санітарно-побутові (гардеробні, приміщення для сушіння одягу, душові, туалети ...).

По конструктивному рішенню, методам будівництва і експлуатації тимчасові будинки можуть бути неінвентарними, споруджуються з розрахунку на одноразове використання, і інвентарними, тобто розраховані на багаторазове перебазування і використання на різних об'єктах.

Номенклатура тимчасових споруд включає: залізні й автомобільні дороги, проїзди; шляхи і під'їзди з площадками під механізми; пішохідні дороги і переходи; інженерні мережі електропостачання, зв'язок, водо- і теплопостачання, газопроводи, каналізація; площадки укрупнювального складання, огородження.

Зниження вартості тимчасових будинків і споруджень і трудомісткість їхнього зведення можна досягти наступним чином:

- використання будівель і споруд, намічених до зносу після закінчення будівництва;

- розміщення їх у раніше збудованих будівлях або у підвальних поверхах і інших приміщеннях будівлі, що зводиться;

- використання інвентарних тимчасових будівель (збірно-розбірних, контейнерних, пересувних).

Потреба в тимчасових санітарно-побутових і адміністративних будинках визначають по максимальній кількості працюючих на будівельному майданчику з урахуванням нормативної площі на одного робітника.

Спочатку обчислюють загальну чисельність працюючих на будівельному майданчику:

N_ЗАГ = (N_РОБ + N_ІТП + N_СЛ + N_МОП )· K₀ ,

де: N_РОБ - чисельність робітників, прийнята за графіком зміни чисельності робітників календарного плану.

N_ІТП - чисельність інженерно-технічних працівників;8%

N_СЛ - чисельність службовців;5%

N_МОП - чисельність молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) і охорони.2%

К₀ = 1,05 - коефіцієнт, що враховує відпустки, хвороби і т.д.

Чисельність ІТП, службовців і МОП визначають по таблиці 16.

Таблиця 16. Співвідношення категорій працюючих, %

Вид будівництва	Робітники	І Т Р	Службовці	М О П та охорона
Промислове Транспортне Сільськогосподарське Житлово-побутове	83,9 83,9 83,0 85,0	11,0 9,1 13,0 8,0	3,6 6,2 3,0 5,0	1,5 1,4 1,0 2,0

Потім, з огляду на розрахункову загальну чисельність працюючих, визначається потреба в необхідних площах. При їхньому розрахунку приймають наступні співвідношення приміщень і працюючих: адміністративних - 80 % загальної кількості ІТП, службовців, МОП; туалетів - максимальна кількість працюючих у найбільш численну зміну ( при співвідношенні чоловіків і жінок - 0,7 і 0,3); гардеробних – загальна кількість робітників на будівництві; душових, приміщень для сушіння і обігріву робітників - максимальна кількість робітників у зміну.

Для розрахунку загальної потреби площі тимчасових будинків адміністративного і санітарно-побутового призначення використовують нормативи (табл. 5.2.). Розрахунок необхідних площ рекомендується виконувати в виді таблиці (табл. 5.3). На підставі виконаних розрахунків підбирають типи інвентарних тимчасових будинків по табл. 5.4., а також по існуючим каталогам уніфікованих типових секцій (УТС) або тимчасових будівель визначають габарити і кількість будівель індивідуального (нетипового) будівництва. Крім того, у деяких випадках, доцільно розміщувати тимчасові будівлі в обсязі обчислених площ в існуючих і споруджуваних будинках.

На будівельному об'єкті з числом працюючих у найбільш чисельній зміні менше 60 чол. повинні бути, як мінімум, наступні санітарно-побутові приміщення й інвентар: гардеробні з умивальниками, душові і сушильні приміщення, приміщення для обігріву

і прийому їжі, кімната виконроба, туалет, навіс для відпочинку і місце для паління робітників, пристрій для миття взуття, щит із засобами пожежегасіння. При числі працюючих більш 60 чол. додатково облаштовуються приміщення для їдальні й особистої гігієни жінок. Додатково можуть облаштовуватися медпункт (20 м на 300-500 чол.),

сатураторна (1 пристрій на 150 чол.), кабінет по охороні праці і пожежної безпеки (20 м до 1000 чіл.), приміщення для проведення виробничих зборів і занять (36 м на 100-300 чол.).

Адміністративні і побутові будівлі рекомендується розміщати компактно, групуючи їх у побутові містечка. При виборі місця розташування побутового містечка варто враховувати наступні фактори: максимальне наближення до об'єкту, що споруджується, лініям комунікацій, пунктам харчування й ін.; наявність зручних майданчиків під містечко,

під'їзних колій, переходів і ін; мінімальна кількість переміщень містечка за весь період будівництва; можливість розширення містечка.

Виробничо-побутові містечка повинні розташовуватися на спланованій площадці з максимальним наближенням до основних маршрутів пересування працюючих на об'єкті, а також у безпечній зоні від роботи крана і мати відвід від поверхневих вод.

Проходи до санітарно-побутових приміщень не повинні пролягати через небезпечні зони (від споруджуваного будинку і вантажопідйомних механізмів).

Для забезпечення безпечного проходу в побутові приміщення повинні бути облаштовані пішохідні доріжки з щебеню шириною не менш 0,6 м.

Безпосередньо перед входом у санітарно-побутові приміщення варто встановлювати скоби для очищення і пристрою для миття взуття.

Рекомендується передбачати навіси для відпочинку і місця для паління робітників, що визначається з розрахунку 0,2 м на 1 робітника в найбільш численній зміні.

Відстань від промислово-побутового містечка до туалету повинна бути не більш 100м. В освоєних районах забудови встановлюються інвентарні каналізаційні туалети пересувного на полозах або контейнерного типу. При відсутності на будмайданчика каналізації застосовуються пересувні туалети, обладнані баками з водою для зливу і герметичними ємкістями для збору нечистот (розраховані на щодобове очищення), чи туалети з бетонними вигребами (розраховані на щотижневе очищення) за узгодженням с СЕС.

Тимчасові мобільні будівлі контейнерного типу приведені в додатку № 4.

Зразкові генплани виробничо-побутових містечок приведені у додатку № 5.

Таблиця 5.2. Нормативні показники для визначення площ тимчасових адміністративних і санітарно-побутових будинків (на одного працюючого)

Приміщення	Одиниця	Нормативний показник	Примітки
Адміністративного призначення
Контора Приміщення для зборів	м2 м2	4 0,75
Санітарно – побутового типу
Гардеробна Душова з роздягальною Умивальня Гардеробна з умивальником Сушилка Приміщення для обігріву Кімната прийому їжі та відпочинку Туалет	м2 м2 м2 м2 м2 м2 м2 м2	0,5-0,6 0,82 0,06 0,9 0,2 0,1 1,0 0,07-0,14	0,5-без лавок 0,6-з лавками 0,07-для чоловіків 0,14-для жінок

Таблиця 5.3. Розрахунок приміщень тимчасових будівель.

№	Приміщення	Розрахункова кількість працюючих	Норматив		Необхідна площа	Прийняті тимчасові будівлі
			Од. вим.	Кілк.		Тип будівлі, шифр проекту	Розмір, м	Кількість
1 2 ...	Контора Душова ...		м2 м2 ...	4 0,82 ...

Таблиця 5.4. Інвентарні тимчасові будівлі

Назва будівлі (шифр типового проекту)	Розміри, м	Корисна площа, м2	Тип будівлі
Контора будівельного майданчику(420-04-10) Контора виконроба (420-0,4-38) Приміщення для зборів (420-0,1-7) Побутові приміщення Кімната для відпочинку та прийому їжі (420-04-33) Гардеробні: (420-0,4-21) (420-13-2) Гардеробна з душовою (420-04-22) Приміщення для обігріву робітників (420-04-9) Те ж сушка для одягу та взуття (420-01-13) Душова (ПД-4) Вбиральня (420-04-23) Вбиральня (САТ) Їдальня на напівфабрикатах (ППВТС-20) Кладова матеріальна (420-04-31) Те ж інструментальна (420-04-40) Навіс без рамп (420-06-35) (420-06-34) Ремонтно-механічна майстерня (М-1)	6,9х6,0х2,6 6,0х2,7х2,68 9,0х2,7х2,7 12х6,9х2,68 6,0х2,7х2,68 9,0х3,0х2,54 6,0х2,7х2,6 6,0х2,7х2,6 9,0х2,7х2,6 8,5х3,1х2,64 6,0х2,7х2,68 8,3х2,6х2,61 9,0х3,0х2,6 6,0х6,9х2,68 6,0х2,7х2,68 30,0х12,0х4,8 18,0х12,0х4,8 7,5х2,3х2,22	37,7 14,5 22 75 14,4 16,7 14,4 14,5 22 24,3 14,3 21,5 25 37,4 14,4 16,8	контейнерний контейнерний контейнерний контейнерний контейнерний контейнерний контейнерний контейнерний контейнерний пересувний контейнерний контейнерний пересувний пересувний контейнерний контейнерний збірний збірний пересувний