1.2.Вібрація, шум, інфра- та ультразвук

Шум, вібрація й ультразвук поєднуються загальним принципом їхнього утворення: усі вони є результатом коливання тіл, переданого чи безпосередньо через газоподібні, рідкі і тверді середовища. Відрізняються вони один від одного лише по частоті цих коливань і різним сприйняттям їх людиною.

Коливання з частотою від 20 до 20000 Гц (герц — одиниця виміру частоти, рівна одному коливанню в секунду), передані через газоподібне середовище, називаються звуками і сприймаються органами слуху людини як звуки; безладне сполучення таких звуків складає шум. Коливання нижче 20 Гц називаються інфразвуками, а вище 20000 Гц – ультразвуками; вони органами слуху людини не сприймаються, однак роблять на нього вплив. Деякі ж тварини, наприклад собаки, сприймають на слух більш високі коливання, тобто ультразвук.

Коливання твердих тіл передані через тверді тіла (машини, будівельні конструкції і т.п.) називаються вібрацією. Вібрація сприймається людиною як струс при загальній вібрації з частотою від 1 до 100 Гц, а при локальній (місцевої) – від 10 до 1000 Гц (наприклад, при роботі з віброінструментом).

Чітких границь між шумом, ультразвуком і вібрацією не існує, тому на граничних частотах звичайно має місце вплив на людину двох, а іноді і всіх трьох вищевказаних факторів.

На організм людини вібрація передається лише через тверді тіла. Джерелом вібрації у природному середовищі є землетруси, а в побутовому і виробничому - різні агрегати, машини і механізми, інструменти ударної або обертальної дії, обладнання, встановлене без достатньої амортизації та віброізоляції, а також транспортні і сільськогосподарські машини.

За певних умов, ві­брація надає сприятливу дію на організм людини і широко застосо­вується в медицині для поліпшення функціонального стану нервової системи, кровообігу, лікування радикулітів і т. д. Проте у виробни­чих умовах тривала дія вібрації на організм людини приводить до різних порушень здоров'я — від перевтоми організму та незначних змін функцій організму до струсу мозку, розриву тканин, порушення серцевої діяльності і нервової системи, деформації м’язів та кісток, порушення чутливості шкіри і кровообігу тощо.

За способом передачі на тіло людини вібрацію поділяють:

• загальну – перед всьому тілу людини через опорні поверхні;

• локальна – передається через руки, або ноги сидячої людини;

Шум – це хаотичне поєднання різних за частотою і силою звуків, що викликають неприємне відчуття, руйнуючи діють на органи слуху людини.

Це практично всі звуки, що виходять за рамки звукового ком­форту. Звуковий (акустичний) комфорт - гучність, частота, раптовість і ступінь природних, звичних для даної групи людей, звуків. Одиницею вимірювання шуму є децибел (дБ). Допустимі норми інтенсивності звуків, дБ: 40 - вдень; З0 - вночі. Повний звуковий комфорт - 20 дБ.

Шуми розділяють на: побутові, виробничі, інформаційні, про­мислові, транспортні, авіаційні, вуличного руху.

Довідка: Допустимий рівень шуму на вулиці вдень – 50 дБ, вночі – 40 дБ. Допустимий рівень шуму в квартирі вдень – 40 дБ, вночі – 30 дБА. Нормою виробничого шуму є рівень звуку до 85дБ. Шум з рівнем звукового тиску 110 дБ призводить до шумового сп'яніння, а потім починають руйнуватись різні тканини органів людини і в першу чергу слухові органи. При рівні шуму понад 150 дБ лопаються барабанні перетинки, а при силі шуму, що перевищує поріг у 155 дБ, людина гине.

Фізико-біологічна адаптація людини до шуму неможлива. Ро­бота в умовах підвищеного шуму викликає швидку стомлюваність, загострює слух на високих частотах і людина ніби звикає до шуму, чутливість до високих частот різко падає, починається погіршення слуху, яке розвивається в глухоту.