Порядок Хетофорові (Chaetophorales)

Талом складається з розгалужених ниток, диференціюється на горизонтальні нитки, що стелються по субстрату, і вертикальні – прямостоячі. Нитки потоншуються і закінчуються тонким волокном – хетою. Талом наростає внаслідок поділу особливих вставних клітин. Клітини одноядерні, хроматофор пристінний, пластинчастий з піреноїдами. Нестатеве розмноження – мікро і макрозооспори. Статеве розмноження – ізогамія. Представники поширені в різних водоймах у вигляді обростання, на корі дерев.

Трентеполія (Trentepolia) – аерофіт на корі дерев, особливо берез, де утворює цеглясто-червоні поволоки. Червоний пігмент гематохром зумовлює оранжево-червоне забарвлення, яке з часом у вологих умовах змінюється на зелене внаслідок поступового руйнування гематохрому.. Еволюційно хетофорові являють подальший розвиток улотриксових в напрямку ускладнення будови тіла (розгалуження талому).

Порядок Едогонієві (Oedogoniales)

Прості або розгалужені нитки, прикріплені до субстрату розширеною базальною клітиною або ризоїдоподібними виростами. Клітини одноядерні, оболонки міцні, іноді просякнуті вапняком. Характерним є вегетативний поділ клітин з утворенням у внутрішніх шарах оболонки клітини товстих валиків, які розправляються після поділу ядра. Верхня частина клітини розростається, туди відходить дочірнє ядро з протопластом. Ця дочірня клітина має оболонку із розправленого валика і лише у верхній частині – залишки оболонки материнської клітини, яка ширша і виступає у вигляді ковпачка. Кількість ковпачків вказує на кількість поділів клітини. Нестатеве розмноження – зооспори, статеве – оогамія. Представники: едогоній (Oedogonium), бульбохете (Bulbochaete), які зустрічаються у обростаннях прісних водойм.

Порядок Кладофорові (Cladophorales)

Проста або розгалужена нитчаста слань, плаваючі або прикріплені. Клітини багатоядерні. Оболонка товста, шарувата. Поширені в прісній і солоній воді.

Кладофора (Cladophora) має нитчастий талом з довжиною нитки до 1 м., складений з крупних і багатоядерних клітин. Оболонки клітин товсті і шаруваті. Поширена у прісних водоймах і морях. У молодому віці прикріплена, а пізніше відривається і вільно плаває на поверхні води у вигляді великих скупчень жорстких на дотик нитчастих мас. Розмножується зооспорами, акінетами. Зміна поколінь – ізоморфна.

Ризоклоній (Rizoclonium) – слань не розгалужена, утворює пасма.

Філогенетично пов’язані, очевидно, з улотріксовими.

Порядок Сифонові (Siphonales)

Представники порядку – одні з давніх (400 млн.років) водоростей. З їх решток складені вапняки Альп і Гімалаїв, що вказує на широке розповсюдження в минулому. Мають сифональну структуру слані. Слань являє собою величезну багатоядерну з численними зернистими хроматофорами клітину. Внутрішні перегородки можуть виникати в разі пошкодження слані та під час утворення органів статевого розмноження. За формою слані переважає нитчаста будова тіла з різними типами розгалуження: дихотомічним, пірчастим, кільчастим і т.д. Оболонки інкрустовані вапняком, цитоплазма зосереджена у пристінному шарі, хроматофори дрібні, веретено видні чи дископодібні, містять, окрім хлорофілу, додаткові пігменти – сифононантин, ксантофіли. Талом диплоїдний, розмноження статеве – ізо-, гетерогамія, зооспори – як виключення.

Сифонові пішли від протoкокових шляхом збільшення розмірів тіла без внутрішньої диференціації.

В сучасних умовах поширені переважно в тропіках. Окремі види беруть участь в утворенні вапнякових рифів.

Каулерпа (Caulerpa) має велику розчленовану на стебловидну, листковидну і ризоїдальну частини слань розміром до 0,5 м. Всередині слані є численні целюлозні балки, які надають їй механічної міцності. Зустрічається каулерпа розгалужена (C. prolifera) у Чорному морі та каулерпа гроздевидна (C. racemosa) e теплих тропічних морях. Виявлено, що каулерпа продукує токсин каулерпин, який сприяє отруєнню тварин, людини. Її надмірний розвиток негативно впливає на стан водного середовища. Для акваріумів було використано особливий вид каулерпи, який разом з декоративними якостями набув здатності до надзвичайного поширення, перетворившись на агресивного мутанта. В природних умовах морів, куди цей вид випадково потрапив, його колонії, швидко розмножуючись вегетативно, повністю винищують природну флору і фауну акваторії.

Слань ацетабулярії (Acetabularia ) має вигляд зонтика з ніжкою. Ацетабулярія середземноморська (A. mediterranea) поширена у Чорному морі.

Рис. Каулерпа (Caulerpa): 1 – сифональна структура слані; 2 – целюлозні балки всередині слані

Походження, еволюція та філогенетичні зв’язки

Відомо, що існувала група стародавніх одноклітинних зелених джгутикових організмів (Flagellatae), яка і дала початок різноманітним зеленим водоростям. При цьому вважають, що першою похідною ланкою були найпростіші вольвоксові (Volvocales), які мають джгутики і є рухливими у вегетативному стані (Clamydomonas, Dunaliela). Від них походять протококові (Protococcales), що характеризуються втратою джгутиків і пасивним рухом у товщі води. Далі ці дві групи розвивались паралельно. Джгутикові - у напрямку утворення ценобіальних (Eudorina, Pandorina), колоніальних (Volvox)форм.

Еволюція протoкокових була направлена на розвиток, з одного боку, прикріплених до дна форм, з іншого боку - до ускладнення будови слані і утворення нитчастих, гетеротрихальних, пластинчастих форм (Ulothrix, Ulva).

Окремою сліпою гілкою еволюції протококових було збільшення поверхні тіла без його внутрішньої диференціації на клітини, наслідком якого було утворення сифональної структури (Caulerpa).

КЛАС КОН’ЮГАТИ (CONJUGATAE)

Клас об’єднує близько 4500 видів одноклітинних, слизувато-колоніальних або багатоклітинних нитчастих водоростей. Це давні водні організми, залишки яких відомі з девонського періоду палеозойської ери.

Нитки нерозгалужені, неприкріплені. Клітини одноядерні. Хроматофори різних форм – стрічкоподібні, зірчасті тощо. Їх форма – важлива систематична ознака при визначенні водоростей. Оболонка клітин целюлозна, у деяких скульптурно потовщена. Продукт асиміляцї – крохмаль.

Основна відмінна риса – особливий тип статевого розвитку – кон’югація; відсутність рухливих джгутикових стадій. Життя протікає у гаплоїдній фазі, диплоїдна тільки зигота, яка після періоду спокою ділиться редукційно і проростає усіма клітинами.

Поширені у прісних водоймах, на сирій землі.

Класифікація базується на особливостях проростання зиготи, утвореної після кон’югації.

У представників порядку Mesotaeniales зигота проростає утвореними редукційно всіма чотирма клітинами.

У представників порядку Desmidiales після редукційного поділу зиготи проростають дві клітини з утворених чотирьох.

У представників порядку Zygnematales після редукційного поділу зиготи проростає лише одна клітина з утворених чотирьох.