8

2012/2013н.р.

Тема: Соціально-економічний та політичний розвиток України другої половини хуіі – хуііі ст.

1. Руїна (друга половина ХУІІ ст.)

2. Гетьманування І.Мазепи

3. Обмеження і ліквідація Гетьманщини царським урядом у ХУІІІ ст.

4. Соціально-економічний розвиток України у ХУІІІ ст.

Рекомендована література:

1. Історія України. Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей – К., 1998, с. 147-177

2. Лановик Б.Д. Історія України. – К.,1999, с. 97-133

3. Субтельний О. История Украины.- К.,1994, с. 180-227

4. Савченко Н.Н., Филиппенко Р.И. Учебное пособие "История Украины: конспект лекций" для студентов - X.: Изд-во НФАУ, 2002. – с.47-53. 55-59. 62-64

1. Руїна (друга половина хуіі ст.)

„Руїною” називають трагічний період в історії України (2 пол.XVIIст.), який був наповнений драматичною боротьбою козацьких старшин за гетьманську булаву, брутальними втручаннями сусідніх держав в українські справи з метою досягнення власних загарбницьких планів, занепадом визвольних ідей.

Причини Руїни:

1) слабкі державницькі інстинкти в українському населенні, незвичка до державної дисципліни;

2) соціальний розкол української нації, небажання повсталого люду коритися шляхетсько-старшинській еліті і нетерпляче прагнення цієї еліти до всякого збагачення;

3) несприятливе міжнародне становище.

Трагічними наслідками цих подій стали розчленування України, поділ її на Лівобережну та Правобережну частини, втрата незалежності, величезні людські жертви і матеріальні руйнування.

Політика українських гетьманів:

Гетьман Іван Виговський (1657 – 1659рр)

• зміцнює позиції старшини, роздає їй землі;

• намагався поновити кріпосницький гніт і повернути Україну до складу Польщі ( І. Сірко називав гетьмана не інакше, як „собакою”);

• проти таких дій виступили козаки і гетьман наймає військо з кримських татар;

• у 1658 – заключив Гадяцький мир з Польщею (Україна виходить із складу Росії, повертається до Речі Посполитої, українські землі отримають таку ж автономію, як і Литва, військо – 30 тис. козаків + 10 тис. найманців, старшина зрівняна в правах з польською шляхтою, скасується унія, умови для розвитку української освіти);

• після цього Москва розпочинає війну з українськими козаками, але під Конотопом російська армія була розгромлена;

• старшини виступили проти Гадяцької унії ( Іван Богун, Іван Сірко, на Лівобережжі), і Виговський втік до Польщі.

Гетьман Ю. Хмельницький (1659 – 1663)

• укладає в 1659 Переяславський договір (підтвердив положення 1654 р, але гетьман втратив право зовнішньої політики, заборонялося оголошувати війну, без царського указу старшина не має право змінити гетьмана);

• у 1660 р. дає згоду на повернення України до Польщі.

Але проти цього виступили козаки і в 1663 р. Ю. Хмельницький зрікається гетьманства і постригся у ченці.

Таким чином, у 1663р стався розкол в Україні.

Правобережні гетьмани:

Гетьман П.Тетеря (1663-65рр):

• дозволив шляхті повернутися на Правобережжя, поновлено кріпосництво, старі порядки;

• зруйнована могила Б.Хмельницького;

• у 1665 році гетьман втік до Польщі.

Гетьман П.Дорошенко (1665-1676рр ) – „Сонце Руїни”

• створює поряд з козацьким армію з найманців – сердюків (20 тис.)

• намагався об’єднати всі українські землі, але розуміє, що для цього необхідні спільники, і заключає угоду з кримським ханом, разом з татарами розгромив у 1666 р. польську армію, дійшов до Галичини;

• у 1667 р. Росія і Польща заключили Андрусівське перемир’я, поділивши Україну між собою;

• у 1668 – Дорошенко оголосив себе гетьманом усієї України;

• заключив союз з Туреччиною, але турки посилили загарбницьку політику, грабували населення, проти гетьмана все частіше організовуються виступи;

• в 1676 р. – зрікається від гетьманства на користь Лівобережного гетьмана І. Самойловича.

Лівобережні гетьмани:

Гетьман Я. Сомко (1160-1663рр)

Гетьман І. Брюховецький (1663-1668рр)

• орієнтувався на Росію;

• захищає інтереси козацької старшини;

• 1665 р. – підписує московські статті (підтвердили привілеї старшини, але: обраний гетьман мусив їздити до Москви, російські гарнізони розміщуються в багатьох містах, київський митрополит призначається з Москви);

• незадоволення політикою гетьмана призвело до повстання в 1668р на Лівобережжі, під час якого він був вбитий (саме в цей він шукає шляхи зближення з Туреччиною для спільної боротьби з Росією.

• у 1668 – повсталі козаки вбили Брюховецького (коли на Лівобережжя прийшов П.Дорошенко)

Гетьман Д.Многогрішний (1668-1672рр) – наказний гетьман:

• 1669 р.- підписав Глухівські статті з Росією (непорушність прав козаків, воєводи не мусять втручатися у місцеві справи, реєстр – 30 тис і 1 тис. найманців, обмежується перехід селян у козацтво, резиденція гетьмана – м. Батурин);

• засуджений царським урядом за зв’язки з Дорошенко, засланий до Сибіру;

Гетьман І.Самойлович (1672-1687рр)

• 1672 – Конотопські статті – послабили автономію України (гетьман без ради старшини не міг її карати, судити);

• боровся за об’єднання Право - і Лівобережної України під владою рос. царя; у 1674 – обраний єдиним гетьманом України

• намагався підпорядкувати собі Запоріжжя;

• створив умови для посилення влади козацьких старшин, роздав їм землі;

• українська церква була підпорядкована Москві;

• реєстр обмежувався в 20тис.

• у 1686 р. Росія і Польща заключили „Вічний мир”, за яким за Росією закріплені Лівобережжя, Київ, Запоріжжя, Чернігівщина, а за Польщею – Північна Київщина Волинь, Східна Галичина, за Київ цар сплатив 146 тис. рублів.

Таким чином:

- царський уряд не виконав своїх зобов’язань за Переяславським договором 1654 р., не захищав українські землі, пішов на розчленування України, її роз’єднання;

- старшина, невдоволена політикою гетьмана, звинуватила його у зв’язках з кримським ханом; і в 1687 його скинуто з гетьманства, висланий до Сибіру.