5.Структура та основні положення митного Кодексу.

Структурно МК України складається із преамбули, 21 розділу, що розбиті на 67 глав і мають 432 статті. Характерно, що кодекс у редакції від 20 грудня 2001р. мав 24 розділи, що були розбиті на 78 глав і мали аж 524 статті. Новий МК України містить: I — «Загальні положення», статті 1—39; II — «Митний контроль», статті 40—69; III — «Митне оформлення», статті 70—90; IV — «Переміщення та пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України», статті 91—109; V — «Митні процедури при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту», статті 110—153; VI — «Розпорядження товарами, що перебувають під митним контролем», статті 154—175; VII — «Підприємницька діяльність із надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів та перевезення товарів,що переміщуються через митний кордон України або перебувають під митним контролем», статті 176—184; VIII — «Митний режим щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України», статті 185—246; IX — «Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами», статті 247—255; X — «Контроль за переміщенням через митний кордон Украї ни товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності», статті 256—258; XI — «Митна вартість товару і методи визначення митної вартості товарів», статті 259— 275; XII — «Країна походження товарів», статті 276—285; XIII — «Митні пільги», статті 286—302; XIV — «Митна статистика», статті 303—310; XV — «Українська Класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності», статті 311—314; XVI — «Верифікація сертифікатів про походження товарів з України», статті 315—318; XVII — «Порушення митних правил і відповідальність за них. Відповідальність осіб, що беруть участь у провадженні у справах про порушення вимог митних правил», статті 319—355; XIX — «Провадження у справах про порушення вимог цього кодексу», статті 356—406; XXI — «Працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій України», статті 407—432; XXII — «Прикінцеві положення». Структура митного кодексу України зумовлює систему цього права та відповідно послідовність викладення матеріалу у цьому посібнику. У той же час на наполягання Президента України і ряду народних депутатів відносини, що стосуються митно-тарифного регулювання, і в подальшому зберегли свою відносну автономію. Положення МК України деталізуються у поточних законах. Наприклад, Закон України «Про єдиний митний тариф» регулює види та порядок стягнення мита. Серед інших законів України, що належать до митного права, варто відзначити такі, як «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р., «Про введення єдиного збору, що стягується у пунктах пропуску через Державний кордон України» від 4.11.1999 р., «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби» від 24.05.19% І p., «Про транзит вантажів» від 20.10.1999 p., «Про звільнення від І обкладення митом предметів, які вивозяться (переміщуються) громадянами через митний кордон України»

Тема № 3.

Суб'єкти та об'єкти митного права.

План

1. Органи державної влади як суб'єкт митного права

2. Юридичні особи як суб'єкти митного права

3. Фізичні особи як суб'єкти митного права

4. Об'єкти митного права.

1.Органи державної влади як суб'єкт митного права

Спеціальні суб'єкти митного права - митні органи влади й державні службовці митних органів. Їх специфіка визначається встановленої митним правом компетенцією митних органів, сукупністю покладених ними завдань і державних функцій, і навіть обсягом конкретних правий і обов'язків.

Митні органи України − державні органи, основним призначенням діяльності яких є сприяння реалізації громадянами та суб’єктами господарювання свого права на переміщення товарів, предметів і транспортних засобів через митний кордон, організація та здійснення контролю за дотримання ними (громадянами та суб’єктами господарювання) правил переміщення товарів, предметів і транспортних засобів та використання в межах своїх повноважень інших інструментів реалізації митної політики. До системи митних органів держави належить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці та митниці, які разом зі спеціалізованими митними установами і організаціями становлять єдину загальнодержавну систему митної служби України. Схема організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади, затверджена Указом Президента України “Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 [409], встановлює, що митні органи належать до кола органів виконавчої влади. Являючи собою окрему підсистему в межах єдиної системи органів виконавчої влади, митні органи займають в ній своєрідне місце, що підтверджено їх спеціальним статусом. Разом з тим вони є елементом апарату державного управління

Особливість місця митних органів у системі органів виконавчої влади визначається, насамперед, метою створення, функціонування та характером виконуваних завдань і функцій. Саме це й обумовлює специфіку виконавчої діяльності митних органів, аналогів якої в державі немає.

Виходячи з усвідомлення виконавчої влади як діяльності, що полягає у забезпеченні реального втілення в життя законів та інших нормативних актів держави, практичному застосуванні всіх важелів державного регулювання та управління важливими процесами суспільного розвитку, а також загальновідомого визначення органу виконавчої влади (організаційно самостійного елементу державного апарату (механізму держави), який наділений чітко окресленим обсягом повноважень (компетенцією) відповідно до покладених на нього завдань та функцій, складається зі структурних підрозділів і посад, що обіймають державні службовці, і зарахований згідно з Конституцією і законами України до системи органів виконавчої влади [20, с. 208]), ми можемо констатувати, що митні органи здійснюють діяльність, яка має управлінський, організуючий, виконавський, контрольний, розпорядчий та правоохоронний характер. Ця універсальна та водночас специфічна діяльність здійснюється у чітко визначеній сфері – сфері митно-правового регулювання суспільних відносин. Митні органи наділені різноманітними управлінськими та організаційними функціями, що сприяють вирішенню поставлених перед ними завдань та досягненню певних цілей у цій сфері.

Виконавча діяльність митних органів полягає у повсякденній практичній організації та здійсненні митної діяльності й застосуванні інших засобів реалізації митної політики. Митні органи, що перебувають на різних організаційно-правових рівнях, підпорядковуються вищестоящому державному органу і разом з тим мають право самостійно здійснювати розпорядчі повноваження, приймати рішення, обов’язкові до виконання підпорядкованими митними органами, суб’єктами господарювання й громадянами, та контролювати їх виконання. У цілому ж митні органи наділені широким колом повноважень щодо самостійного здійснення правотворчої та правозастосовної діяльності. У результаті такої діяльності вирішуються та реалізуються загальнодержавні завдання і функції.