3. Обмеження і ліквідація Гетьманщини царським урядом

Іван Скоропадський (1708-1722),

- столиця –перенесена до Глухова;

• козацькі війська були підпорядковані царським генералам;

• російським воєводам дозволялося втручатися у внутрішні справи України;

• до гетьмана призначається царський резидент;

• в Україні розташовані 10 російських полків, утримають їх місцеві жителі;

• заборона книгодрукування українською мовою – 1720 р.

I Малоросійська колегія (1722-1727)

Проти неї виступив наказний гетьман П.Полуботок.(старшина хотіла вибрати його гетьманом, але ПетроI був проти, вважав, що він дуже розумний, з нього може вийти другий Мазепа) Закінчив життя у Петропавлівській фортеці.

Гетьман Д.Апостол (1727-1734) (Гетьманом обраний в 70 років)

• намагався відновити автономію України;

• гетьман обирається, але за дозволом царя;

• суд підпорядкований царю;

• почалася кодифікація українського права – „Права, за якими судиться малоросійський народ”;

• у 1734 р. запорожцям дозволено повернутися в Україну і відбудувати Нову Січ.(Із роду Апостолів вийшли декабристи: Сергій, Іполит та Матвій Муравйови-Апостоли).

Правління гетьманського уряду (1734-1750) – складалося з 6 чоловік на чолі з князем О.Шаховським.

• комісія здійснює царську політику в Україні;

• продовжується русифікація.

Гетьман К.Розумовський (1750-1764) – (гетьманом обраний з 18 років!)

• гетьману підпорядкована Запорізька Січ;

• заборонені арешти жителів Гетьманщини без дозволу гетьмана;

• розпочав військову реформу;

• у 1764 за наказом Катерини II скасовано гетьманство.

II Малоросійська колегія (з 1764 р.) на чолі – фельдмаршал П.Румянцев

• заборонена виборність полковників;

• 1775р – зруйнована Запорізька Січ (задовго до цього російський уряд заселив землі між річками Бахмут і Луганка сербами – вони стали називатися Новою Сербією і Слов’яносербією). Козаки заснували Січ на Дунаї.

• у 1783 – заборонено селянам покидати своїх панів, відбулося закріпачення;

• українське дворянство зрівняно в правах з російським (1785 р.);

• з 1782 новий адміністративний устрій: замість полків – намісництва.

• 1783 – ліквідовано козацтво, козацькі полки стали регулярними частинами російської армії.

Таким чином, до кінця ХУІІІ століття від української держави не залишилося нічого, всі ознаки державності були знищені царським урядом.

4. Соціально – економічний розвиток XVII ст.

Посилився кріпосницький гніт і водночас відбувався розклад феодально-кріпосницької системи, в надрах якої формувався капіталістичний уклад.

Як і раніше, основою економіки залишалося сільське господарство. Засноване на праці селян і відсталій, рутинній техніці, воно розвивалось дуже повільно. Посівні площі розширювалися за рахунок степів на півдні Лівобережжя. Новими культурами стали картопля, кукурудза.

Козацька старшина продовжувала різними способами розширювати свої володіння, в зв’язку з цим кожного року зменшувалася кількість вільних військових маєтностей, громадських земель і угідь.

Безперервно зростали повинності селян: панщина 4-5 днів на тиждень, інші повинності (ремонт шляхів, гребель мостів, фортець), грошові і натуральні збори.

З 1760 р. селянам дозволялося переселятися лише при наявності письмового дозволу власників і з залишенням поміщикові майна, а царським указом 1783 р. юридично оформлено кріпосне право на Слобожанщині.

Формуються нові, капіталістичні відносини:

• зростає міське населення (6,5%);

• зростає кількість промислових підприємств (суконних, цегельних, винокурних, миловарних), більша частина яких була дрібними, кустарними, але й з’являються мануфактури (бл.200), власниками яких були поміщики, купці, казна, заможні козаки. Найбільші мануфактури – Шосткінський пороховий завод; з 1764 – „Арсенал” в Києві; з 1795 – Луганський чавуноливарний завод. Тривалість робочого дня робітників – 14-15 годин, мізерна оплата;

• в товарно – грошові відносини втягувалось і панщинне господарство і селянське;

• зростає кількість ярмарок, внутрішня і зовнішня торгівля.

Відвоювання і заселення Північного Причорномор’я.

В к.XVIII ст. Росія вирішила закінчити з татарсько – турецькою загрозою і затвердитися на узбережжі Чорного моря.

1 російсько-турецька війна (1768-1774 рр.) закінчилася підписанням Кючук-Кайнараджийського миру:

- Росія одержала землі між Дніпром і Південним Бугом, фортеці Керч, Азов.

- Туреччина визнала незалежність Криму.

У 1783 р. Крим увійшов до складу Росії. Татари й греки з Криму виселені в Південну Україну, на береги Азовського моря.

Після цього відпадає необхідність і в захисті півдня запорожцями, тому у 1775 р. ліквідована Запорізька Січ, вона була зруйнована. Останній отаман Січі Петро Калнишевський засланий в Соловецький монастир, просидів там до 1801 р., і помер в 1803 р. на 112 році життя. Територія Січі увійшла до складу Катеринославського намісництва, яким управляв Г.Потьомкін

2 російсько-турецька війна (1787-1791 рр):

- Туреччина визнала приєднання Криму до Росії;

- Росія отримала Очаків, землі від Буга до Дністра;

- Чорноморському козацькому війську, яке брало участь у війні, уряд виділив для поселення землі на р. Кубань і Таманському п-ві, сюди переселилися 14 тис. козаків.

Після закінчення війн почалося заселення Південної України, землі роздавалися російським дворянам. Потік населення йшов і з Правобережжя, а також втікачі з Лівобережжя, переселенці з Слобожанщини, і іноземці колоністи, які втікали від гніту Туреччини і Австрії (болгари, греки, серби, молдовани), німецькі колоністи.

Виникли міста: Олександрівськ (1170 р.), Катеринослав (1776), Херсон (1778), Маріуполь (1779), Миколаїв (1789), Одеса (1795).

Почалося заселення та освоєння «Дикого поля».

У 1779 р. була заснована Горлівка

Селянські виступи в Україні.

1. повстання 1707-1708 р. Кондратія Булавіна – почалося на Дону, поширилося на Південно – Східну Україну, К.Булавін прибув на Січ, повстання поширилось на Слобожанщину, Запоріжжя, біля м.Тор (Слов’янськ) загони повсталих були розбиті;

2. повстання 1767-1770 рр. у с Кліщинці (Черкащина) спрямоване проти козацької старшини;

3. повстання козаків Донецького і Дніпровських полків – 1769 р.;

4. участь українських селян і козаків у війні О.Пугачова (1773-1775);

5. повстання в с. Турбаї (Полтавщина) 1789-1793 рр. проти поміщиків Базилевських.