3.Біологічні фактори небезпеки.

Біологічні небезпечні й шкідливі фактори - це хвороботворні мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, грибки, найпростіші та ін.) і продукти їх життєдіяльності (токсини), а також макроорганізми (тварини й рослини).

Оточуючий людину світ населений величезною кількістю різ­номанітних мікроскопічних істот, які перебувають у повітрі, ґрунті, воді, їжі, рослинах. На протязі життя людина постійно зустрічається із цими невидимими для його ока дрібними живими істотами. Одні види мікробів приносять йому користь, інші - викликають у людей, тварин і рослин різні хвороби, і з ними людству доводиться вести постійну боротьбу. Такі мікроби називають патогенними (хворобо­творними), а хвороби, які вони викликають - інфекційними.

Хвороботворні мікроби живуть за рахунок того організму, у яко­му вони живуть. Вони не тільки харчуються за рахунок того організму, але й заподіюють йому шкоду, викликаючи хворобу, а найчастіше й загибель.

До мікробів відносять шість типів дрібних живих істот: бактерії, грибки, найпростіші, спірохети, рикетсії, фільтрівні віруси.

Хвороботворні мікроби здатні впровадитися в органи, тканини, клітини, поширюватися й виробляти отруйні речовини - токсини.

Всі інфекційні хвороби ділять на чотири основні групи:

1. Кишкові інфекції (холера, бруцельоз, жовтяниця, ботулізм, дизентерія й ін.);

2. Інфекції дихальних шляхів, тобто краплинні інфекції (грип, коклюш; дифтерія, кір, натуральна віспа, скарлатина та ін.);

3. Кров'яні інфекції (чума, СНІД, малярія, висипний тиф, туляремія та ін.);

4. Хвороби зовнішніх покривів (гнійничкові, венеричні захво­рювання, короста та ін.).

З деяких пір хвороботворні мікроби стали застосовувати у воєн­них цілях, з'явилася бактеріологічна зброя як засіб поразки людей, тварин і рослин. Найбільш грізними є збудники, що викликають особливо небезпечні інфекційні захворювання - чуму, холеру, нату­ральну віспу, сибірську виразку, ботулізм, туляремію.

Основним способом боротьби з інфекційними захворюваннями є специфічна профілактика шляхом проведення щеплень і застосу­вання антибіотиків.

4.Психофізіологічні небезпеки.

Кожен вид діяльності, кожна професія, а особливо професія працівника правоохоронних органів, податкової служби та податкової міліції, висуває особливі вимоги до психічних властивостей, станів і процесів працівників. При цьому виділяються такі особливості людини, як її темперамент, характер, уважність, сприйняття, пам’ять, мислення, емоції, психомоторика, освіта, досвід, виховання та здоров’я, які визначають здібності людини до цієї діяльності, регулюють взаємовідносини між людьми і безпосередньо керують вчинками і діями.

Небезпечні фактори, що обумовлені особливостями фізіології та психології людини, називаються психофізіологічними.

Психофізіологічні небезпеки у сучасному світі є чинниками цілісності чи розладу, стійкості чи дисгармонії, спокою чи тривоги, успіху чи невдач, фізичного та морального благополуччя життя людини. 

До психофізіологічних факторів небезпек відносяться:

• недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху тощо);

• дефекти координації рухів (особливо складних рухів та операцій, прийомів тощо);

• підвищена емоційність;

• втома (з точки зору безпеки життєдіяльності розрізняють фізіологічне та психологічне втомлення);

• емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, душевні стреси, пов’язані з побутом, сім’єю, друзями, керівництвом);

• необережність (може призвести до ураження не лише окремої людини, а й усього колективу);

• відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість у досягненні цілей, невдоволення оплатою праці, монотонність праці, відсутність пізнавального моменту, тобто нецікава робота тощо);

• недостатність досвіду (поява імовірної помилки, невірні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання зробити помилку посилюють імовірність нещасного випадку).

Значне місце в забезпеченні безпеки життєдіяльності належить психічним станам людини, які мають важливе значення в організації профілактики травматизму та попередженні аварійності. 

Небезпечні фактори психологічних станів виникають, як правило, на шляху до втілення життєвих інтересів, при виникненні ситуацій, перепон, що перешкоджають (іноді навпаки, зненацька сприяють) цьому втіленню. Це так звані критичні стани:

1. Стрес – це реакція організму на ситуацію, що потребує функціональної перебудови організму та відповідає адаптації (горе, нещастя, несподіваний крах надій і т. п.). 

2. Фрустрація – сильна мотивація досягти мети, але існує сильна перешкода (фізична – обмеження свободи; біологічна – старіння, хвороба і т. д.; моральна – норми і правила поведінки і т. п.). У людини порушується контроль за поведінкою, психікою, виникає дезорганізація або повна втрата терпіння і надій. 

3. Конфлікт – відрізняється від фрустрації тим, що у фрустрації перепони не підлягають обговоренню, а при конфлікті перепона може бути переборена, можна знайти шлях, компроміс і т. д. 

4. Криза – це перепона, стан, проблема, від якої не втечеш, але і вирішити її за короткий час не можна.

5. Транс – це стан, при якому втрачається панування волі над тілом. Трансовий стан можна викликати за допомогою алкоголю, наркотиків, звуків, певних рухів (йога). 

6. Екстаз – стан, що піднімає тіло “до небес”, переповняє божественною енергією.

У процесі життєдіяльності у людини можуть виникати так звані психогенні зміни настрою. Причинами цього може бути:

1. Незадовільний характер діяльності (великі фізичні навантаження, високий темп, нервове перенапруження і т. п.). Результатом цього є повна виснаженість, ослаблення психіки, послаблюється точність, швидкість орієнтації, притупляється увага і т. д., настає апатія. 

2. Загибель близьких людей, перенесений шоковий стан, серйозна конфліктна ситуація. Втрачається самоконтроль. 

3. Стан афекту (вибух емоцій). Причинами такого стану є несподівана удача (або навпаки), образа і т. п.; даний стан характеризується різкими агресивними рухами, притупленням почуття небезпеки та почуття відповідальності. У такому стані людина, не замисюючись, піде на ризик і поведе за собою людей.

4. Вживання спеціальних препаратів: 

Транквілізатори (заспокійливі) – знімають психологічну активність, уповільнюють реакцію, викликають сонливість, апатію. Їхнє вживання може бути причиною травматизму і небезпеки життєдіяльності. 

Алкоголь, наркотики – зводять до нуля оцінку ситуації, притупляють почуття небезпеки, зникає здоровий глузд, порушується координація рухів і реакція, підвищується невиправдане почуття ризику.

Однією з емоційних реакцій людини на небезпеку є тривога (неспокій). Людина, яка знаходиться в стані неспокою, найбільш схильна до помилок або небезпечних вчинків.

У ситуаціях загрози виникає почуття страху і його відтінки: боязні, переляку, жаху. Усвідомлення небезпеки викликає реакцію страху, яка проявляється в недоцільних вчинках або, навпаки, з’являється почуття обережності, обачливості. Негативно позначається на діяльності людини така форма страху, як паніка. 

Перелічені вище психофізіологічні фактори постійно або тимчасово підвищують можливість виникнення небезпек, але це не означає, що їх наявність завжди веде до створення небезпечної ситуації. 

У сучасних умовах, коли Україна встала на шлях ринкових відно­син й сталий уклад життя населення країни різко змінився, психофізіологічні фактори придбали якісно нові форми впливу на психіку людини.

Все частіше люди зіштовхуються з таким поняттям, як моббінг («війна» на ро­бочому місці), психічними розладами на виробництві. Основними причинами цього є:

• процес постійної модернізації й раціоналізації виробництва;

• страх втрати роботи (острах залишитися без засобів існуван­ня);

• всезростаючий темп і навантаження на людину без обліку її фізичних можливостей;

• конфліктні ситуації;

• монотонність праці;

• низька заробітна плата.