4. Комбіновані небезпеки.

4.1. Природно-техногенні небезпеки.

У наш час практично будь-який катастрофічний процес (забруднення, селі, зсуви, пилові бурі та інші явища) має комбінований характер: техногенний вплив сполучається з природними явищами.

У багатьох районах планети спостерігається кризовий стан природного середовища, а деякі екологічні проблеми набули глобального характеру: порушення озонового шару, посилення парникового ефекту, забруднення Світового океану, зниження родючості ґрунтів, деградація лісів та ландшафтів, зменшення біологічного різноманіття, кислотні дощі.

Серед несприятливих екологічних впливів найбільшу небезпеку викликає забруднення природного середовища. Забруднення спричинене як антропогенними, так і природними чинниками. Основні антропогенні чинники – промислові та сільськогосподарські підприємства, транспорт, міське комунальне господарство (зокрема теплоенергетика).

Особливу небезпеку викликають наступні процеси:

· збільшення вмісту вуглекислого газу в атмосфері, пов’язане зі спалюванням органічного палива (парниковий ефект);

· порушення озонового шару під впливом фреонів;

· кислотні дощі.

Парниковий ефект. Люди тисячоліттями намагались впливати на погоду. А зараз ми раптом опинились на порозі суттєвої зміни клімату, спричиненої людиною.

Світлова енергія проникає крізь атмосферу, поглинається поверхнею землі, перетворюється в теплову енергію і виділяється у вигляді інфрачервоного випромінювання. Однак вуглекислий газ, на відміну від інших природних компонентів атмосфери, його поглинає. При цьому він нагрівається і, в свою чергу, нагріває атмосферу в цілому. Тобто чим більше в атмосфері вуглекислого газу, тим більше інфрачервоних променів буде поглинуто, тим тепліше вона стане. Температура і клімат, до якого ми звикли, забезпечується концентрацією вуглекислого газу в атмосфері на рівні 0,03 %. У наш час люди збільшують концентрацію вуглекислого газу, коли вирубують ліси та використовують викопне паливо, внаслідок чого концентрація вуглекислого газу за ХХ сторіччя виросла приблизно на 20 %, що може призвести до потепління клімату.

Ріст навколишньої температури на 4,5–5,5°С вище її піків, які досягають 38°С, може виявитись катастрофічним. Таке потепління викличе танення льодовиків, що спричинить підйом рівня Світового океану на 2–3 м. Це призведе до затоплення багатьох узбережних ділянок, де живуть мільйони людей. Вплив глобального потепління на опади і сільське господарство, вірогідно, виявиться ще сильнішим. Природні опади можуть скоротитися на 40 %, літо стане більш спекотним, випаровування з поверхні землі збільшиться, ґрунти пересохнуть.

Порушення озонового шару. Озоновий шар входить до скла­ду стратосфери, максимальна щільність його перебуває на висоті 20 - 22 км, він утворюється за рахунок іонізації молекул кисню під впливом космічного випромінювання, має величезне значення для існування життя на Землі.

Він майже повністю поглинає згубне для всього живого сонячне жорстоке ультрафіолетове випромінювання (його короткохвильову частину). Більш довгохвильову частину УФ-випромінювання Сонця озоновий шар пропускає, вона необхідна для життя: знищує хворо­ботворні бактерії, сприяє виробленню в людини вітаміну Д, необ­хідного для нормального росту дітей і попередження захворювання на рахіт.

Людство своєю господарською діяльністю викликає руйнування озонового шару, головним чином, під дією оксидів азоту (продуктів неповного згоряння органічного палива, що викидають промислові підприємства й автомобільний транспорт) і фреонів (застосову­ються в холодильних установках як хладоагенти, у кондиціонерах). Поступово фреони підніма­ються у верхній шар атмосфери й руйнують озоновий шар. Зараз в усьому світі щорічно виробляється біля мільйона тонн газоподіб­них хлорфторвуглецевих сполук, здатних зруйнувати озоновий шар. Якщо сучасні темпи викиду цих речовин в атмосферу збережуться, то в найближчі 70 років кількість стратосферного озону зменшиться на 90%. Області зі зменшеним на 40 - 50% змістом озону в атмосфері називають «озоновими дірками».

Згубні наслідки на шар озону роблять також польоти надзвуко­вих літаків на великих висотах, запуски космічних кораблів, ядерні вибухи. Кожен відсоток зменшення озонового шару спричиняє збільшення числа випадків захворювання на рак шкіри на 5 - 6%.

Кислотні опади. Дуже поширеним явищем стали кислотні дощі. Кислотними називають будь-які опади – дощі, тумани, сніг, – кислотність яких вища за нормальну.

При спалюванні горючих копалин, органічного палива (вугілля, нафти, газу) на промислових підприємствах, ТЕС і при роботі автомобільного транспорту в атмосферу викидаються оксиди сірки (S0₂), азоту (N0₂), хлористий водень (НС1) і інші га­зоподібні речовини, які при взаємодії з вологою атмосфери утво­рюють суміш кислот — азотисту, азотну, сірчисту, сірчану, соляну, які випадають із атмосфери на землю у вигляді кислотних дощів. Вони викликають порушення біо­логічної рівноваги в природі, підвищують кислотність ґрунту, уш­коджують рослинність, викликають корозію будинків, споруджень, загибель риби у відкритих водоймах.