4. Аварії з викидом радіоактивних речовин

Найбільш небезпечні за масштабами і наслідками аварії і катастрофи, що виникають на об'єктах атомної енергетики, особливо на АЕС. Окрім викиду в атмосферу радіоактивних речовин, відбувається тривале зараження величезних площ місцевості.

Серед потенційно небезпечних виробництв особливе місце зай­мають радіоактивно небезпечні об'єкти (РНО), до яких належать:

• атомні електростанції;

• науково-дослідні організації, що працюють з ядерними реак­торами;

• підприємства, що видобувають, переробляють, зберігають, транспортують радіоактивні речовини та виготовляють ядерне паливо;

• ядерні енергетичні установки на транспортних засобах.

На території України розташовано п'ять АЕС з 15 енергетични­ми ядерними реакторами (чотири АЕС, що працюють: Запорізька, Південноукраїнська, Хмельницька та Рівненська. Чорнобильську АЕС виведено з експлуатації 15.12.2000 p.). Окрім цього, є два на­уково-дослідницьких атомних реактори, і більш 8000 підприємств і організацій, які використовують у виробництві, науково-дослідних цілях і медицині різноманітні радіоактивні речовини, а також збері­гають і переробляють радіоактивні відходи.

У даний час ніхто не застрахований від впливу наслідків Чорно­бильської катастрофи або будь-якої іншої аварії на об'єктах атомної промисловості. Навіть величезні відстані в сотні і тисячі кілометрів від місця аварій не можуть гарантувати безпеку.

Внаслідок Чорнобильської катастрофи тільки в Україні пост­раждало більше 3,25 млн. осіб, з яких 2,35 млн. продовжують жити на зараженій території.

3. Соціально-політичні небезпеки.

Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при соціально-політичних конфліктах

Конфлікт – це зіткнення двох чи декількох різноспрямованих сил з метою реалізації їх інтересів. Джерелами конфлікту є:

1. соціальна нерівність, яка існує в суспільстві;

2. система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага тощо. 

Соціальний конфлікт, що набуває значного розмаху, об’єктивно стає соціально-політичним.

Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичного значення, якщо вони зачіпають міжнародні, класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні та інші відносини. 

Поняття “соціально-політичний” конфлікт використовується також тоді, коли трапляються всередині держав (громадянські війни, страйки) та між державами (війни, партизанські рухи). 

Війна – це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова – останній ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Найбільша кількість жертв через політичні причини є наслідком війни. Так, за час другої світової війни в СРСР (1941–1945 рр.) загинуло близько 55 млн. чоловік, було повністю знищено 1 710 міст та 70 тисяч селищ. Під час в’єтнамської війни в 60-ті роки було вбито біля 7 мільйонів місцевих мешканців і 57 тисяч американців. Окрім загибелі людей і великих руйнувань, під час військових дій наносяться величезні збитки навколишньому середовищу.

Вчені підрахували, що більш як за чотири тисячоліття відомої нам історії лише близько трьохсот років були абсолютно мирними. Війни на планеті забрали вже понад чотири мільярди людських життів. Кількість загиблих різко зростала внаслідок розвитку засобів знищення людей та розширення масштабів військових дій.

Найбільшу потенційну небезпеку для людства та природного середовища становить ядерна зброя. Про це свідчать результати атомного бомбардування в серпні 1945 року міст Херосими та Нагасакі в Японії. Окрім смертельного опромінення, сталося радіоактивне зараження грунту, рослин, повітря, будівель. Кількість убитих становить 273 тисячі чоловік, під смертельне радіоактивне опромінення підпало 195 тисяч чоловік.

Велику небезпеку становлять хімічна та бактеріологічна зброя.

Терор став органічною складовою сучасного життя і набув глобального характеру.

Тероризм (від латинського terror – страх, залякування) – це форма політичного екстремізму, застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей для досягнення певних цілей.

Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний.

Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:

· напад на державні або промислові об’єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;

· захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

· захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація – звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація – вимога викупу);

· насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);

· викрадення (з метою політичного шантажу для звільнення в’язнів; форма самофінансування);

· політичні вбивства (вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);

· вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей).

· розповсюдження сибірської виразки тощо.

За останні роки вироблено більше десяти конвенцій і протоколів з питань боротьби проти тероризму. Але складність, багатоманітність форм його проявів ускладнюють вирішення цієї проблеми.

Необхідно знати, як треба поводитись, опинившись у стані заручника.

Найважливіше для заручника – це залишитися живим, і тому не можна провокувати терористів на насильницькі дії. Найкраще – це тихо сидіти і не привертати до себе увагу, тобто не вставати без дозволу, не ходити, навіть не дивитися в сторону терористів (прямий погляд у вічі сприймається як виклик). У присутності терористів бажано не вести розмов поміж собою, у крайньому випадку розмовляти тихо. Слід позбавитись усього, що виділяє заручника поміж усіх потерпілих. Особливо це стосується жінок – зняти косметику, прикраси, тощо. 

Соціальна небезпека – алкоголізм.

На сьогодні в світі перед людством серйозно постає проблема алкоголізму. 

Чим саме приваблює алкоголь? Він збуджує, підбадьорює, піднімає настрій, змінює самопочуття, робить бесіду більш жвавішою.

Алкоголь – висококалорійний продукт, швидко забезпечує енергетичні потреби організму. А в пиві і сухих виноградних винах до того ж є цілий набір вітамінів та ароматичних речовин. Все це вірно, але алкоголь ніколи не може бути корисним засобом і лише тимчасово призводить до вдаваного покращання стану, алкогольні напої паралізують діяльність абсолютно всіх органів людини.

Як і нікотин, алкоголь – наркотик, до якого швидко звикають і не задовольняються малими дозами. Стадії розвитку алкоголізму мають певну закономірність. Перший прийом викликає захисну реакцію – адже організм прийняв отруту. Це можуть бути нудота, блювання, головний біль, запаморочення і таке інше. Ніяких приємних відчуттів при цьому не виникає. Однак при повторних прийомах алкоголю починається ейфорія, а захисна реакція поступово слабшає. З часом стан ейфорії стає для людини потребою і вона вже не може обходитись без алкогольних напоїв.

Ххронічний алкоголізм – це вимушене вживання спиртних напоїв, обумовлене психічною та фізичною залежністю від алкоголю, підвищеним його перенесенням, наставанням психічних та фізичних розладів при раптовому припиненні потрапляння спирту в організм (синдром похмілля). При подальшому розвитку хвороби з’являються розлади діяльності основних органів та психіки.

У нашому організмі немає жодного органу, на який би алкоголь не діяв негативно.

Беручи участь у знешкодженні спирту, печінка сама зазнає його шкідливої дії. Алкоголь викликає запальну реакцію у клітинах печінки, вони зневоднюються, зморщуються, ущільнюються і гинуть (цирроз печінки).

Алкоголь шкідливо діє і на інші внутрішні органи. Так, потрапляючи в шлунок, спиртні напої перешкоджають нормальному переварюванню їжі. Усе це призводить до запалення слизової оболонки шлунка. Тому в осіб, які зловживають спиртними напоями, часто буває гастрит.

Не залишається байдужою до отруйної дії спиртного і серцево-судинна система. Систематичне зловживання спиртним призводить до необоротних змін у судинній системі й м’язах серця, до грубих дефектів судинних стінок (гіпертонічна хвороба, крововилив у мозок, інфаркт міокарда).

Особливо сильну шкідливу дію алкоголю відчуває головний мозок. При важкому отруєнні алкоголем гине декілька тисяч клітин сірої речовини головного мозку.

Зловживання алкоголем призводить до психічних розладів. Найчастіше трапляються такі психічні розлади, як біла гарячка, алкогольний галюциноз, алкогольне марення, епілепсія.

Таким чином, під дією алкоголю поступово руйнується весь організм людини, порушуються ритмічність та узгоджена дія усіх його систем. Тому хворі на алкоголізм виглядають значно старшими своїх років, відбувається раннє старіння організму: шкіра стає сухою та зморщеною, випадають зуби, сивіє волосся, атрофуються м’язи.

Крім того, алкоголізм – це народження дітей з різними вадами, унаслідок чого вони стають інвалідами на все життя. Установлено, що 94 % дітей, обтяжених алкогольною спадковістю, підростаючи, самі стають алкоголіками, страждають психічними розладами. 

П’янство та алкоголізм наносять велику економічну, соціальну та моральну шкоду суспільству. Люди, які п’ють, частіше хворіють, допускають брак в роботі, через них відбуваються аварії і травми (20 % побутового і 46 % вуличного травматизму).Через провину п’яних водіїв усе частіше трапляються дорожньо-транспортні пригоди (72,5 %). Важким соціальним наслідком алкоголізму є його тісний зв’язок зі злочинністю. 96 % правопорушень здійснюється особами в стані алкогольного сп’яніння.

Тютюнопаління.

На сьогодні тютюнопаління є однією з основних причин смертності населення України. Тютюн – фактор ризику більш ніж 25 хвороб.

Наведемо цифри та факти щодо паління:

· за оцінками ВООЗ біля третини дорослого населення світу (серед яких 200 мільйонів – жінки) палять;

· кожного року в світі тютюн викликає 3,5 мільйона смертей, або 1 000 – щодня.

Зараз можна говорити про епідемію куріння. В Європі курить біля половини дорослого населення. Україна випереджає більшість країн Європи за кількістю курців. У нас курять 12 мільйонів громадян – це 40 % населення працездатного віку. З них 3,6 мільйона жінок і 8,4 мільйона чоловіків. Курить кожна третя–четверта жінка репродуктивного віку (20–39 років). За даними експертів ВООЗ, ця шкідлива звичка викликає в Україні 100–110 тисяч смертей щорічно.

Дія тютюну прихована, тому це особливо підступний і небезпечний ворог. Тяжкі захворювання спостерігаються не відразу, вони виникають поступово й непомітно. Коли ж зміни в організмі стають очевидними, тобто з’являються різні хронічні захворювання, люди пояснюють це чим завгодно, тільки не курінням, оскільки від початку систематичного вживання тютюну до появи перших ознак хвороби минає більш-менш тривалий строк. 

Які складові частини тютюнового диму, цигарок?

Нікотин – одна з найсильніших рослинних отрут, основна складова частина тютюнового диму. Отруйність нікотину відчув кожний, хто взяв у рот першу в житті цигарку або сигарету. Ніхто не може докурити першої сигарети до кінця, цьому заважають запаморочення і нудота. У деяких курців виникають інші, часом ще неприємніші відчуття: інтенсивне слиновиділення, шум у голові, головний біль, серцебиття, загальна слабкість, тремтіння рук, блювання, пронос. У тяжких випадках людина непритомніє.

Крім нікотину до складу тютюнового диму входить близько 30 отруйних речовин: аміак, синильна кислота, сірководень, чадний газ, радіоактивні речовини, тютюновий дьоготь тощо. Близько 8 % тютюнового диму становить чадний газ. Під час куріння частина червонокрівців блокується цим газом і втрачає здатність постачати тканинам кисень. Кисневе голодування особливо небезпечне для молодого організму, що росте, в якому інтенсивно відбуваються всі обмінні процеси. Особливо чутливий до кисневого голодування головний мозок. Внаслідок нестачі кисню виникають головний біль, запаморочення. Хронічне кисневе голодування призводить до ослаблення пам’яті, зниження працездатності.

Тютюновий дьоготь – дуже небезпечний для курців. Вчені встановили, що до складу тютюнового дьогтю входять різні ароматичні речовини і смоли, які викликають злоякісні пухлини (бензпирен).

Значна небезпека куріння тютюну полягає в радіоактивності тютюнового диму. У тютюновому димі є радіоактивний елемент полоній–210. Радіоактивні речовини тютюнового диму накопичуються в легенях, кістковому мозку, лімфатичних вузлах, ендокринних залозах, затримуючись там на довгі роки. Зараз встановлено, що тютюнові радіоізотопи, особливо полоній–210 основна причина розвитку злоякісних пухлин.

Тютюн негативно впливає на серцево-судинну систему і на органи травлення.

Нікотин суттєво впливає на репродуктивні органи. Французькі лікарі науково-дослідного центру Парижу встановили, що у 8 з 10 випадків імпотенція виникає через звуження кровоносних судин, викликаних палінням. За даними вчених, 50 % обстежених курців у тій чи іншій формі страждають на імпотенцію. Статева функція відновлюється, коли людина припиняє отруєння свого організму тютюном.

Якщо жінка хоче мати здорову дитину, то вона повинна кинути курити. Абсолютно неприпустимо курити вагітним жінкам. Тютюнові отрути не затримуються плацентою, а вільно проникають у кров плоду. Нікотин звужує судини, тому плід одержує менше поживних речовин і кисню, ніж потрібно. Медицина також застерігає: у жінок, які палять, недоношені та мертвонароджені діти зустрічаються в 2–3 рази частіше, ніж у тих, хто не курить, а новонароджені діти здебільшого мають меншу від нормальної масу тіла.

Дівчатам треба твердо запам’ятати, що від куріння жінка швидше старіє, раніше з’являються зморшки на обличчі, жовтіють зуби, неприємно пахне з рота, грубіє голос.

Згубна дія тютюну не обмежується змінами в організмі курця. У закритому приміщенні під час куріння скупчується велика кількість тютюнового диму. Перебуваючи в цьому приміщенні, його вдихають і люди, які не курять. Підраховано, що людина, яка перебуває протягом години в накуреному приміщенні, вдихає стільки тютюнового диму, мовби викурила чотири сигарети. Слід зазначити, що пасивний курець знаходиться у такому ж важкому стані, що й курець.

Хоча про шкідливий вплив куріння на організм багато говориться в медичних закладах, школах, пресі, а люди все одно курять. Чому?

До нікотину дуже швидко звикають. Це своєрідний наркотик, який дає людині певний короткочасний допінг. 

За думкою англійського психіатра, люди курять не тому, що хочуть курити, а тому , що не можуть перестати.

Загальновизнано, що покинути палити досить не просто. І все ж, зробити це необхідно. Якщо це ніяк не виходить, спробуйте хоч трохи захистити свій організм від шкідливого впливу цієї отрути.

Міжнародна протиракова спілка рекомендує ряд правил з цією метою:

• Намагайтесь викурювати якомога менше цигарок. Неодмінно рахуйте їх кількість за день.

• Прагніть, щоб сьогодні викурити хоч на одну менше, ніж учора.

• Не затягуйтесь надто часто і глибоко.

• Не паліть натщесерце та під час їжі.

• Між затяжками не залишайте цигарку у роті.

• Не докурюйте цигарку до кінця, викидайте, не допаливши одну третину, бо саме в цій частині міститься найбільша кількість нікотину та канцерогенів. А ще краще викидати її після двох-трьох затяжок.

• Якомога довше не куріть після та під час фізичних навантажень.

• Не куріть на ходу, особливо піднімаючись сходами нагору. У цей час дуже інтенсивне дихання і канцерогени глибоко потрапляють у легені.

• Не паліть, коли не хочеться.

• Час від часу влаштовуйте перерви в палінні (“не курю до понеділка”, “до кінця місяця” і таке інше).

Кинути курити важко, іноді дуже важко. Завзятий курець Марк Твен жартував: “Немає нічого легшого, як кинути курити – я сам це робив сотні разів”.

Де ж вихід? Насамперед – не починати курити! Бережіть своє здоров’я та здоров’я оточуючих.