Відділ жовто-зелені, або різноджгутикові водорості (xanthophyta)
Одноклітинні, колоніальні, багатоклітинні, плаваючі або прикріплені водорості різної будови. Існують у прісних водах, морях, ґрунті, відомо близько 250 видів.
Будова клітин. У низькоорганізованих форм протопласт голий або в будиночку. Оболонка пектинова, з двох стулок. У нитчастих форм сусідні стулки між собою з’єднуються. Хроматофори жовто-зелені, містять хлорофіл, ксантофіл, каротин. Запасна речовина – олія. Мають два джгутики: один довгий, пірчастий, направлений уперед; інший – короткий, направлений убік.
Розмноження. Розмножуються вегетативно, нестатево (спорами), статево – ізогамія, оогамія (у деяких).
Водорості цього відділу виявляють паралелізм в історичному розвитку з зеленими, а саме з рівноджгутиковими. Найпростіша хлорамеба (Chloramoeba) – гола одноклітинна водорість, рухлива у вегетативному стані, має риси подібності з вольвоксовими.
Слань у вошерії (Vausheria) нитчаста, неклітинна, розгалужена, зустрічається на дні струмків і у вологому ґрунті.
Трибонема (Tribonema - багатоклітинна нитчаста водорість, прикріплена до дна замолоду, а пізніше вільно плаваюча у водоймах різного типу.
Багатоядерна слань ботрідіума (Botridium) має особливу будову і складається із надземного пухиря і підземних безбарвних ризоїдів. Водорість зустрічається на вологому ґрунті, у калюжах. Тому під час посухи протопласт із надземної частини переміщується в підземну, де розпадається на цисти.
Відділ діатомові водорості (diatomeae)
Налічує близько 10 000 видів одноклітинних, рідше колоніальних організмів, світло-бурих або жовтих. Характеризуються надзвичайною різноманітністю форм клітин, колоній і способів з’єднання клітин в колоніях. Переважно морські планктонні, а також бентосні і перифітонні водорості. Мешканці ґрунту, кам’янистих субстратів у всіх регіонах земної кулі.
Будова клітин. Характерна ознака клітин - наявність кремнієвого панцира, за хімічним складом близьким до опалу (SiO2·nH2O), що складається з двох стулок: епітека (кришечка) та гіпотека (коробочка), кожна з яких ще має поясок. Поясок епітеки щільно зімкнутий з пояском гіпотеки. У різних видів діатомових спостерігаються різноманітні характерні скульптурні форми, потовщення панцирів, що є важливою систематичною ознакою. Клітини мають одне ядро, пристінну цитоплазму із зернистими або пластинчастими хроматофорами. Пігменти: хлорофіл, каротин, фукоксантин, філоксантин. Запасні речовини: олії, волютин. Крохмаль не утворюється.
Розмноження. Розмножуються вегетативно – мітотичним поділом протопласту. Після чого обидві стулки розходяться і кожна добудовує нову гіпотеку. Серія таких ділень веде до зменшення особин.
Тому важливе місце має статевий процес, дуже своєрідний: дві клітини наближаються, скидають стулки, вкриваються слизом. Ядра редукційно діляться, утворюючи 4 гаплоїдні клітини – тетраду. Дві клітини різних тетрад зливаються, інші відмирають. В результаті розвивається диплоїдна зигота, що швидко росте – ауксоспора. З неї виростає нова двостульчаста особина.
Класифікація. В основу класифікації діатомових покладено особливості будови панцирів клітин. В цілому розрізняють дві головні форми будови панцира: актиноморфні, що мають радіальну симетрію тіла, і зигоморфні, що характеризуються продовгуватою біси-метричною структурою тіла. Актиноморфні форми об’єднують у клас Центричні (Centricaе).
Зигоморфні форми відносять до класу Пенатні (Pennatae).
КЛАС ЦЕНТРИЧНІ (CENTRICAE)
Мешканці морських акваторій з радіальною симетрією клітин переважно округлої, овальної форми. Інколи клітини об’єднуються у слизові безформні або ланцюжкові колонії. Представники: циклотела (Cyclotella), мелозіра (Melosira), ризосоленія (Rizosolenia), хетоцерос (Chaetoceros).
КЛАС ПЕНАТНІ (PENNATAE)
Прісноводні і морські водорості з двобічною симетрією клітин. Клітини видовжені, еліптичні, інколи асиметричні. Панцирі клітин мають вирости, потовщення, різноманітні архітектурні деталі. Представники: пінулярія (Pinnularia), навікула (Navicula), фрагілярія (Fragilaria).
Серед діатомових зустрічаються тіньовитривалі види, які мешкають на різних глибинах. Так, окремі види в океанах виявлені на глибині 350 м, де живляться сапрофітно. Діатомові здатні переносити широку амплітуду екологічних умов: від низьких температур, Антарктики, де вони складають 90% всієї альгофлори, до гарячих джерел з температурою понад 500 С. При несприятливих умовах переходять у стан спокою: утворюють спочиваючі спори. У деяких видів відбувається дроблення протопласту на дрібні кульки.
Важливою передумовою існування діатомових є солоність води, яка сприяє розвитку флори діатомових.
Діатомові в своєму складі дуже багаті на поживні речовини ( містять до 30% білку, до 20% ліпідів, до 20 % вуглеводів, 30% мінеральних речовин). Це сприяє нагромадженню великої кількості органічної речовини у водних акваторіях й широкому використанню діатомових в якості корму різноманітними водними представниками тваринного світу.
Найдавніші викопні форми діатомових відомі з юрського періоду мезозойської ери. У наступному крейдовому періоді діатомові досягли значного розвитку. Вже з тих часів відомі відклади панцирів відмерлих діатомових водоростей – діатоміт і трепел, що використовуються нині у будівництві як теплоізоляційний матеріал. Товщина відкладів діатоміту сягає до 10-100 м .
Вважають, що предками діатомових були давні джгутикові або амебовидні форми. Діатомові не мають прямих філогенетичних зв’язків з іншими водоростями, і є самостійною високоорганізованою групою водоростей, еволюція яких відбувалась в межах клітинної організації: виникнення і удосконалення форм панцира, розвиток статевого процесу.