1.4.Особливості впливу електричного струму на організм людини.

Дія електричного струму на живу тканину носить різнобічний і своєрідний характер. Проходячи через організм людини, електро­струм робить термічну, електролітичну, механічну й біологічну дію.

Термічна дія струму проявляється опіками окремих ділянок тіла, нагріванням до високої температури органів, розташованих на шля­ху струму, викликаючи в них значні функціональні розлади.

Електро­літична дія струму полягає у розкладанні органічної рідини, у то­му числі й крові, порушенні її фізико-хімічного складу.

Механічна дія струму призводить до розшарування, розриву тканин організму в результаті електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухо­подібного утворення пари з клітинної рідини й крові.

Біологічна дія струму проявляється роздратуванням і порушенням живих тканин організму, а також порушенням внутрішніх біологічних процесів.

Результат поразки людини струмом залежить від багатьох факторів: сили струму й часу його проходження через організм, характерис­тики струму (змінний або постійний), шляхів струму в тілі людини.

Внаслідок дії електричного струму або електричної дуги виникає електротравма. Електротравми умовно поділяють на загальні і місцеві. До місцевих травм належать опіки, електричні знаки, електрометалізація шкіри, механічні пошкодження, а також електроофтальмія (запальні процеси очей внаслідок впливу ультрафіолетових променів електричної дуги). Загальні електротравми називають також електричними ударами. При електричних ударах виникає збудження живих тканин, судомне скорочення м’язів, параліч м’язів опорно-рухового апарату, дихальних м’язів грудної клітки, м’язів шлуночків серця із втратою свідомості або без втрати свідомості.

При ураженні електричним струмом насамперед необхідно швидко вивільнити потерпілого від дії електричного струму, оцінити стан потерпілого, визначити вид і ступінь електротравми і залежно від цього виконати необхідні заходи допомоги, а також викликати медичну допомогу або доставити потерпілого до медичного закладу.

2.Хімічні фактори небезпеки.

Протягом свого життя людина постійно стикається з різними хімічними речовинами, які можуть викликати порушення здоров'я, травми, різні види захворювань як у момент зіткнення, так і через певний проміжок часу.

Хімічні фактори – це хімічні елементи, речовини та сполуки, які перебувають у різному агрегатному стані (твердому, рідкому та газоподібному).

Залежно від характеру дії на організм людини хімічні речови­ни підрозділяються на такі групи:

1) Токсичні речовини викликають отруєння всього організму людини або впливають на окремі системи (кровотворну, цен­тральну нервову) чи викликають ураження окремих органів (печінки, нирок й ін.): чадний газ, селітра, концентровані роз­чини кислот, лугів й ін;

2) Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових обо­лонок дихальних шляхів, очей, легенів, шкіри (наприклад, аміак, пари кислот, лугів);

3) Задушливі при вдиханні викликають ураження верхніх дихаль­них шляхів і легеневої тканини, приводять до набряку легенів (окис вуглецю, окис азоту);

4) Наркотичні впливають на центральну нервову систему (спир­ти, ароматичні вуглеводні, хлороформ);

5) Канцерогенні викликають злоякісні пухлини (ароматичні вугле­водні, циклічні аміни, азбест, хром й ін.);

6) Мутагенні приводять до порушення генетичного коду, зміни спадковості (радіоактивні речовини, свинець й ін.);

7) Такі, що впливають на репродуктивну функцію (радіоактивні речовини, ртуть, свинець);

8) Сенсибілізуючі викликають незвичайні, ненормальні реак­ції організму, діють як алергени (різні органічні розчинники, формалін, лаки на основі нітросполук).

За ступенем впливу на організм людини шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки:

І     — надзвичайно шкідливі (свинець, ртуть, чадний газ);

ІІ    — високошкідливі (соляна, сірчана кислота, бензол, хлор);

ІІІ   — помірно шкідливі (метиловий спирт, оцтова кислота);

ІV — малошкідливі (гас, бензин, аміак, ацетон).

На сьогодні відомо близько 7 млн. хімічних речовин та сполук, із яких 60 тис. використовуються у діяльності людини.

Залежно від практичного використання хімічні речовини можна поділити на:

• сильнодіючі отруйні речовини, які використовуються у ви­робництві;

• отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві для боротьби з бур’янами, гризунами, комахами (гербіциди, пестициди, інсектициди);

• лікарські препарати;

• побутові хімічні речовини, які використовуються у якості харчових добавок, засобів санітарії, особистої гігієни, косметичних засобів;

• біологічні отрути: рослинні та тваринні, які містяться у рослинах і грибах, тваринах і комахах;

• хімічна зброя.

Більша частина хімічних речовин являють собою відходи різних виробництв і надходять у навколишнє середовище у вигляді газів, рідин, твердих хімічних сполук. Вони вступають у взаємодію з компонентами навколишнього середовища, потрапляють в організм людини і можуть виникати різні отруєння.

Отруйними називаються речовини, які призводять до ураження всіх живих організмів, особливо людей і тварин.

Шляхи проникнення отруйних речовин в організм людини: через шкіру, органи дихання та шлунок.

Отруйні речовини можуть викликати гострі чи хронічні отруєння.

Гострі отруєння – виникають в результаті одноразової дії великих доз шкідливих речовин.(чадний газ, метан, сірководень).

Хронічні отруєння – розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин.(свинец, ртуть, марганец).

Доки існують шкідливі види антропогенної діяльності, щоб обмежити їх вплив на природне середовище, потрібно нормувати кількість шкідливих речовин, які викидаються в повітря, ґрунти, води всіма типами забруднювачів, постійно контро­лювати викиди різного типу об'єктів, прогнозуючи стан довкілля та приймаючи відповідні санкції і рішення щодо порушників законів про охорону природи.

Для послаблення впливу шкідливих речовин на організм люди­ни, для визначення ступеня забрудненості довкілля та впливу на рослинні та тваринні організми, користуються поняттям гранично допус­тима концентрація (ГДК) шкідливої речовини.

ГДК шкідливої речовини — це такий вміст її у природному середо­вищі, який не знижує працездатності та самопочуття людини, не шкодить здоров'ю у разі постійного контакту, а також не викликає небажаних (негативних) наслідків у нащадків.

Хімічна зброя

Одним із видів зброї масового ураження є хімічна зброя. Її дія базується на використанні бойових токсичних хімічних речовин, до яких відносять отруйні речовини і токсини, що уражають людей, тваринні та рослинні організми. Вони мають високу токсичність і можуть викликати як тяжкі, так і смертельні ураження. Для отруйних речовин і токсинів характерним є проникнення у приміщення, споруди, сховища і ураження усього живого. Застосування хімічної зброї може призвести до важких екологічних і генетичних наслідків.

Вперше хімічну зброю було використано німецькими військами ще у 1915 році проти французів, використовуючи сприятливий напрямок вітру, щоб скерувати отруйний газ на позиції противника. Саме з цього і почалося використання отруйних речовин у вигляді хімічної зброї.