References

1. Бондарко А.В. Основы функциональной грамматики. – СПб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 2001. – 260 с.

2. Максімов С.Є. Практичний курс перекладу (англійська та українська мови). Теорія і практика перекладацького аналізу тексту для студентів факультету перекладачів та факультету заочного та вечірнього навчання. – К.: Ленвіт, 2006. – 157 с.

3. Падучева Е.В. Высказывание и его соотнесенность с действительностью. – М.: Наука, 1985. – 271 с.

4. Почепцов Г.Г. Прагматический аспект изучения предложения (К построению теории прагматического синтаксиса) // Иностр. языки в школе, 1975, №6. – С. 15-25.

5. Чернов Г.В. Основы синхронного перевода. – М.: Высшая школа, 1987. – 256 с.

6. Austin J.L. How to do things with words. – Oxford: Oxford Univ. Press, 1962. – 167 p.

7. Searle J.R. Expression and meaning. Studies in the theory of speech acts. –Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1979. – 187 p.

Basic interpretation and linguistic terms used in unit 4

meaning	значення
sense	зміст
semantics	семантика (наука про значення мовних одиниць)
predication	предикація
proposition (statement about the world)	пропозиція (мовленнєве твердження про оточуючий світ)
deictic component	дейктичний компонент
modal component	модальний компонент
pragmatic component	прагматичний компонент
evaluative component	оцінний компонент
the rheme	рема (інформаційний фокус висловлювання, те “нове”, про що повідомляється)
the theme	тема (“відома” інформація, що міститься у висловлюванні)
rhematic	рематичний (той, що відноситься до реми)
pragamalinguistics	прагмалінгвістика (або комунікативна лінгвістика) – наука, що вивчає мовленнєвий намір мовця, вплив мовних знаків на адресата та його реакцію
attribute	означення
antecedent	антецедент, означуване слово (зазвичай – іменник)

1 In Максiмов 2006 in the chapter on pragmatic analysis of texts the term communicative macro proposition (CMP) was suggested for the schematic description of the deictic and pragmatic features of texts which is just another possible way of looking at the problem or, rather, naming and showing elements of the semantic structure of messages. In principle, written and oral messages, both being signs of human speech, have the same semantic structure. The basic difference between written and oral messages, relevant for translators, is that dealing with written texts a translator may read the text through before translating it and check up with the reference books (dictionaries, encyclopaedias) all unknown or unclear places, while oral discourse is always spontaneous (except cases when the interpreter simultaneously with the speaker reads the speaker’s text that have been translated before) and requires a lot of guessing and anticipation.