Методи дослідження систематики рослин

Із історії систематики рослин видно, що у додарвінівський період основними методами класифікації були порівняльно-морфологічний та порівняльно-анатомічний описи рослин, які базуються на порівнянні ознак подібності і відмінності зовнішньої і внутрішньої будови рослинних організмів.

З розвитком біологічних наук систематики взяли на озброєння й інші методи.

Фізіологічні методи засновані на подібності протікання фізіологічних процесів (фотосинтезу, водообміну, росту тощо).

Біохімічні методи встановлюють філогенетичну близькість рослинних організмів шляхом виділення у них подібних хімічних речовин. Наприклад, представники родини пасльонових містять алкалоїд соланін, представники родини бобових містять велику кількість білків.

Ембріональний (онтогенетичний метод) застосовують при вивченні особливостей різних стадій онтогенетичного розвитку рослинних організмів: чергування поколінь, будова зародкових мішків, способи запліднення.

Палеоботанічний метод на основі вивчення викопних решток встановлює проміжні групи рослинних організмів, які існували в минулі часи. Так, відкриття псилофітів вказало на походження вищих рослин.

Географічний метод досліджує ареали (області поширення на земній кулі) як окремих видів рослин, так і представників родів і навіть цілих родин. Виявлені закономірності дають можливість встановлювати філогенетичні зв’язки між різними групами рослин.

Екологічний метод розглядає розвиток рослинних організмів під кутом зору впливу навколишнього середовища на формування різноманітних ознак, виявляє можливості потенційного становлення тієї чи іншої групи рослин.

Фітоценологічний метод дає можливість при розгляді рослинних угруповань встановлювати вікові особливості певних видів рослин (древні реліктові, нові неондемічні види тощо).

Філогенетичні методи – група новітніх методів встановлення спорідненості шляхом вивчення будови, структурних особливостей, поведінки хромосом у мейозі. Застосовують на видовому і внутрішньовидовому рівнях дослідження. Гібридологічний метод виявляє споріднені групи рослин шляхом їх можливого схрещування. Відомо, що віддалені групи рослин не схрещуються між собою.

Експериментальний метод, або метод експериментальної систематики в умовах польового експерименту виявляє закономірності еволюційного становлення рослинних форм, виявляє, які ознаки виду є мінливими, які,навпаки, зберігаються у часі.

Математичні методи надають систематичним дослідженням достовірності і фундаментальності. Це цілий арсенал методів статистичної обробки морфометричних даних, дисперсний аналіз, метод встановлення кореляційних плеяд тощо. З розвитком комп’ютерних технологій оптимізувалась обробка математичних даних.

Основні таксономічні категорії систематики рослин

З метою впорядкування всієї різноманітності рослинного світу учені-систематики виокремлюють групи споріднених за будовою, біохімічними властивостями тощо групи рослин. За ступенем спорідненості їх розміщують у певну послідовність груп, так званих, таксонів – систематичних одиниць. Найменшою систематичною одиницею являється вид – група особин, що характеризується спадковою подібністю анатомо-морфологічних, фізіологічних, біохімічних особливостей особливостей, вільно між собою схрещуються, даючи плодюче потомство, пристосовані до певних умов існування і займають певну територію – ареал. Види (species) об’єднують і роди (genus), роди – в родини (familia), родини – порядки (ordo), порядки в класи (classis), класи – у відділи divisio), відділи – у царства. Крім того, в систематиці існують і проміжні групи: підцарства, підкласи, групи порядків, підвиди і т.д. Назва виду рослин, згідно введеної К.Ліннеєм бінарної номенклатури, складається із двох слів: назви роду і назви виду. При цьому в систематиці загальноприйнятною для всіх країн світу є латинська номенклатура. Наприклад: кропива жалка (Urtica urens L.), кропива дводомна (Urtica dioica L.), клен Стевена (Acer stevenii Pojark.). В науковій літературі після латинської назви ставлять скорочене прізвище автора, який першим описав вид, наприклад: Лінней (Linnaeus) – L., Декандоль (De Candolle) – DC., Паллас (Pallas) - Pall.. Латинські назви рослин використовують в медицині, фармакології. Більше того, назви багатьох лікарських препаратів рослинного походження є похідними від латинських назв рослин. Наприклад, папаверин, який отримують із маку, походить від латинської назви маку – Papaver.

Таким чином, кожен вид організмів має свою власну унікальну назву латиницею. Відкриття нових видів організмів і надання їм назв, а також встановлення інших таксономічних категорій регламентується Міжнародним кодексом ботанічної номенклатури.