2. Виробничі пожежі і вибухи

Пожежа - це неконтрольоване горіння (фізико-хімічний про­цес), що розвивається у часі і просторі, це явище небезпечне для людини і приносить колосальні матеріальні збитки.

Вибух — надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супро­воджується виділенням енергії і утворенням стислих газів, здатних провести механічну роботу.

Вибухи та їх наслідки — пожежі, виникають на об'єктах, які ви­робляють вибухонебезпечні та хімічні речовини (зокрема, об'єкти вугільної, нафтової, газової, хімічної, металургійної промисловості та ін.). При горінні багатьох матеріалів утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди гинуть частіше, ніж від вогню. Раніше при пожежах виділявся переважно чадний газ. Але в останні деся­тиріччя горить багато речовин штучного походження: полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон. Це призводить до виділення в повітря синильної, мурашиної кислот, метанолу, форм­альдегіду та інших високотоксичних речовин.

Найбільш вибухо- та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворю­ються при витоку газоподібних та зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропілену тощо.

В останнє десятиріччя від третини до половини всіх аварій на виробництві пов'язано з вибухами технологічних систем та облад­нання: реактори, ємності, трубопроводи тощо. Пожежі на підприємст­вах можуть виникати також внаслідок ушкодження електропроводки та машин, які перебувають під напругою, опалювальних систем.

Більше 63% пожеж у промисловості обумовлено помилками лю­дей або їх некомпетентністю. Коли підприємство скорочує штати й бюджет аварійних служб, знижується ефективність їх функціону­вання, різко зростає ризик виникнення пожеж та вибухів, а також рівень людських та матеріальних втрат.

3. Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин.

Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин і зараженням навколишнього середовища виникають на підприємствах хімічної, нафтопереробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості, водопровідних і очисних спорудах, а також при транспортуванні сильнодіючих отруйних речовин. Безпосередніми причинами цих аварій є: порушення правил без­пеки й транспортування, недотримання техніки безпеки, вихід з ладу агрегатів, механізмів, трубопроводів, ушкодження ємностей тощо.

Сильнодіючими отруйними речовинами називаються хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують ГДК, негативно впливають на людей, сільськогосподарських тварин, рослини та викликають у них ураження різного ступеня.

Сильнодіючі отруйні речовини можуть бути елементами технологічного процесу (аміак, хлор, сульфатна й нітратна кислоти, фтористий гідроген та ін.).

Аварії, пов'язані з викидом або розливом СДОР, досить часто супроводжуються пожежами, при згоранні СДОР утворюються чадний газ, оксиди азоту і сірки, хлористий водень і багато інших шкідливих сполук.

У даний час відомо до 7 млн хімічних речовин і їх різних спо­лук, з яких більше 60 тисяч знаходять застосування в гос­подарській діяльності людини.

Всі СДОР знаходяться в різних агрегатних станах, наприклад, газоподібному, рідкому, твердому або під тиском.

Токсичність властивостей СДОР, яка визначає їх отруйність, харак­теризується смертельною, уражуючою і граничною концентрацією.

Як кількісну характеристику уражуючої дії різних токсичних для людей і тварин сполук використовують поняття «токсодоза».

Токсодоза характеризує кількість токсичної речовини, поглинутої організмом за певний інтервал часу (наприклад, г-хв/м³, мг-хв/л).

Території, які потрапили під вплив СДОР у результаті аварії на хімічно небезпечному об'єкті, поділяються на зони.

Зона смертельних токсодоз (надзвичайно небезпечне заражен­ня) - це така, на зовнішній межі якої 50% людей одержують смер­тельні ураження.

Зона уражуючих токсодоз (небезпечне ураження) - зона, на зов­нішній межі якої 50% людей втрачають працездатність, їм потрібна медична допомога чи навіть госпіталізація.

Дискомфортна (гранична) зона - та, на зовнішній межі якої люди відчувають дискомфорт, у них починаються загострення хронічних захворювань або з'являються перші ознаки інтоксикації.

Масштаби і тривалість зараження СДОР при аварії на хімічно небезпечному об'єкті зумовлюються:

• фізико-хімічними властивостями СДОР;

• кількістю СДОР, викинутих на місцевість, в атмосферу, воду;

• метеорологічними умовами;

• оперативністю оповіщення і вживання заходів;

• підготовленістю обслуговуючого персоналу до ліквідації на­слідків розливу СДОР;

• характеристиками об'єктів зараження.

Ураження людей і тварин відбувається внаслідок вдихання зара­женого повітря (інгаляційно), контакту із зараженими поверхнями (контактно-резорбтивно), через шлунково-кишковий тракт (перорально), у результаті вживання заражених продуктів харчування, че­рез шкірні покриви, слизові оболонки і поверхні ран (резорбтивно) та іншими шляхами. У результаті впливу СДОР на організм людини, крім безпосередніх уражень, можуть спостерігатися і віддалені ге­нетичні наслідки.