2. Поняття спадкування, час і місце відкриття спадщини.

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування регулюється Книгою 6 Цивільного кодексу України.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком:

особистих немайнових прав

права на участь у товариствах та права членства в об’єднаннях громадян

права на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я

права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, можуть бути спадкоємцями за заповітом і за законом. Юридичні особи можуть бути лише спадкоємцями за заповітом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, спадкування відбувається за законом.

Не мають права на спадкування особи:

які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя (крім випадку, коли спадкодавець залишився живим після замаху і, знаючи про нього, все ж призначив особу своїм спадкоємцем за заповітом)

які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині

які є батьками дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини.

шлюб яких із спадкодавцем є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.

Відкриття спадщини — це настання певних обставин, за яких у відповідних осіб виникає право спадкоємства. Законом пе­редбачені такі обставини, що викликають відкриття спадщини:

1) смерть громадянина; 2) оголошення громадянина померлим.

Час відкриття спадщини. Важливе значення має встановлення часу відкриття спадщини. На момент відкриття спадщини вста­новлюється коло спадкоємців, які закликаються до спадкуван­ня, визначається, яке майно належить спадкодавцю і має перей­ти до його спадкоємців, з дня відкриття спадщини обчислюєть­ся встановлений законом строк для й прийняття тощо.

Часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодав­ця, вказаний у свідоцтві про смерть, яке видається органами ЗАГСу. Коли факт смерті встановлюється у судовому порядку, (Часом відкриття спадщини є дата смерті спадкодавця, зазначена в рішенні суду.

Якщо спадщина відкривається внаслідок оголошення грома­дянина померлим, часом відкриття спадщини вважається день, коли набрало законної сили рішення суду про оголошення гро­мадянина померлим.

У разі оголошення померлим громадянина, який пропав без вісті за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку, суд згідно з частиною третьою статті 21 ЦК, У країни може визнати днем смерті цього громадянина день його гаданої загибелі. За даних умов часом відкриття спадщини буде вважатися цей день.

У випадках одночасної смерті (в межах однієї доби) осіб, які є спадкоємцями один одного (наприклад, мати і син загинули при аварії літака), спадкування відкривається після кожного з них окремо.

Місце відкриття спадщини. Точне визначення місця відкриття спадщини має особливе значення для вирішення деяких питань, пов'язаних з порядком спадкування.

Так, нотаріальна контора за місцем відкриття спадщини вжи­ває заходів до охорони спадкового майна (ст.558 ЦК України);

за місцем відкриття спадщини спадкоємці подають до нотарі­альної контори заяви про прийняття спадщини (ст.549 ЦК Ук­раїни), а нотаріальні контори видають спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину (ст.560 ЦК України); за місцем відкрит­тя спадщини кредитори спадкодавця пред'являють претензії до спадкоємців (ст.557 ЦК України).

Місцем відкриття спадщини відповідно до статті 526 ЦК Ук­раїни вважається:

1) останнє постійне місце проживання спадкодавця, що Їи-значається за правилами статті 17 ЦК України;

2) коли останнє постійне місце проживання спадкодавця не­відоме — місцезнаходження майна або його основної частини. Тимчасове місце проживання, як і місце смерті спадкодавця (яке може не збігатися з місцем його проживання), не визнаєть­ся місцем відкриття спадщини.

Місцем проживання неповнолітніх, які не досягли 15 років, визнається місце постійного проживання їх батьків, усинови­телів або опікунів. Так само місцем проживання громадян, що визнані у встановленому порядку недієздатними, визнається місце проживання їх опікунів (ст.17 ЦК України).

Місцем відкриття спадщини слід вважати певний населений пункт: те чи інше місто, село, селище, а не той район, область або країну, де цей населений пункт знаходиться.

Довідка про місце постійного проживання спадкодавця підтвер­джує місце відкриття спадщини.

При неможливості одержати таку довідку факт постійного про­живання спадкодавця у певному місці може бути встановлений в судовому порядку.