
- •Тема: Соціально-економічний та політичний розвиток України другої половини хуіі – хуііі ст.
- •Рекомендована література:
- •1. Руїна (друга половина хуіі ст.)
- •2. Гетьманство і.Мазепи (1687-1708рр)
- •3. Обмеження і ліквідація Гетьманщини царським урядом
- •4. Соціально – економічний розвиток XVII ст.
- •Завдання:
2012/2013н.р.
Тема: Соціально-економічний та політичний розвиток України другої половини хуіі – хуііі ст.
Руїна (друга половина ХУІІ ст.)
Гетьманування І.Мазепи
3. Обмеження і ліквідація Гетьманщини царським урядом у ХУІІІ ст.
4. Соціально-економічний розвиток України у ХУІІІ ст.
Рекомендована література:
Історія України. Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей – К., 1998, с. 147-177
Лановик Б.Д. Історія України. – К.,1999, с. 97-133
Субтельний О. История Украины.- К.,1994, с. 180-227
Савченко Н.Н., Филиппенко Р.И. Учебное пособие "История Украины: конспект лекций" для студентов - X.: Изд-во НФАУ, 2002. – с.47-53. 55-59. 62-64
1. Руїна (друга половина хуіі ст.)
„Руїною” називають трагічний період в історії України (2 пол.XVIIст.), який був наповнений драматичною боротьбою козацьких старшин за гетьманську булаву, брутальними втручаннями сусідніх держав в українські справи з метою досягнення власних загарбницьких планів, занепадом визвольних ідей.
Причини Руїни:
1) слабкі державницькі інстинкти в українському населенні, незвичка до державної дисципліни;
2) соціальний розкол української нації, небажання повсталого люду коритися шляхетсько-старшинській еліті і нетерпляче прагнення цієї еліти до всякого збагачення;
3) несприятливе міжнародне становище.
Трагічними наслідками цих подій стали розчленування України, поділ її на Лівобережну та Правобережну частини, втрата незалежності, величезні людські жертви і матеріальні руйнування.
Політика українських гетьманів:
Гетьман Іван Виговський (1657 – 1659рр)
зміцнює позиції старшини, роздає їй землі;
намагався поновити кріпосницький гніт і повернути Україну до складу Польщі ( І. Сірко називав гетьмана не інакше, як „собакою”);
проти таких дій виступили козаки і гетьман наймає військо з кримських татар;
у 1658 – заключив Гадяцький мир з Польщею (Україна виходить із складу Росії, повертається до Речі Посполитої, українські землі отримають таку ж автономію, як і Литва, військо – 30 тис. козаків + 10 тис. найманців, старшина зрівняна в правах з польською шляхтою, скасується унія, умови для розвитку української освіти);
після цього Москва розпочинає війну з українськими козаками, але під Конотопом російська армія була розгромлена;
старшини виступили проти Гадяцької унії ( Іван Богун, Іван Сірко, на Лівобережжі), і Виговський втік до Польщі.
Гетьман Ю. Хмельницький (1659 – 1663)
укладає в 1659 Переяславський договір (підтвердив положення 1654 р, але гетьман втратив право зовнішньої політики, заборонялося оголошувати війну, без царського указу старшина не має право змінити гетьмана);
у 1660 р. дає згоду на повернення України до Польщі.
Але проти цього виступили козаки і в 1663 р. Ю. Хмельницький зрікається гетьманства і постригся у ченці.
Таким чином, у 1663р стався розкол в Україні.
Правобережні гетьмани:
Гетьман П.Тетеря (1663-65рр):
дозволив шляхті повернутися на Правобережжя, поновлено кріпосництво, старі порядки;
зруйнована могила Б.Хмельницького;
у 1665 році гетьман втік до Польщі.
Гетьман П.Дорошенко (1665-1676рр ) – „Сонце Руїни”
створює поряд з козацьким армію з найманців – сердюків (20 тис.)
намагався об’єднати всі українські землі, але розуміє, що для цього необхідні спільники, і заключає угоду з кримським ханом, разом з татарами розгромив у 1666 р. польську армію, дійшов до Галичини;
у 1667 р. Росія і Польща заключили Андрусівське перемир’я, поділивши Україну між собою;
у 1668 – Дорошенко оголосив себе гетьманом усієї України;
заключив союз з Туреччиною, але турки посилили загарбницьку політику, грабували населення, проти гетьмана все частіше організовуються виступи;
в 1676 р. – зрікається від гетьманства на користь Лівобережного гетьмана І. Самойловича.
Лівобережні гетьмани:
Гетьман Я. Сомко (1160-1663рр)
Гетьман І. Брюховецький (1663-1668рр)
орієнтувався на Росію;
захищає інтереси козацької старшини;
1665 р. – підписує московські статті (підтвердили привілеї старшини, але: обраний гетьман мусив їздити до Москви, російські гарнізони розміщуються в багатьох містах, київський митрополит призначається з Москви);
незадоволення політикою гетьмана призвело до повстання в 1668р на Лівобережжі, під час якого він був вбитий (саме в цей він шукає шляхи зближення з Туреччиною для спільної боротьби з Росією.
у 1668 – повсталі козаки вбили Брюховецького (коли на Лівобережжя прийшов П.Дорошенко)
Гетьман Д.Многогрішний (1668-1672рр) – наказний гетьман:
1669 р.- підписав Глухівські статті з Росією (непорушність прав козаків, воєводи не мусять втручатися у місцеві справи, реєстр – 30 тис і 1 тис. найманців, обмежується перехід селян у козацтво, резиденція гетьмана – м. Батурин);
засуджений царським урядом за зв’язки з Дорошенко, засланий до Сибіру;
Гетьман І.Самойлович (1672-1687рр)
1672 – Конотопські статті – послабили автономію України (гетьман без ради старшини не міг її карати, судити);
боровся за об’єднання Право - і Лівобережної України під владою рос. царя; у 1674 – обраний єдиним гетьманом України
намагався підпорядкувати собі Запоріжжя;
створив умови для посилення влади козацьких старшин, роздав їм землі;
українська церква була підпорядкована Москві;
реєстр обмежувався в 20тис.
у 1686 р. Росія і Польща заключили „Вічний мир”, за яким за Росією закріплені Лівобережжя, Київ, Запоріжжя, Чернігівщина, а за Польщею – Північна Київщина Волинь, Східна Галичина, за Київ цар сплатив 146 тис. рублів.
Таким чином:
- царський уряд не виконав своїх зобов’язань за Переяславським договором 1654 р., не захищав українські землі, пішов на розчленування України, її роз’єднання;
- старшина, невдоволена політикою гетьмана, звинуватила його у зв’язках з кримським ханом; і в 1687 його скинуто з гетьманства, висланий до Сибіру.